- Не знаю i знати не хочу,- рiзко сказав я.- Я виконую свою обiцянку.

- Я вважаю за свiй обов'язок попередити вас,- примружив око Персi. - Тут бельгiйська територiя. Коли дiзнаються - зчиниться галас…

- Нiякого галасу не буде.

- Я протестую! - крикнув Персi.- Це злочин!

Квалi переводив нерозумiючий погляд з мене на Персi.

Чорнi воїни почали перешiптуватися.

- Знаєте що, краще iдiть геть,- сказав я Персi.

- Але це ж майно експедицiї,- наполягав Персi.

- Добре, - сказав я, передаючи карабiн Джонсону.- Майно експедицiї залишиться цiлим.

Квалi з вiдчаєм подивився менi у вiчi.

Я круто повернувся, пройшов у намет i винiс свiй десятизарядний карабiн iз срiбною насiчкою на темному прикладi.

- Бери, - мовив я, простягаючи його Квалi.

Джонсон посмiхнувся.

- Смiється той, хто смiється останнiм,- кинув Персi i вийшов.

Квалi обережно взяв з моїх рук зброю.

- О, начальник, - прошепотiв вiн, - спасибi…

Ми обмiнялись мiцним рукостисканням. Тепер ми уклали союз взаєморозумiння.

* * *

Через годину Персi Вуфф з Н'Кора, а також Джонсон з десятьма неграми вирушили за своїми маршрутами. Квалi зник ранiше. Я навiть не встиг запитати в нього, чи вiн назовсiм покидає табiр.

В таборi зробилося тихо. Негрiв я послав за їжею для молодого ящера, а сам влаштувався в тiнi й почав записувати в польовий щоденник подiї останнiх днiв. Я встиг докладно описати полювання на тиранозаврiв, вид ящерiв i їх звички, коли прийшов посланець вiд Джонсона.

В коротенькiй записцi старий мисливець просив прислати йому на допомогу всiх вiльних негрiв i обiцяв, що завтра надвечiр машини будуть в таборi бiля водопаду.

Тим часом чорнi воїни притягли двох убитих крокодилiв. Одного ми кинули ящеровi, i 'малюк' жадiбно зжер його.

Я вiдправив усiх негрiв у розпорядження Джонсона. Зi мною залишився тiльки Н'Кора.

Я радiв, що все йде гаразд. У думках я вже будував плани нової експедицiї в країну динозаврiв. Це повинна бути мiжнародна експедицiя зоологiв i палеонтологiв, забезпечена вертольотами i моторними човнами…

Чиїсь поспiшнi кроки перервали мої роздуми. Я пiдвiв очi.

Передi мною стояв Персi. Його права рука була обмотана рушником,

- Я змушений був повернутися, - сказав вiн. - Мене вкусила змiя. Допоможiть менi.

Я швидко пiдвiвся. В цю мить страшенний удар в щелепи збив мене з нiг, i я знепритомнiв.

Коли я прийшов до пам'ятi, то вiдчув, що не можу поворухнутися. Я лежав зв'язаний на своєму Лiжку. Персi сидiв за столом. Бiля пляшки вiскi лежав мiй пiстолет.

Помiтивши, що я опритомнiв, Персi важко встав i пiдiйшов до мене.

- Професоровi краще? А я вже боявся, що удар був занадто сильний.

- Що це все значить? - прошепотiв я.

- Я вважав, що ви догадливiшi, - Персi тихо засмiявся,- Мисливець за динозаврами!…

- Н'Кора, до мене! - крикнув я,

- Не шумiти, - прошипiв Персi i засунув менi в рот якусь ганчiрку.

Однак чорний воїн почув мiй голос i появився бiля входу в намет.

Персi щось крикнув Йому мiсцевою говiркою. Я й не пiдозрiвав, що цей негiдник знав мову банту.

Негр дивився здивовано то на Персi, то на мене. Потiм вiн повернувся i вибiг кудись.

Персi не поспiшаючи взяв зi столу пiстолет i вистрiлив. Негр упав у траву.

- Ви самi виннi, професоре, - сказав Персi, вириваючи в мене з рота ганчiрку.- Його я вбивати не збирався. Втiм, добре, що це Довелося зробити з вашiого пiстолета.

- Нелюдi - вигукнув я.- Чого тобi треба?

- Я заробляю свої п'ятдесят тисяч доларiв, - м'яко вiдповiв Персi. - Я мiг би просто покiнчити з вами. Наприклад, штовхнути в яму до ящера. Непогана думка, правда? - в його очах засвiтились червонуватi iскри, - Але я людина гуманна. Я хотiв, щоб ви переконались у своїй дуростi, мiстер Турський, перед тим як вiдправитесь туди, де ми всi будемо…

Я мовчав, шукаючи виходу. В таборi нас тiльки двоє. Джонсон за двадцять кiлометрiв, та й хто знає, чи не була його записка пасткою?.. Невже я приречений?..

- Одначе, ви змiнилися на обличчi, професоре,- знову зазвучав вкрадливий голос Персi. - Що ж, справдi, на допомогу до вас нiхто не прийде. Ця стара мавпа Джонсон надто дурний?… порядний. Коли я обережно натякнув йому в Бумба… О, як вiн визвiрився на мене… Я ледве заспокоїв його. От Рiчардс був дiловою людиною. Правда, вiн хотiв надто багато.

За вас, професоре, мiстер Бейз заплатить менi лише п'ятдесят тисяч Доларiв,- Персi зiтхнув,- i майже сто тисяч чистого прибутну. А цей нахаба Рiчардс хотiв сто тисяч. Хiба чех дорожчий вiд поляка? Хе, хе! Ви ж i не пiдозрiваєте, як Рiчардс роздобув знiмок ящера… Багато вас було - мисливцiв за динозаврами!..

- Менi все вiдомої, - вигукнув я. - Чех убитий Рiчардсом за кiлька метрiв звiдси. А тебе, бандюго, заарештують в першому ж мiстi, в якому ти появишся…

Персi нахмурився.

- А ви, справдi, пронюхали дещо. Але щодо мене - брехня, Персi Вуфф працює чисто. Мiстер Бейз знав, кому доручити цю справу. Крiм усього, я везучий. Лев полегшив менi роботу. Вiн тiльки поспiшив. Якби не лев, Рiчардс умер би трохи пiзнiше… Вiн хотiв надто багато. А ви, ви хотiли написати товсту книгу… Хе, хе, з кольоровими iлюстрацiями. Мiж iншим, професоре, ваш пiдпис пiд статтею вже вмiщено в траурну рамку. Я зробив власноручну приписку. I в конвертi, який ви дали Н'Кора, вже лежить мiй лист, з просьбою перевести мої п'ятдесят тисяч на банк у Кейптаунi.

- Кат, ти убив i Н'Кора!

- Професоре, ви надто поганої думки про мене. Н'Кора зараз, - вiн глянув на ручний годинник,- Н'Кора вже трясеться на вiлiсi. Я вiддав йому всю кореспонденцiю. Це чудовий хлопець. Вiн здохне, але доставить її в цiлостi на пошту. А як вiн любить вас! Вiн стрибав од радостi, коли я сказав, що повертаюсь допомогти вам, а вiн поїде в Бумба сам…? Квалi вас любить… Але цьому Квалi я вiдплачу. В Конго не люблять негрiв з карабiнами. Недовго йому прогулюватись по джунглях…

Персi продовжував патякати.

Раптом я згадав, що в заднiй кишенi штанiв у мене лежить складений нiж. Руки мої були скрученi за спиною, але пальцi залишались вiльними. Я почав перебирати ними i дотягнувся до задньої кишенi. Зачепивши нiж пальцем, я затиснув його в долонi. Тепер треба було вiдкрити лезо. Це виявилось нескладним. Персi потягнувся до пляшки i налив вiскi.

Я вже не чув, що вiн бубонiв. Думав лише про вiрьовку, що стягувала руки. Чи вдасться її перерiзати? Нарештi, вона ослабла. Кистi руки були звiльненi. Я поворухнув. лiктями i вiдчув, що руки вiльнi. Але мої ноги були мiцно скрученi, i я не мiг розраховувати одним стрибком опинитися бiля столу, де лежав пiстолет. Треба було чекати, щоб Персi вiдвернувся. Та вiн обiрвав на пiвсловi своє базiкання й поспiшно ступив до мене.

- Вам, здасться, незручно лежати, професоре,- сказав вiн i хотiв помацати вiрьовку.

Тiєї ж митi я щосили вдарив його зв'язаними ногами в живiт. Вiн важко повалився на пiдлогу. Впав намет i прикрив нас.

Я перерiзав вiрьовку на ногах i вислизнув з-пiд брезенту. Але i Персi встиг схопитись на ноги, В руках у нього був пiстолет.

- Гад, ось що ти задумав,- прохрипiв вiн.- А я ще хотiв позбавити тебе вiд мук. Ну, тепер, старий дурень, я прострiлю тобi ноги i кину живцем твоєму ящеру. Ха-ха-ха! - вiн пiдняв пiстолет, ступив два кроки 1 прицiлився в мене.- Смiсться той, хто смiється…

Останнє слово заглушив пострiл.

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату