Вiн здався менi надзвичайно далеким. Дивно, що я не вiдчув болю i продовжував стояти, мiцно стискаючи рукоятку ножа.
I раптом я помiтив, що вираз обличчя Персi рiзко змiнився. В Його очах застигли подив i злоба, i вiн повiльно впав навзнак.
Я озирнувся. До мене бiг Квалi з карабiном у руках…
Я дописую цi рядки в польських Судетах. Зараз весна. Вдалинi за квiтучими садами i червоними черепичними дахами бiлiє. красуня Снiжка. Коли я повернувся на батькiвщину, товаришi помiстили мене в цей санаторiй.
У пустинних алеях старого парку i за письмовим столом я знову й знову переживав подiї останнiх рокiв.
Звичайно, я не мiг зробити iнакше. Моє мiсце тiльки тут, на рiднiй землi.
Я розумiв це i ранiше. Змова, жертвою якої я мало не став, лише прискорила рiшення. Мiстер Леслi Бейз, ми з вами вороги… I не тiльки тому, що ви задумали принести мене в жертву своїй жадiбностi. Ми iстоти рiзних свiтiв - свiту людей i свiту тиранозаврiв… В першi тижнi пiсля повернення мене гнiтили кошмарнi сни. Найчастiше повторявся такий: елегантний чоловiк з животиком i золотими зубами заходив у мою палату. Я впiзнавав мiстера Леслi Бейза. Вiн пропонував укласти контракт, умовляв, шепотiв про грошi i раптом перетворювався на тиранозавра. Страховище насувалось, розкривало люту пащу, я пробував тiкати, кликав на допомогу…
Цi сни бiльше не повторюються. Незабаром я їду у Варшаву - там мене чекає робота.
А в далекому Конго точиться вiйна. Квалi здобуває свободу для своєї батькiвщини…
Я часто думаю про Квалi.
Тодi, того жахливого дня я уклав з ним союз братерства над тiлом застрiленого Персi Вуффа. Мiстер Бейз нiколи не одержить свого ящера,- вирiшили ми. Остання робота палеонтолога Збишека Турського в 'свiтi тиранозаврiв повинна залишитись незакiнченою.
Я написав коротеньку записку Джонсону. Можливо, вiн i не зрозумiв її… Потiм ми закопали тiло Н'Кора. До трупа Вуффа ми й не доторкнулись.
Потiм я вклав кiлька патронiв динамiту мiж колодами, що закривали вихiд з розколини, i пiдпалив шнур. Ми сховались за скелями. Гримнув вибух. Вихiд з розколини був вiдкритий. Ми чекали. Минуло кiлька хвилин, i ящiр, немов величезна жаба, пострибав до рiчки, важко гепнувся у виду i, лякаючи крокодилiв, поплив у бiк озера…
Коли ми вирушили в дорогу, настала нiч. Здалеку долинув чийсь регiт.
Квалi прислухався.
- Гiєна смiється, - сказав негр, - Мабуть, над Персi Ух…
Гiєни все-таки смiялися останнiми.
Через тиждень ми добралися до берегiв Убангi. На плоту переправилися на пiвнiчний берег, добрели до французького поста i тут розпрощалися.
- Куди пiдеш? - спитав Квалi.
- На батькiвщину. В Польщу… Прощай, Квалi!
- Прощай, брате! Приїзди знову Конго, коли мiй країна стане вiльний!
Вiн легко стрибнув у пiрогу…
Через кiлька днiв мене лiтаком доставили в Конакрi. Тут я зустрiвся з Борщаком. А потiм - теплохiд, Гдиня, Судети…
Але тепер все позаду. На столi свiжий номер американського журналу. В ньому надрукована замiтка про зуб Tyrannosaurus beizi ritas. Прiзвище автора обведене траурною рамкою. Внизу примiтка, що професор Турський трагiчно загинув у кiгтях сучасного хижого ящера. В редакцiю журналу вже надiслано листа про те, що професору Турському пощастило врятуватись. У грунтовнiй статтi описаний велетенський ящiр-хижак, що зберiгся в болотах екваторiальної Африки, Стаття iлюстрована кольоровими фотографiями.
Мiстеру Леслi Бейзу я писати не став. Прочитавши мою статтю, вiн зрозумiє, що його гра програна.
А ще передi мною лежать списанi аркушi паперу - начерки планiв нової експедицiї в країну динозаврiв.
