Томаш Ґабісь

Релігія Голокосту

Вже довший час можна спостерігати зростаюче напруження у польсько-єврейських стосунках. Вони прямо чи опосередковано пов’язані з Голокостом, тобто з політикою державних установ Німецького Райху, метою якої була, згідно пануючої думки, фізична ліквідація європейських євреїв. Голокост власне є вихідною точкою, контекстом та базою сучасної суперечки. Тому цілком природно класифікувати Голокост не як історичну подію, а як подію, яка стала міфом. Голокост сьогодні розглядають не як Пунічні війни, не як політику Наполеона чи винищення місцевого населення Тасманії і т.п.

Він не належить до історії що минула, а є сучасним у всі часи, постійно актуалізованим та інструменталізованим міфом, одним з центральних елементів культури, політики та ідеології Західної Європи. Він, щоправда, виник як єврейський міф, але завдяки масмедіям та виховним структурам отримав універсальне значення; його піднесли до рівня ключової події, через призму якої сьогодні розглядають не тільки історію 20-го століття, але й історію всього людства.

В останньому номері журналу «Stanczyk» ми повідомляли про існування планів у всіх країнах ЄС накладати штраф за сумніви в існуванні Голокосту. Це доказом того, що Голокост не подія минулого, а сакралізована збірка догм, міфів, яка набуває квазірелігійної структури, виконує цілком відмінні функції і використовується як політичний, моральний та ідеологічний інструмент. Голокост не належить минулому, а є «завжди сучасним» елементом суто сучасних і зовсім не невинних стратегій при політичних та ідеологічних конфліктах.

Історія про «катів і жертв» стосовно подій півстолітньої давності може бути перетворена у жорстку владну політику; вона може служити інструментом ідеологічного панування та зброєю для утвердження цілком тверезих та вимірюваних інтересів; вона може бути застосована як засіб морального шантажу, промивання мізків та пропаганди; вона можна прийняти форму «шоу-бізнесу» або стати засобом власне релігійної війни. Лише тоді, коли ми розглядатимемо Голокост з цієї точки зору, холодно і без жодних емоцій, ми зможемо зрозуміти, що дійсно відбувається, і про що при цьому йдеться. Лише тоді нам вдасться протиставити звинуваченню в «антисемітизмі» звинувачення в «антиполонізмі» і, крім цього, зібрати у деякій перспективі напевно корисну, совісно документовану збірку свідчень цього «антиполонізму». Якщо ж ми ставитимемо національні польські інтереси на перше місце, то це затьмарить наш погляд на справжній стан речей і доведе, що ми розглядаємо нові феномени за застарілими схемами і інтелектуально безпорадно протистоїмо в принципі неочікуваному вибуху пристрастей та запалу дискусії. Треба, отже, розглядати «польсько-єврейські» справи у ширшому зв’язку, беручи до уваги усю політичну, ідеологічну та релігійну кон’юнктуру, чиїми елементами є: єврейська держава, впливові групи єврейської діаспори, а також, врешті- решт, демократично-ліберальні еліти західного світу, зокрема Німеччини та Сполучених Штатів. Лише тоді ми зможемо пізнати «польсько-єврейські» справи у їхніх властивих пропорціях, тобто як складову частину цілого, яке сягає далеко за межі нашої країни.

Голокост та історія

Кожна історична подія є незвичайною, єдиною в своєму роді, унікальною та відмінною від усіх інших; у той же час вона має й подібність з іншими, її можна з ними порівнювати, вона є повторенням феномену, який вже колись був і з’являється повторно. Якщо ж якусь історичну подію розглядати як абсолютно незвичайну, як таку, яку не можна порівнювати з іншими, то вона перестає бути частиною людської історії, а переходить у сферу міфів. Саме це сталося з Голокостом.

Ось ряд цитат:

- Ізраель Ґутман (Israel Gutman): «Я запевняю тебе, в історії важко знайти приклад вбивства, яке зрівнюється з Голокостом. Ніколи до цього не знищували цілий народ. Голокост був таким чином першим в історії людського роду. (...) Шоа, Голокост, є подією sui generis. Ніколи до цього в ідейному та політичному ландшафті Європи не проростала страшна думка, що усунення або знищення якогось певного народу або певної раси може прокласти шлях до відродження чи звільнення світу. У жодній країні до цього не було прийнято рішення про викорінення народу та не було створено адміністративного та військового апарату, який систематично переслідував мільйони беззахисних людей у країнах континенту та вбивав на спеціально для цього споруджених фабриках».

- Леопольд Унгер (Leopold Unger): «Шоа, тобто абсолютне зло, не можна зафільмувати. Нікому не вдасться зафільмувати викорінення євреїв. Шоа займає центральне місце в історії 20-го століття».

- Жан Даніель (Jean Daniel): «Тільки диявол міг видумати щось таке, технократичний чорт на вершині доведеної до безглуздя науки. Арешт засуджених, їх перевезення, організація таборів, селекція для знищення: ніщо не випускалося з уваги. Не залишилося ні найменших слідів: пекельний процес ідеального злочину».

- Юрген Торвальдсен (Jurgen Thorwaldsen): «Абсолютно унікальна подія дотеперішньої історії, яка не допускає жодного порівняння з варварськими вчинками, які були здійснені ненімецькою стороною».

Елі Візель (Elie Wiesel): «Голокост не допускає аналогій. Покинутість євреїв у пазурах бестії не має ніяких паралелей в історії. Вона була тотальною. Смерть охороняла всі виходи. (...) Це був той поворотний момент в історії людства, після якого ніщо більше не могло бути таким, яким було до цього. Це була трагедія євреїв, яку не можна порівняти ні з чим іншим. З філософської точки зору це було абсолютне зло. (...) Масове вбивство єврейського народу займає центральне місце в нашому житті та історії світу. (...) Аушвіц не можна пояснити, і його не можна наочно зобразити. Все одно, чи Голокост є вершиною історії чи її помилкою, він по відношенню до історії трансцендентний. Усе в ньому породжує жах та веде до відчаю. Мертві є в полоні таємниці, відкрити яку ми ні не варті, ні не є в змозі. (...) В Аушвіці вбивали не тільки людину, а й ідею людини. Жити в світі, в якому більше нічого немає, у якому кат поводить себе як Бог і вдає, що чинить справедливість, для багатьох було немислимо. Тому що світ спалив своє серце в Аушвіці».

- Арнольд Мостовіч (Arnold Mostovicz): «Голокост був перший і єдиний випадком в історії, коли саме існування стало злочином. Отже, я вважаю, що він унікальний».

- Люсі Давідовіч (Lucy Dawidowicz): «Унікальність вбивства шістьох мільйонів європейських євреїв: Ніколи до цього в історії людства ніяка держава і ніякий політичний рух не вирішували здійснити знищення всього народу. (...) Назви цих фабрик смерті, і зокрема назва Аушвіц, заміняють дев’яте коло в пеклі Данте як шифр зла».

- Нора Левін (Nora Levin): «Голокост унікальний не лише через розміри людських втрат, тобто вбивство шести мільйонів євреїв, але й тому, що незрозумілими є супроводжуючі його обставини. Власне кажучи, ніхто не може зрозуміти, як могли взагалі відбуватися такі масові вбивства, а також як так сталося, що це допустили. Нагромадження фактів не приводить до розуміння; неможливо зрозуміти в принципі, що трапилося. (...) Звичайні людські істоти просто не в стані перенестися в такий світ, тут відмовляє нормальне співчуття, тому що всі нам відомі людські реакції не співвідносні з гітлеризмом. Насправді світ Аушвіцу був іншою планетою. (...) Аушвіц не можна уявити і неможливо зрозуміти; він лише залишається в пам’яті. Між мертвими і рештою нас лежить провалля, яке не може подолати жодна людина, яка б талановита вона не була».

Так, ніщо не зупинить того крику про Аушвіц, який «лунатиме до кінця часів» Емануель Левінас (Emmanuel Levinas). Ми повинні сьогодні «розглядати світ крізь світло вогнів Аушвіца» Роберт МакАфі Браун (Robert McAfee Brown).

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ОБРАНЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату