інформаційне гетто - такий собі клуб за інтересами для тих, хто згоден доплачувати за переклад.
Особливо гостро це відчувається на прикладі друкованих ЗМІ. Тут у перших лавах русифікаторів стоять зовсім не росіяни, а німці. Бо видавничий дім “Бурда” є власником мало не половини глянцевих журналів - від “Лізи” до “Cool Girl” та “Вот так!”. А з ними поруч американці зі своїм “Кореспондентом” та “Афішею”. Це вам не рука Москви, а рука Берліна та Вашингтона. Отож відкрийте таємницю - яка користь їм від русифікації українців? А ніякої. Їм байдуже. А до російської мови їх схиляє економіка і наші з вами закони.
А значить, це погані закони.
Ви не замислювалися над тим, чому від телебачення вимагають більше половини програм державною мовою? Це ж не демократично! Типовий кучмізм! Здається, нова влада повинна припинити це неподобство і дозволити працювати будь-якою мовою. Тобто російською. (Телевізійники, щоправда, і так це роблять, але зараз не про те.)
Однак нова влада так ніколи не вчинить, бо в глибині душі розуміє, що таке державна мова. Розуміє, тільки сказати не може.
А ми можемо, і тому спитаємо наступне: чому таке правило не розповсюджується на інших учасників інформаційного ринку? Ну, зрозуміло, якщо ти видаєш газету для розповсюдження у Болградському районі - хай вона виходить болгарською. Однак газета “Факти” розповсюджується не тільки в Луганську. Чому я не можу читати її українською? Хтось, можливо, хоче російською, а я хочу державною. Не тільки телевізор, але й глянцевий журнал. Чому під час реєстрації загальнонаціональних видань влада не вимагає наявності державомовного варіанту? Це не суперечить економі-ці - у нас є приклади успішних двомовних видань і навіть (ви не повірите!) чисто україномовних.
І та сама історія з книжками. 10% накладу українською на складі не зависнуть, а там видавці, може, і втягнуться потрошку.
Колись ми приїхали на творчий вечір до Миколаєва і були ошелешені запитанням місцевої журналістки: “Вот вы издаете книжки на украинском. Откуда такая ненависть к русскому?” Це не жарт, а стандарт масового сприйняття. Якщо говориш українською - значить, утискаєш російську. Ми тоді відповіли запитанням на запитання: “Ірина Дєрюгіна займається художньою гімнастикою. Чи це означає, що вона дискримінує важку атлетику?” Про атлетику журналістка зрозуміла. А про мову - ні.
Тому пропонуємо вправу для медитації усім, кого турбує мовне питання в Україні. Коли говорите про російську мову, після коми додавайте - румунська, болгарська… і далі за списком. Саме так. Не “російської та інших”, а поіменно. Наприклад, “Закон про офіційний статус російської, болгарської, угорської, гагаузької…” Або: “Щоб мене краще зрозуміли в Донецьку, перейду на російську, а щоб краще зрозуміли у Криму - ще й на кримсько-татарську та вірменську…” А коли ми маємо на увазі виключно російську, теж давайте будемо уточнювати. Наприклад: “Держава зацікавлена у вільному розвитку російської мови в Україні, а у вільному розвитку польської та румунської не зацікавлена”.
Потренувавшись у такий спосіб досхочу, давайте згадаємо, що в Україні живуть також україномовні українці, і поки нема закону, який зобов’язує їх знати всі вищезазначені мови. А звідси сам собою напрошується висновок, що в нашій державі вся інформація, призначена для загальнодержавного розповсюдження, повинна мати повноцінний україномовний еквівалент.
Чуєш, Державо?! Ми, україномовні українці, маємо право докладно знати про все, що коїться в нашій країні. І твій, Державо, обов’язок - таке наше право забезпечити.
А ще у тебе є обов’язок забезпечити однаково вільний розвиток мов усіх без винятку національностей. Про це у законах написано. Чуєш? ОДНАКОВО вільний. Бо сьогодні для спілкування поміж собою українські діти різних народів де-факто вимушені вчити мову однієї з національних меншин, яка чомусь вважається кращою за інші.
Владо, ти мусиш нарешті зрозуміти, що державна мова - це державний кордон у інформаційному просторі. Саме ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН. І так само, як географічний, він має бути чітко визначеним і захищеним.
І якщо ти цього не зрозумієш, то дуже скоро залишишся без громадян, незалежно від їхнього національного походження. Бо сьогодні нас просто загнали у інформаційний простір сусідньої держави. Ми, народи України, спілкуємося між собою за допомогою її мови та її комунікаційних каналів.
Агов! Хто там відповідає за національну безпеку?
“Українська правда”, www.pravda.com.ua, 2004 рік.
Чому ми хочемо спалити під вікнами Ющенка свої помаранчеві шалики
Тому, що він готується підписати указ “Про захист прав громадян на використання російської мови та мов інших національностей України”. І якщо він його підпише, ми підемо на Банкову, розведемо багаття і спалимо на ньому усю атрибутику, що залишилася від Революції, - і шалики, і прапори, і стрічки, і посвідчення спостерігачів від Ющенка у Переяславському та Очаківському районах. Хто з нами - озивайтеся! Палити багаття ми вміємо - лише рік тому горіли рукописи під вікнами Януковича.
А тепер усе по черзі.
На жаль, текст цього указу ще не доступний пересічним людям, а коли буде доступний, уже буде пізно. Тому в своїх аргументах будемо спиратися на те, що чули від Ющенка на Майдані, а також те, що читали на maidan.org.ua
І почнемо просто з назви. Якщо ніхто нічого не переплутав, то указ називається “Про захист прав громадян на використання РОСІЙСЬКОЇ МОВИ та мов інших національностей України”. У нас виникає запитання, чому “російської та мов інших”, чому не “кримсько-татарської та мов інших”, або “польської та інших”? У нас що, статус російської та кримсько-татарської чимось відрізняється? Пане Чубаров, здається, ваш народ хочуть знову дискримінувати. Здається, у нас знову виникає “старший брат”. Пане Чубаров, приєднуйтеся до нас, будемо палити шалики разом, бо ми проти дискримінації татарської мови навіть на рівні назв державних актів. Якщо автори указу так дбають про мови нацменшин, то чому б не використати саме це словосполучення? Ну, зрозуміло, чому. Тому, що насправді йдеться зовсім не про нацменшини, а про російську мову, яку хочуть зробити офіційною де-факто.
По-друге, Кабміну буцімто доручається визначитися з територіальними одиницями, на території яких буде, власне, впроваджуватися цей указ. Це, пробачте, що - автономні утворення? Наслухалися Кушнарьова? Цей указ фактично призведе до такого сплеску федера-лізму, порівняно з яким з’їзд у Сєвєродонецьку здасться дитячим жартом. Це указ не про мови нацменшин, бо насправді з ними жодної проблеми немає, і всі це знають. Це указ про законне право ігнорувати державну мову. Тому закликаємо пана Генерального прокурора порушити кримінальні справи проти авторів цього указу за сепаратизм - і не той, кушнарьовський, а справжній і смертельно небезпечний.
Навіщо владі сепаратизм? Є два варіанти. Вони не відають, що роблять. Дай то Боже! Або відають. Певне, вони зрозуміли, що разом нас багато і нас таки не подолати, і хочуть за мовною ознакою розділити народ, який тільки-но почав формуватися. А також знищити єдиний нормальний спосіб міжнаціонального спілкування, тобто державну мову. Зрозуміло чому - розділеними людьми легше керувати. Розділяй та володарюй?
Кажуть, що колись Господь використав мовне питання як антидот проти побудови Вавилонської вежі. Допомогло. Проти побудови України теж допоможе. Рецепт перевірений.
А якщо між нами, без гучних слів, то просто вражає рівень мислення авторів указу. За що боретеся, панове? За “Вибір 2006”? Невже ви не розумієте, що для електорату Януковича “Наша Україна” завжди буде “бандерівцями”? А ваш електорат, тобто ми, після такого плювка в обличчя проголосує за кого завгодно - тільки не за вас. Це вже не прагматизм, а кольорований ідіотизм.
Тепер запитання до авторів указу та до інших аматорів науки, яка називається “логіка”. Ви пишете, що держслужбовці повинні відповідати громадянам тією мовою, якою до них звернулися. Тоді скажіть, будь ласка, якщо пан Ющенко приїде з візитом до міста Рені Одеської області, де живуть болгари, і хтось до нього
