Делзанець (або Довжаниця),[285] Данило Трофимчук, Олекса Кондратюк, Юхим (або Зосим) Олексійчук, Марія Олексієнко, Микола Ґрипич, Степан Назаревич, Іван Мельник і Михайло Стефанович.
Дня 15 січня 1937 року оголошено наступний вирок: Петро Левчук 7 років в'язниці; Михайло Середа 5.5 року; Павло Середа і Олекса Кондратюк по 5 років; Данило Трофимчук і Марія Олексієнко по 4.5 року; Зосим Олексійчук 4 роки; Іридіон Делзанець та Антін Середа по 3 роки; Микола Ґрипич на 2 роки. Трьох підсудних звільнено від кари. Десять підсудних засуджено на загальну кару 40.5 року. Прокурор вніс відклик проти „низького виміру кари”.
Луцький процес проти 42 студентів в серпні 1937 року.
Під час нової хвилі масових арештів на Волині, що проходили в липні 1937 р. відбувся черговий великий політичний процес перед окружним судом у Луцьку проти 42 українців, обвинувачених у приналежності до ОУН. Розправа тривала 14 днів і закінчилася 31 серпня 1937 року засудженням 34 підсудних на загальну кару 131 років в'язниці. Голова суду підкреслив, що суд не повірив підсудним, будь то би завданням ОУН була виключно боротьба проти комунізму. Щодо гострого виміру кари, то суд врахував те, що майже всі підсудні це інтеліґенти.
Засуд у цьому процесі проголошено такий: Іван Климів 10 років в'язниці, Павло Мигаль 8 років; Іван Кохановський (Коханський[286]), Василь Савич і Андрій Марченко по 7 років; Віталій Харуцький-Сухозанець, Борис Пашкевич, Теодор Крук, Іван Халимон і Атанасій Матвійчук по 5 років; Олексій Комаревич, Петро Джуґало, Олена Штуткало, Атанасій Юник, Яків Пенджовський і Сергій Федорович по 4 роки; Ніканор Мандзгок, Григорій Антонюк, Іларіон Климюк, Василь Дишкант, Сергій Мартіянів, Теодор Вітковський, Родіон Артищук і П. Марчак по 9 роки; Теофан Кравець, Павло Вишневський, Олексій Левчук, Віктор Ваврищук, Іван Левосюк, Михайло Замкевич, Іван Фіта, Степан Борисюк і Василь Третевич по 2 роки; Теодор Скоповський 1 рік в'язниці.
Вісьмох підсудних звільнено від кари. Один підсудний дістав 10 років в'язниці, один 8 років, три по 7 років, п'ять по 5 років, шість по 4 роки, вісім по 3 роки, дев'ять по 2 роки та один – 1 рік.
Другий рівенський процес проти 55 костопільців в грудні 1937 року
На закінчення 1937 року відбувся третій з черги великий політичний процес на Волині проти членів ОУН з костопільського повіту. Він був продовженням рівенського процесу Петра Левчука і товаришів з січня того року. Цей другий рівенський процес цим разом проти 55 селян з 15 сіл костопільського повіту почався в четвер, 16 грудня, перед карним трибуналом Окружного суду в Рівному і закінчився 23 грудня 1937 року засудженням 52 підсудних на загальну кару 292 роки в'язниці.
Підсудних обвинувачено в приналежності до ОУН, саме що вони оснували її в костопільському районі під проводом Гриця Рибака. Район мав забагато членів і Районовий Провід ОУН не міг усього опанувати, тому поділено цей район на чотири групи. За актом обвинувачення провідниками районових груп ОУН мали бути: Петро Левчук, Іван Кублей, Петро Петрина-Петринчук і Пилип Мартинчук. Групу 13 костопільців на чолі з Петром Левчуком суджено на початку 1937 року.[287]
Крім приналежности до ОУН, акт обвинувачення закидає підсудним „спричинення небезпеки пожеж у повіті”, а саме, що на одних вужчих сходинах в половині липня 1936 року вигадано, що жиди є шкідливі для української нації і вирішено позбутися їх паленням жидівських домів і крамниць. Реченець підпалів назначено під „шабас” на 24 липня 1936 р., але вони не всюди вдалися, тому повторено їх 1 серпня 1936 р. Тоді спалено у Ставку будинок одного жида та одного селянина підозрілого, що був конфідентом поліції. Вогонь поширився, згоріло шістдесят кілька господарських будинків з землеплодами, а в тому також майно деяких підсудних. Цей процес є наслідком некоординованої дії самотужки, яка довела до політичного схиблення через відрив організаційних клітин від Районового Проводу ОУН.
Підсудні походили з різних сіл костопільського повіту, а саме: 6 з села Звіжджа, 4 з села Головина, 1 з Деражного, 10 з с. Ставка, 2 з с. Янкевичі, 1 з с. Злазного, 1 з с. Бічаль, 13 з Підлужного, 3 з Великої Любави, 1 з Руди, 5 з Рокитна, 1 з Чудова, 4 з с. Корчів, 1 з Берестовця і 1 з Олександрівни. Вони походили з незаможніх селянських родин і майже всі заробляли на прожиток у державних каменоломах в Івановій Долині біля Костополя. „Між підсудними нема ні одного, що мав би вищу освіту крім кількох кляс сільської школи. А все ж вони самі без спонуки і допомоги когось з інтеліґентів заснували в себе по селах бібліотеки, читальні, укладали і виголошували реферати, закладали і вели хори та кооперативи, влаштовували концерти й аматорські вистави, а навіть старалися заснувати оркестру струнних інструментів”.[288]
На лаві підсудних засіли: Гриць Рибак, Петро Шидловський, Пилип Мартинчук, Іван Кублій, Павло Трохимчук, Гринько Дайнар, Опанас Тарґоній, Гарасим Захарчук, Федот Дідух, Гриць Нікончук, Володимир Олійник, Павло Майданець, Олександер Цикун, Данило Шевчук, Аврам Фінчук, Іван Токар, Петро Цикун, Фімон Потасюк, Осип Середа, Макар Фінчук, Андрій Шевчук, Іван Голофриш, Франко Голофриш, Титко Тершун, Василь Шабаровський, Прокіп Шворобей, Вадим Фінчук, Микола Архипчук, Петро Петрина- Петринчук, Олекса Трохимчук, Іван Трохимчук, Йов Трохимчук, Ігнат Степанюк, Олександер Скуба, Кость Ґірей, Іван Кудра, Захар Пукальчук, Остап Кальчук, Петро Мельник, Петро Ковтонкж, Кирило Тарасюк, Олександер Лобач, Гаврило Стефанович, Сидір Ященко, Гриць Захарчук, Олександер Захарчук, Назар Позняківський, Аврам Дмитрюк, Петро Нікончук, Павло Ярмолюк, Олександер Васютин, Яків Петрина, Петро Епик.
Рівенський окружний суд засудив 23 грудня 1937 р. 52 підсудних костопільців на 292 роки в'язниці і позбавлення громадських прав по 10 років, а лише трьох звільнив від кари.
Вироком суду засуджено: Гр. Рибака на 12 років в'язниці, Івана Кублея на 11 років, трьох підсудних по 10 років, чотирьох підсудних по 9, чотирьох по 8.5 року, дев'ятьох по 7, дев'ятнадцять по 5, п'ять по 4 роки і 8 місяців, п'ятьох по 3 роки, одного на 2.5 року. Трьох підсудних звільнено.
ВЕЛИКІ АРЕШТИ НА ВОЛИНІ В 1937 І 1938 РОКАХ
Слідчі в'язниці на Волині були в той час переповнені українськими політичними в'язнями, яких під тортурами поліції і ще більш рафінованими садистичними методами переслухування військової протирозвідки приготовлювано до чергового монстрпроцесу. Вже в січні 1938 року українська преса[289] повідомляла:
„Ще не встигло розвіятися тяжке враження від присуду рівенського окружного суду в справі костопільців, засуджених за приналежність до ОУН на 322 роки[290] в'язниці, як оце підготовляється вже новий голосний процес на Волині, у котрому засяде на лаві обвинувачених 75 осіб студентської молоді з володимирського, лубенського, горохівського, ковельського, крем'янецького, луцького і рівенського повіту. Обвинувачують їх у приналежности до ОУН і в змаганні відірвати Волинь від Польщі.
Ріжниця між костопільським процесом полягає лише в тому, що засуджені костопільці молоді селяни з нижчою освітою, яку старалися здобути самотужки, тоді як у новому процесі бере участь сама студентська молодь з 8 повітів Волині”. А саме: З Рівного Левко Горбачевський (його брат Гриць Горбачевський умер у рівенській в'язниці 31.X.1937 р.), Панько Либак, Сергій Ілюк, Василь Булавський, Яків Бусел, Федір Бортник, Панько Бондарук, Микола Негребецький, Федір Повар-Терещук, Павло Шадурський, Ольга Робітницька- Андрущенко і Геннадій Янкевич.
З дуб енського повіту: Володимир Друченко, Ольга Сецюк. Арсек Галій, Микола Мостович, Леонід Мостович, Теофан Лебідь, Степан Пшеничний, Михайло Винниченко, Ростислав Волошин-”Березюк” і Гриць Оборський.
Зі здолбунівського повіту: Юрій Шекерський, Настя Пивоварівна, Євген Церкевич-Яковлів, Івга Дублянська.
З крем'янецького повіту: Ігор Шубський, Іван Скакальський і Федір Полевий.
З луцького повіту: Микола Скопюк, Сергій Пукса, Борис Пукса, Осип Сакаль, Євген Шульга, Олександер Дмитрик, Петро Хлопецький, Всеволод Федорчук, Іван Володимир Мацик, Анатоль Кабайда і Макар Середюк.
З ковельського повіту: Микола Ярмолович, Ксенофонт Ярмолович. Павло Микитюк, Олександер
