Про вплив Французької революції на османську Туреччину див., наприклад, Berkes (1964); про її впливу Греції див. Kitromilides (1980).
249
Про курдську боротьбу див. Edmonds (1971) iChaliand (1980, 8 — 46).
250
Огляд етнічної політики в Пакистані, сукупно з рухами белуджів, синдхів і пуштунів, див. у статті Selig Harrison: ‘Ethnicity and Political Stalemate in Pakistan’ у Banuazizi and Weiner (1986, 267 — 98).
251
У випадку Ерітреї це питання вкрай проблематичне: спільна спадщина італійського колоніалізму і ефіопських репресій безперечно сприяла формуванню певного чуття єдності серед дев’яти, а то й більшої кількості етнічних категорій регіону. Але поділ між переважно християнськими тигремовними народами і здебільшого мусульманськими тигре та іншими народами призводив до періодичних громадянських воєн, що їх лише недавно вдалося придушити Ерітрейському фронтові народного визволення; див.: Cliffe (1989, 131 — 47). Про палестинський досвід див.: Quandt et al. (1973).
252
Про Біафру див. V. Olorunsola: ‘Nigeria’ у Olorunsola (1972); Markovitz (1977, ch. 8). Про приклад використання домінантної етнічної групи див.: D. Rothchild: ‘Kenya’ у Olorunsola (1972). Ретельний аналіз особливостей відносин між етнічною групою і державою в Африці й Азії див. у Brown (1989, 1 — 17).
253
Геллнер, фактично, стверджує, що націоналізм «слабкий» саме тому, що є багато культурних відмін, набагато «об’єктивніших» за етнічні націоналізми. Тільки деякі відміни стають осередками етнічної мобілізації; інші «не спромагаються» забезпечити основи для розвитку націоналізмів; див. Gellner (1983, ch. 5). Про африканські приклади племен, які досі «не спромоглися» витворити відповідні націоналізми, див. King (1976).
254
Докладніше про цей аргумент див. Horowitz (1985, ch. 6). Мій виклад доконче обмежений, бо мене цікавлять саме наслідки конструювання «національної ідентичності» сепаратистськими етнічними націоналізмами.
255
Ці фактори добре висвітлені в статтях про Пакистан і Іран у збірнику за ред. Banuazizi and Weiner (1986).
256
Ще про поширеність і геополітику етнічного відокремлення та іредентистських націоналізмів в Африці і в Азії див. Bucheit (1981), Wiberg (1983) і Mayall (1985).
257
Про етноцид таких малих груп див. Svensson (1978). Про часткову втрату тубільних традицій серед індіанського населення Центральної і Латинської Америки див. Whitaker and Jordan (1966).
258
Про курдів див. Chaliand (1980) і Entessar (1989, 83 — 100). Про доколоніальні етнічні категорії на території сучасної Нігерії див. Hodgkin (1975, Introduction).
259
Про те, що етнічні націоналістичні рухи сприяють утворенню спільнот див. Hutchinson (1987) і Cliffe (1989, 131 — 47).
260
Див. статті Connor і Lijphart у Esman (1977); також Allardt (1979).
261
