Про відродження націоналізму в Литві див. Vardys (1989, 53 — 76).
262
Про шотландців див. MacCormick (1970) і Webb (1977); про проблему «подвійної вірності» в західних демократіях див. A. D. Smith (1986с).
263
Про «нерозвинені» етнорегіони на Заході див. статті Reece, Hechter і Levi у Stone (1979); про брак відповідності між етнонаціоналізмами і тією або тією економічною основою див. Connor (1984a).
264
Про етнічні почуття й етнічну мобілізацію в Радянському Союзі див. Szporluk (1973); G. E. Smith (1985).
265
На народному аспекті етнічного націоналізму наголошував Nairn (1977, chs. 2, 9), що пише про недавні «неонаціоналізми».
266
Докладніше про ці процеси див. A. D. Smith (1986a, chs. 7 — 8); див. також Brock (1976) і Hutchinson (1987).
267
Про осібну роль таких інтелектуалів, як Ленрот і Рунеберг, у фінському націоналізмі див. Branch (1985); про становище в Ірландії див. Lyons (1979); про бретонське відродження див. Мауо (1974) і статтю Beer у Esman (1977).
268
Про це див. Schama (1987) і Hill (1968).
269
Докладніше про це див. A. D. Smith (1981a, chs. 1, 9); про Кататонію див. Conversi (1990).
270
Це добре проілюстровано в докладній розвідці Hechter (1975) про вплив Британської держави на етнічні регіони.
271
Таке обвинувачення часто висувають етнічні меншини супроти централізованих держав Франції, Британії і донедавна Іспанії; див. Coulon (1978).
272
Національні рухи виникли в таких нібито непідхожих краях, як Сибір, Папуа — Нова Гвінея і Меланезія; диа, наприклад, Kolarz (1954) про Сибір і Центральну Азію; May (1982) про Папуа — Нову Гвінею.
273
Про критику інфляції націоналізму див. Breuilly (1982, 8 — 11). Про ситуацію в комуністичному Китаї див. Johnson (1969).
274
На цьому наголошував і Daniel Bell (1975) з приводу поєднання «спорідненості» та «інтересу» в етнічній мобілізації.
275
Про цю еволюційну перспективу в ліберальній соціології див.: Parsons /198/ (1966) і Smelser (1968); у марксизмі і в марксистській політиці див. Cummins (1980) і Connor (1984b).
