— Не дави так, Сендерсе. Боляче.
Той послабив руку.
— Великий Джим уже говорив про те, що треба сюди приїхати, забрати балони з пропаном —
Майстер кивнув.
— Вони вже раз приїжджали. Забрали два балони. Я їм дозволив, — він зробив паузу, поплескавши по гранатах. — Наступного разу вже не дозволю. Ти кумекаєш, про що я, ти зі мною?
Енді подумав про кілограми чаду всередині будівлі, на стіну якої вони спирались, і дав Майстрові відповідь, на яку той і очікував.
— Брате мій, — промовив він і обняв Майстра.
Майстер був гарячим, він смердів, але Енді обнімав його щиро. Сльози котилися по його обличчю, яке він уперше за двадцять років не обтяжив себе поголити в не вихідний день. Це було прекрасно. Це було… це була…
— Брате мій, — ридав він у вухо Майстрові.
Той відсторонив його і поглянув урочисто.
— Ми з тобою агенти Господа — тепер єдині у світі, якщо не рахувати того сухореброго пророка, що сидить поруч нього, скажи «амінь».
Джекі знайшла Ерні Келверта позаду його будинку, він порався в садку, виривав бур'ян. Попри те, що вона казала Пайпер, їй було боязко звертатися до нього, але щось довго пояснювати їй не знадобилося. Він сам ухопив її за плечі на диво міцними, як для такого опецькуватого чоловічка, руками. Очі в нього сяяли.
— Слава Богу, хоч хтось розуміє, до чого веде цей базікало! — він прибрав руки. — Вибачте, я забруднив вам блузу.
— Та нічого.
— Він небезпечний, офіцере Веттінгтон. Ви ж це й самі розумієте, чи не так?
— Так.
— І хитрий. Він підстроїв ту колотнечу за харчі, як ото терористи підкладають бомби.
— Я теж не маю в цьому сумнівів.
— Але він водночас і тупий. Хитрий і тупий — це жахлива комбінація. Такий може переконати людей іти за ним, розумієте. Аж у самісіньке пекло. Згадайте про того хлопця, Джима Джонса[372], пам'ятаєте такого?
— Авжеж, це той, що намовив своїх послідовників отруїтися. То ви прийдете на зустріч?
— Обов'язково. І рота триматиму на замку, хіба що ви не проти, аби я поговорив з Ліссою Джеймісон, отаке-от. Я б радо це зробив.
Перш ніж Джекі встигла відповісти, задзвонив її телефон. Особистий, бо той, що їй колись були видали в поліції, вона повернула їм назад разом зі значком і пістолетом.
— Алло, Джекі слухає.
—
Це було гасло її колишнього підрозділу у Вюрцбурзі:
— На ношах, на милицях чи в мішках, ми їх зберемо докупи на живу нитку. Хто це збіса телефонує?
— Полковник Джеймс Кокс, сержанте.
Джекі прибрала слухавку подалі від губ:
— Вибачите мені хвилиночку, Ерні?
Той кивнув і пішов у глиб свого садочка. Джекі побрела в кінець двору, під огорожу з жердин.
— Чим я можу вам допомогти, полковнику? І чи безпечна ця лінія?
— Сержанте, якщо той ваш Ренні спроможний перехоплювати стільникові дзвінки з-поза Купола, ми живемо в неправедному світі.
— Він не мій.
— Приємно чути.
— І я вже не служу в армії. Шістдесят сьомий зараз навіть не вбачається в моєму люстерку заднього огляду, сер.
— Ну, я б не сказав, що це зовсім правда, сержанте. За наказом Президента Сполучених Штатів ви знов зараховані на службу. Радий вас вітати.
— Сер, я навіть не знаю, чи мені вам подякувати, чи з усією щирістю послати нахер.
Кокс розсміявся, проте не дуже весело.
— Джек Річер передає вам вітання.
— Це в нього ви дістали мій номер?
— І номер, і рекомендації. Рекомендація Річера дорого коштує. Ви питали, чим можете мені допомогти. Відповіді буде дві й обидві короткі. Перше: витягти Дейла Барбару з того лайна, в якому він опинився. Чи, може, ви вважаєте, що ті звинувачення проти нього коректні?
— Ні, сер, я певна, що ні. Скажімо так,
— Добре. Це
— Це завдання краще підійшло б самому Барбі. А ви… ви цілком певні, що ця лінія безпечна?
— Певен.
— Якщо нам вдасться його звільнити звідти.
— Ви вже цим займаєтесь, чи не так?
— Так, сер, схоже на те.
— Чудово. Скільки людей у коричневих сорочках уже має Ренні?
— Зараз близько тридцяти, але ще набирає. І тут, у Міллі, штурмовики ходять у голубих сорочках, але я зрозуміла ваш натяк. Не недооцінюйте його, полковнику. Більшість міста сидить у його кишені. Ми спробуємо витягти Барбі, і вам залишається лиш сподіватися, що нам це вдасться, бо сама я мало що можу протиставити Ренні. Повалення диктатора без зовнішньої допомоги миль на шість перевищує мій рівень зарплатні. І, до вашого відома, моя служба в департаменті поліції Честер Мілла теж дійшла краю. Ренні дав мені під зад.
— Не припиняйте мене інформувати, коли й де тільки матимете змогу. Висмикніть звідти Барбару, і хай він очолить дії вашого руху опору. Побачимо тоді, хто врешті-решт отримає під зад.
— Сер, вам, либонь, хотілося б самому бути тут, поряд з нами?
— Усією душею. — Це було промовлено без сліду вагання. — Не минуло б і півдоби, як я розчавив би цього сучого сина з усією його сральнею так, щоб аж чвакнуло.
Джекі щодо цього мала сумніви; тут, під Куполом усе виглядало інакше. Зовнішнім спостерігачам цього не зрозуміти. Навіть час рухався інакше. П'ять днів тому все було нормальним. А зараз лише поглянути.
— І ось ще дещо, — сказав полковник Кокс. — Знайдіть час серед вашого напруженого графіка, щоб подивитися телевізор. Ми тут збираємося серйозно постаратися, щоб життя Ренні не здавалося таким комфортним.
Джекі попрощалась і перервала зв'язок. Пішла назад до садочка, де порався Ерні.
— Генератор маєте? — спитала вона.
— Здох минулої ночі, — відповів він бадьоро, але зі щирою гіркотою в голосі.
— Давайте тоді підемо кудись, де працює телевізор. Мій друг сказав, що нам треба подивитись новини.
Вони попрямували до «Троянди-Шипшини». Зустріли по дорозі Джулію Шамвей і захопили її з собою.
