дверях, або позаочне. В Україні вони винищували людей запідозрілих у непевності, опозиціонерів і також партійних чиновників, на яких перекидувано вину за репресії, яким не довірювано, або які знали забагато таємниць злочинів. „Тройки” карали розстрілами і засланнями без права листування.
52
[27] УРЕ, том 12, стор. 64.
53
[28] 6 квітня 1929 р. XVI Конференція ВКП(б) прийняла плян першої п'ятирічки і оголосила початок колективізації; дня 27. 12. 1929 р. Сталін заповів „ліквідацію куркуля як кляси” в пляні колективізації; 5 січня 1930 р. указ ЦК ВКП(б) „про темпи колективізації” започаткував масовий терор проти „куркулів”.
54
[29] „Тризуб”, 7. 7. 1929 р., стор. 10-13.
55
[30] Дм. Соловей: „Стежками на Голготу”. Частина І, 1952, стор. 72-73 і далі.
56
[31] В. Д. Уваров: „Боротьба КП(б)У проти правого ухилу...” „Український історичний журнал”, Київ, 1966, ч. 9, стор. 94.
57
[32] Д. Соловей: Українське село в роках 1931-1933. „Укр. Збірник”, 1955. Кн. 2, стор. 64-78.
58
[33] Там же.
59
[34] „Двадцятип'ятитисячним” – окремо дібрана в 1930 р. група робітників-комуністів, росіян по національности, для догляду і керування місцевою владою, щоб статися по селах оком і вухом Москви. За большевицькими даними на Україну послано ніби лише „понад 10 тисяч” цих „кращих” большевицьких пролетарів з Росії.
60
[35] Прот. Д. Бурко: Митрополит Микола Борецький. „Рідна Церква”. Мюнхен, 1953, подає докладний матеріял про діяльність Митрополита і УАПЦ.
61
[36] Прот. М. Явдась: Українська Автокефальна Православна Церква, Мюнхен, 1951, стор. 159.
62
[37] Напр., в Полтаві церковні громади не були спроможні заплатити податків і церкви позамикано, на житомирського пароха наложено податку 35-40 тис. карбованців.
63
[38] Точніші дані подає М. Міллер у статті „Знищення православної Церкви большевиками”. „Український Збірник, 1957. Кн. 10.
64
[39] М. Ковалевський: Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920-1954). Мюнхен, 1955, стор. 22.
65
[40] Д. Ф. Соловей: Україна в системі совєтського комунізму, 1959, стор. 54-55.
