Він у відчаї.
Глянув на годинник – пів на п’яту. Востаннє затягується цигаркою. Дим попав не туди і він починає кашляти. Ніяк не може викашлятися. Ліва нога м’якшає, становиться ватяною. Раптом різкий біль у суглобі, що блискавкою пройшов вздовж гомілки – відчуття такі, ніби там тріснула кістка. Падає на кахель, при цьому продовжуючи кашляти. Починає нудити. Скорчившись на підлозі, він відхаркується кров’ю.
Піднімає очі – а у дверях стоїть вона. Руки її схрещені на грудях. Сама вона дивиться на нього таким поглядом, ніби він чимось завинив перед нею.
Що з тобою? – тихо спитала вона.
,,Я не знаю, ” – хотів сказати Чорний Ворон, та голос кудись пропав. Він зміг лише ворухнути губами.
Щось відбувається і я хочу про це знати. Будь ласка, скажи мені.
,,Не хоче говорити беззвучно, значить справи мої надто погані.”
Я серйозно.
Він намагається підвестися, та нічого не виходить. Христина допомагає йому хоча б сісти, обпершись спиною об холодильник. Він розтирає ногу. Вона дивиться на нього з довірою та співчутливістю – йому аж соромно.
Ти сильно занедужав? – її рука торкається його чола.
Хлопець кивнув.
Болить нога?
Не тільки.
А що ще? – вона знімає руку з чола й кладе її на ногу – здається, вона вже не ватяна і він може ходити.
Усе...
Він встає, нахиляється над раковиною і п’є воду з крану – жахлива сухота. Вона гладить його по спині. Він випрямляється й вона відразу ж обіймає його за плечі.
Тобі зле?
Вже трохи легше.
А до цього як було?
Питання в тому, як воно буде.
То це ще не все?
Сумніваюсь.
Чорний Ворон розвертається до неї лицем.
В тебе червоні очі.
Я втомився.
Від чого?
Від того.
Він бере її за руки. По черзі цілує кожну. Потім смачний поцілунок в губи і ще один в чоло. Поки вона стоїть непорушно і не знає що їй робити, він тягнеться до ножа. Береться за нього й біжить до ванної. Христина слідує за ним. Двері захлопуються перед її носом. Вона смикає за ручку – замкнено.
Що ти там надумав?
Нічого поганого, чесно, нічого поганого.
Я тобі не вірю!
Так буде краще.
Ти там вени ріжеш?
Йду до цього... Христю, це ніщо в порівнянні з тим, що я відчуваю всередині.
Що ти відчуваєш? Прошу, не мовчи, говори зі мною. Що з тобою коїться?
Тобі робили коли-небудь операцію?.. Апендикс вирізали, абощо?
Ну... так.
А тепер уяви, що наркоз закінчується на середині.
Господи...
Я більше не можу терпіти.
Почекай-почекай, може, це лікується...
Може.
Ти хоч живий?
Майже.
Невже ти...
Вибач.
Ти...
Я кохаю тебе.
На очі навернулись сльози.
Ти ідіот...
Відповіді немає.
Вона опустилась на підлогу, обпершись чолом об двері. Неприємний спазм здавив підшлункову. Час від часу напливала хвиля чогось розривного й пекучого – їй хотілось то розридатись на весь голос, то тихо поскавчати. Головне не наробити дурниць. Біль, жаль і головний жар. Тримай себе в руках, дорогенька, тримай себе в руках...
,,...стан шоку – це стан переосмислення себе...
...шизофренія – це дірка в ізоляторі. Стан афекту неможливо пояснити словами. Це і шок, і шизофренія, і некерованість, і розумова дисфункція. Злиття реактивів, що породжує реакцію горіння з виділенням величезної кількості тепла. Іншими словами – вибух...
...з мозком відбувається те саме: шок(накопичення), афект(вибух), шизофренія(пил), психічна розрядка(злипання), перезагрузка(вода) й нарешті просвітлення(вищі живі організми)...
...у випадку з людиною, від раціональності до божевілля один крок...”
Під дверима потекла кров. Вона вмокнула туди свої два пальці. Піднесла до обличчя, принюхалась, ніби намагалась уловити запах малинового варення. Ледве втрималась, аби не лизнути язиком. Потерла
