— Пам'ятаєте розповідь Жака Рено?.. Вони обоє наблизилися до місця злочину одночасно, і кожний мав іншого за злочинця. Дівчина втупилась у нього з жахом, а затим кинулася геть. Та коли почула, що Жака дійсно звинувачують у злочині, віддала себе до рук правосуддя, аби врятувати свого коханого від неминучої смерті.
Пуаро відкинувся на спинку стільця і склав руки, як він це дуже часто робив, притискуючи одну до другої лише кінчиками пальців.
— Всі рішення, які приходили на думку, коли я вивчав цю справу, не задовольняли мене, — сказав він задумано. — Весь час я був не в змозі позбутися відчуття, що ми маємо справу з холоднокровним і заздалегідь підготовленим убивством, що злочинець вирішив скористатись, — і зробив це вельми розумно і майстерно, — з плану, розробленого паном Рено, щоб тим самим збити поліцію зі сліду. Великі злочинці, як я вже говорив вам, нічого ніколи не ускладнюють.
Я ствердно кивнув.
— Так ось, для підтвердження цієї теорії, злочинець повинен був до найдрібніших деталей знати план пана Рено. Це наводило на думку, що пані Рено… Але факти не давали підстав запідозрювати її. І тоді я став розмірковувати, кому ці плани ще могли бути відомі?.. Сама Марта Добрей розповіла нам, що чула сварку пана Рено з волоцюгою. А це давало змогу припустити, що вона могла почути й інші розмови на віллі Женев'єв. Особливо, якщо пан і пані Рено були настільки необачні, що обговорювали свої плани, сидячи на лавочці. Пам'ятаєте, ви самі добре чули розмову Марти і Жака Рено саме з того місця…
— Але які мотиви могли бути у Марти для вбивства пана Рено? — спитав я.
— Які мотиви? Гроші! Рено ж був мультимільйонер. І в разі його смерті, — принаймні так вона і Жак гадали, — половина його багатства перейшла б до сина… Давайте глянемо на всі обставини очима Марти Добрей… Вона випадково чує розмову Рено з дружиною. До того часу він був непоганим джерелом доходу для родини Добрей, але тепер він хоче вислизнути з пастки. Спочатку вона, мабуть, збиралася перешкодити цій втечі. Та потім з'явився сміливий план, що цілком підходить для доньки Жанни Берольді! Пан Рено несхитний, він не допускає, аби Жак одружився з нею. Така перспектива зовсім не влаштовувала панночку Марту. Сказати правду, я не певен, чи вона й кохала Жака. Такі, як Берольді, вміють удавати безтямно закоханих, але насправді… Мені також здається, що вона була не дуже певна своєї влади над почуттями юнака. Марта, звичайно, засліпила Жака, та, коли б він опинився далеко од неї, невідомо, як довго він тримав би її образ у своєму серці. От якби не стало пана Рено, а Жак дістав би в спадщину половину батькових мільйонів, вона б одразу ж справила весілля й одержала б справжнє багатство, а не якісь там тисячі франків, що до тих пір шантажем вони витягали з пана Рено… До того ж сам Рено планує всі обставини власної смерті. Марті лишається тільки з'явитися в слушну мить і перетворити фарс на зловісну реальність. І тут треба згадати про другий момент, який безпомилково привів мене до думки, що вчинила все те Марта Добрей. Кинджал! Жак Рено замовив три сувеніри. Один віддав матері, другий подарував Беллі Дювін. Хіба не ймовірно, що третій він презентував Марті Добрей? Отже, проти Марти Добрей було чотири вагомі докази:
По-перше, Марта Добрей могла підслухати, як подружжя Рено обмірковувало плани «смерті» глави дому.
По-друге, вона безпосередньо зацікавлена вкоротити панові Рено віку.
По-третє, Марта була дочкою недоброї слави пані Берольді, котра, на мою думку, не тільки несла моральну відповідальність за смерть свого чоловіка, але фактично вбила його, хоча удару ножем, можливо, завдав і Жорж Коно.
І, по-четверте, ця особа була єдиною, крім Жака Рено, у котрої міг бути третій кинджал.
Пуаро замовк і відкашлявся.
— Певна річ, коли я дізнався про існування Белли Дювін, то зрозумів, що вбивцею могла бути й вона. Але таке рішення не приваблювало мене, бо, як я вже казав, Гастінгсе, фахівцю моєї кваліфікації хочеться зустрітися з супротивником відповідного класу. Однак злочини треба сприймати такими, якими вони є насправді. Здавалося малоймовірним, що Белла Дювін всюди носила з собою подарунок Жака — ніж для розрізання паперу. Та, певна річ, не виключено, що думка помститися Жаку не залишала її. Коли вона з'явилася у Мерлінвілі і зізналась у вбивстві, здавалося, все ясно й справі кінець. Проте я був незадоволений, любий мій друже. Я, Еркюль Пуаро, був незадоволений…
Знову причіпливо, з самого початку проаналізував я всю справу і ще раз дійшов того ж самого висновку: Белла Дювін була непричетна до злочину. Єдина особа, котра могла вбити папа Рено, — це Марта Добрей. Та я не мав жодного доказу проти неї! І тоді ви показали мені листа від панночки Дульці. Я зрозумів, що з'явилася щаслива нагода встановити істину. Дульці вкрала кинджал, яким було вчинено вбивство, і кинула його в море, оскільки, як вона гадала, та зброя належала її сестрі. Та якщо то був кинджал не її сестри, а той, що Жак Рено презентував Марті Добрей, тоді його подарунок Беллі Дювін повинен бути десь серед її речей. Я нічого не сказав вам, Гастінгсе, але розшукав панночку Дульці, розповів їй стільки, скільки вважав необхідним, і дав завдання понишпорити серед речей сестри. Уявіть собі мою радість, коли вона з'явилась тут і привезла з собою дорогоцінний сувенір!.. Тим часом я вжив заходів, аби примусити Марту Добрей виказати себе. За моєю порадою пані Рено зрікається сина, виганяє його з дому і оголошує свій намір наступного дня скласти заповіт, згідно з яким він ніколи не одержить анічогісінько з батькових грошей. То був відчайдушний, але необхідний крок. І пані Рено цілком усвідомлювала ризик, на який ішла. На нещастя, їй теж не спало на думку попередити мене, що спить вона в іншій кімнаті. А події розгорталися так, як я й сподівався. Марта Добрей зробила останню спробу заволодіти мільйонами Рено. І зазнала краху…
— Чого ніяк не можу зрозуміти, — сказав я, — так це того, як їй вдалося потрапити до будинку непоміченою. Ми ж весь час не зводили з нього очей. Це якесь диво. Ми залишили її на віллі Маргарет» просто звідти прийшли сюди, а вона все ж випередила нас.
— У тому ж то й справа, що її вже не було на віллі Маргарет, коли ми. пішли звідти. Вона вислизнула з будинку через задні двері, поки ми розмовляли з її матір'ю в холі. І тут, як кажуть американці, вона «обскакала» Еркюля Пуаро!
— А тінь на фіранці? Ми ж бачили її, коли вийшли на дорогу.
— Тут все дуже просто! До тієї миті, коли ми подивилися на вікно, у пані Добрей було досить часу, аби піднятися на другий поверх і зайняти її місце.
— Пані Добрей?..
— Так. Одна вже в літах, а друга молода. Одна темноволоса, а друга блондинка. Та коли їхні профілі проектуються на фіранці, вони дуже схожі. Навіть я — тричі недоумок! — нічого не запідозрив! Гадав, що у мене ще досить часу, що вона намагатиметься проникнути на віллу пізніше.
— Її мета була вбити пані Рено?
— Так. Тоді все багатство перейшло б до її сина. Але вбивство повинно було виглядати самогубством, друже! На підлозі поруч із тілом Марти я знайшов гігієнічну подушечку і пляшечку з хлороформом та шприц зі смертельною дозою морфію. Розумієте? Спочатку хлороформ, потім, коли жертва знепритомніє, укол голки… До ранку запах хлороформу повністю вивітриться, а шприц лежатиме там, де він випав із рук пані Рено. Що б сказав про це блискучий пан Оте? «Бідолашна жінка! Хіба я не говорив вам?.. Після всіх страждань вона не витримала потрясіння од радості! Хіба я не казав вам, що мене не здивує, якщо вона схитнеться з розуму. І взагалі, це одна з найтрагічніших справ, ця справа Рено…» Проте, Гастінгсе, не все йшло так, як запланувала панночка Марта. По-перше, пані Рено не спала і чекала на неї. Починається боротьба. Але пані Рено все ще занадто слаба. А для Марти Добрей це остання можливість. Вона відмовляється від плану надати своєму злочину вигляду самогубства. Якщо їй вдасться своїми молодими руками примусити пані Рено замовкнути назавжди, вибратися з кімнати за допомогою драбини з шовкових мотузок, поки ми намагатимемось виламати двері іншої кімнати, і повернутися до вілли Маргарет раніше, ніж туди прийдемо ми, буде дуже важко звинуватити її в чомусь. Та плани її розладнує не Еркюль Пуаро, а маленька акробатка з її сильними, наче сталевими, руками.
Я обмірковував усе, що він розповів.
— Коли ви вперше запідозрили Марту Добрей, Пуаро? Тоді, коли вона сказала, що підслухала сварку пана Рено з волоцюгою в саду?
Пуаро усміхнувся:
— Друже мій, пам'ятаєте, як ми в'їжджали у Мерлінвіль? І дівчину-красуню, котра стояла біля хвіртки?.. Ви спитали мене, чи не примітив я молоду богиню. Я відповів, що побачив лише дівчину з
