Григорій Сковорода
Збірка «САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ»
Всякому місту - звичай і права…
Всякому місту - звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю - любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова, Тих непокоїть Венерин амур[1], Всяхому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. Знаю, що смерть - як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар,- Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь… В город не піду багатий - на полях я буду жить…
В город не піду багатий - на полях я буду жить, Вік свій буду коротати там, де тихо час біжить. О діброво! О зелена! Моя матінко свята! Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта. Бо міста хоча й високі, в море розпачу штовхнуть, А ворота і широкі у неволю заведуть. О діброво! О зелена! Моя матінко свята! Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта. Ні, не хочу їздить в море задля золотих одеж, Бо вони ховають горе, сум і страх, журу без меж. О діброво! О зелена! Моя матінко свята! Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта. Йти гидую з барабаном завойовувать міста, Чи лякати пишним саном, щоб хилилась дрібнота. О діброво! О зелена! Моя матінко свята! Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта. Дух мій і наук не хоче, окрім розуму свого, Крім Христа святих пророчень - раю чистого мого О діброво! О зелена! Моя матінко свята! Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта. І нічого не бажаю, окрім хліба та води, Вбогість я за друга маю - з нею ми давно свати. О діброво! О зелена! Моя матінко свята! Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта. Мій маєток прежаданий - спокій, воленька свята. Окрім вічності, для мене лиш дорога ся свята. 
