Естер зрозумiла i вiдiйшла.
Маша сiла за стiл, замовила горiлки з содою. Що за часи? Не можна нiкому вiрити... Бачить Бог, вона любила Нюрку. Як доньку. Як та могла зрадити?
До залi влетiла граната. Усi поховалися пiд столи. Хлопцi вiзжали. Мафiозi дiстали пiстолети.
Пiсля вибуху забiгли дiвки з автоматами, вiдкрили вогонь. Маша висунулася з-пiд столу. 'Паф-паф!'. 'Паф-паф-паф!'. П'ятеро нападниць впали мертвi. Решта втiкли.
Сара Гольдман повернула ногою одну з ворогинь:
– Циля Фiхтенгольц, - сказала вона. - З клану Муркi Сiдоровой.
'Все сходиться' - подумала Маша. Було сумно.
На сценi спiвав гарний хлопець. Слова рiзали серце:
'Поклич мене, любов,
У подорож кохання -
Я так давно живу
На островi чекання...'
Маша поманила його рукою. Той помiтив i злякався. Але Машi не прийнято було вiдмовляти. Кокетливо посмiхаючись, спiвак пiдiйшов.
Маша вказала на стiлець бiля себе.
Той сiв.
– Пий, - сказала Маша.
Хлопець ковтнув горiлки з содою.
– Ти файно спiвав.
– Дяаакую, - хлопець загадково посмiхнувся.
– Як тебе звати?
– Ваася...
Тепер вже вiн грав з нею. Всi вони однаковi!
Але так хотiлося не бути самою цього вечора!
Вона поклала хлопцевi руку на колiно. Той почервонiв.
'Та шо ти цнотливого ламаєш?! - подумала Маша. - Давно ж вже не дєвствєнiк! Та ще й мабуть не з однiєю кохався!'
Рука ковзнула вище. Хлопець страсно дихав.
– Ходiмо, - наказала Маша.
– Зараз... - хлопець подивився у дзеркальце, поправив зачiску i встав.
Вони пiшли до окремої кiмнати. За роялем сидiла жiнка.
– Грай, Двойро! - сказала Маша. - Щоб не сталося - грай! І не дивись на нас.
Двойра заграла Калiнку-Малiнку.
Маша посадила Васю на роял.
– Ой, не треба! Будь ласка, не треба! - почав вiн.
Маша дiстала пiстолет. Торкнулася дулом його губ. Хлопець замовк.
Маша збожеволiла. Зiрвала з нього футболку. Вкрила поцiлунками чоловiчий торс. Тодi рванула за шорти - ґудзики вiдлетiли.
Вася залишився у самих трусиках.
– Знiмай, - наказала Маша. - Повiльно.
Вася пiдкорився.
Маша побачила напружений прутень. Гарний...
– Йди до мене, - сказала вона.
Хлопець нерiшучо пiдiйшов.
– Роздягни мене...
Вона виплюнула гаванську сигару на пiдлогу i розплющила ногою.
Хлопець роздягав її.
'А вiн вмiє бути з жiнками' - подумала Маша.
У Васi прокинулась страсть. Вiн ластився до Машi, цiлувався, гладив.
'О, як це збуджує!' - думала мафiозi.
Тепер вони були зовсiм голi.
Маша сiла на рояль i розставила ноги.
– Зроби менi кунiлiнгус, - наказала вона.
Васю не треба було просити двiчi. Вiн покiрно став на колiна i почав цiлувати розкiшницю.
Де ж подiлася його сором'язливiсть!
Маша заплющила очi i вiддалася чоловiчому язиковi.
О! Ооооооо!
Двойра дограла Канiнку-Малiнку i почала Хава Нагiлу.
Вася рухався у такт музицi.
'Це наче танок... - думала Маша у солодкому напiвснi - Тiльки краще...'
Вона кiнчила.
– Одягайся! - сказала хлопцевi.
У цей час до кiмнати увiшли жiнки у масках. З пiстолетами.
– Геть звiдси! - сказали Двойрi.
Та пiдкорилася.
Маша стояла перед нападницями - як була, гола.
– Машо, менi дуже шкода це робити, - сказала головна i зняла маску.
– Нюрко! Ти?...
– А ти думала, мене закатали у бетон? Е нi! Я пострiляла кiлерiв та втiкла! Напад на ресторан - теж за моєю наводкою.
– Нюрко! Ти менi була як донька. Навiщо ти знюхалася з Сiдоровой?
– Так було треба, - зiтхнула Нюрка.
Їй i самiй було сумно.
– Бачить Бог, Маша, я любила тебе, наче власну мати. Але такi вже закони нашої жидiвсько- москальської мафiї...
– Нюро... От чому всi люди, як люди, а ми мафiозимо та й мафiозимо?
– Не будемо лукавити, Маша, - сказала Нюра. - Це тому, що ми не українцi.
– Ой правдоньку ж святу ти кажеш! - погодилася Маша.
– В Українцiв - є мiцнi моральнi етнiчнi цiнностi. Вони не здатнi на зле робити. Особливо галичани. Бо там люди ще й релiгiйнi! А в нас, москалiв та жидiв, нiяких цiнностей немає. Тож i мусимо цiлий вiк мафiозити.
Дiвчата розплакалися i обiйнялися. Та й iншi мафiозi заплакали. Та й Вася заплакав.
– Важко нам, українофобським жидо-москалям... - сказала Маша крiзь сльози. - Але що робити? Така є наша мафiозна доля! Стрiляй, Нюра!
Плача, Нюра вистрiлила. Маша впала мертвою.
– Такi уже бiжимо! - сказала крiзь маску одна з нападниць.
– Ти йдеш з нами! - наказала Нюрка Васi.
Накинула на голого хлопця дорогу шубку.
Збiгли пожежними сходами, сiли до автомобiлю. Лiмузин поїхав нiчним Хрещатиком.
Нюра сховала пiстолет. Вона розкрила на Васi шубу i притягнула хлопця до себе.
– Зроби менi love! - сказала мафiозi.
Хай секс розвiє тугу! Хай забуде у васiних обiймах Хрещену Мати...
У конкуруючому нiчному Клюбi на нах чекала Мурка Сiдорова.
– Бiда, - сказала вона. - Українцi визнали Степана Бандеру нацiональним героєм.
– А що у тому злого? - не зрозумiла Нюра.
– Не знаю... Бачить Бог, не знаю. Але українськi нацiоналiсти кажуть, що для нас, москалiв та жидiв, то має бути велике лихо! А вони ж усi люди розумнi, знають що кажуть! Не дурна ж їх кличуть Надiєю Бiлої
