вбрання, на якому були вишиті білі соколи, священні птахи верховного бога Ахура-Мазди. Його сорочку було підперезано золотим поясом, на котрому висів меч, піхви якого було оздоблено дорогоцінним камінням.16,1. Уважалося за тяжкий злочин, якщо хтось садовився на царський трон. Очевидно, через це Артабан не наважувався погодитися, побоюючись, чи не хотів Ксеркс згубити його, пропонуючи сісти на трон.19,1. Те, що в цій розповіді фігурує гілка маслини, викликає підозру про її грецьку основу.20.1. Тобто 481 р. до н. є.20.2. Повідомлення Геродота базується на давньому переказі, згідно з яким в переселенні народів узяли участь тевкри та місійці, котрі переправилися через Фракійський Боспор і заволоділи Фракією аж до р. Пенею і до Адріатичного моря. Іонійським морем, як було сказано, Геродот називає Адріатичне море.20.3. Тут ідеться про війни між різними малоазійськими, фракійськими та грецькими племенами. З цим пов'язано і переказ про облогу Трої.21,1. Фінікійське судно «гавлос» було широке і округле. Для переправи потрібні були довгі грецькі кораблі (трієри і пентеконтери), які краще витримували морські течії в протоках.22.1. Із Елаюнта можна було не пропускати грецькі суда з хлібом, що пливли з Чорного моря. З південного краю Калліпольського півострова, де перебував флот, і звідти перевозили продовольство для людей на Афоні.22.2. Акант – місто на березі Акантської затоки; Торона – місто на Сітонійському півострові.23,1. Геродот стверджує, що канал на Афонському перешийку було закінчено, і це доведено новітніми дослідниками. Він правильно визначив його довжину.24,1. Проведення каналу на Афонському перешийку є доказом Ксерксового наміру за всяку ціну завоювати Грецію. Афонський півострів із його Німфейським мисом становив небезпеку для мореплавства.25.1. Білим льоном тут називається «жерновець ситниковатий», що росте в Іспанії і з якого карфагеняни виготовляли кодоли.25.2. Це мис поблизу містечка Левке акте («білий берег») у Фракії коло Пропонтіди.25.3. Можливо, що Тіродіза – ототожнення з Тейрістасією, яку географ Скілак згадує слідом за Білим берегом. Еіон на Стрімоні відрізняється від Еіона у Фракії, колонії мендайців на Халкідському півострові на березі Термайської затоки.26.1. Місцеположення Кріталлів у Каппадокії залишається невідомим.26.2. Келайни – місто на рівнині коло злиття рік Марсія і Меандру. Ксенофонт (в «Анабасі») твердить, ніби він бачив шкіру сатира Марсія, повішану в печері, з якої витікає річка.27,1. Можливо, ідеться про внука Креза, сина його нещасного сина (І, 34), який успадкував велике багатство Мермнадів. Його ім'я вказує на зв'язок із пророчим святилищем Дельфів.27,1. Ідеться про твори знаменитого самосця Теодора.30.1. Колосси – місто на березі р. Ліку. До 401 р. до н. є. воно було значним і густо залюдненим містом, але після заснування Лаодікеї воно занепало (260 р. до н. є.).30.2. Власне не під землею, а тече у вузькій ущелині.31.1. Шанування Ксерксом чинари, зв'язане з культом священних дерев, що їх охороняли демони, як це зображено на ассірійських рельєфах.31.2. Коли хтось із особистої охорони царя помирав, його негайно заступав інший тому вони називалися безсмертними.33.1. Мис на європейському березі Геллеспонту між Сестом і Койлами. Мадіт – тістечко за кілька стадій від нього на півдні. Абідос – на азіатському березі.33.2. Ксантіпп – батько Перікла. Це сталося 479 р. до н. є.33.3. Про Артаікта в кн. IX, розд. 136.35,1. Тут ідеться про властиве давнім народам ставлення– до всіх природних явищ note 3 так, якби всі вони були схожими на людей. Це характерна для цих народів антропоморфі-зація світу.36,1. В розповіді про наведення мостів не все зрозуміле. Оскільки за часів Геродота цих мостів уже не було, він використав тут різні повідомлення, які, можливо, суперечили одне одному.37.1. Ксеркс затримався в Абідосі на цілий місяць, можливо тому, що обидва мости ще не було остаточно закінчено.37.2. Згадане тут затемнення сонця спостерігалося в Сардах 17 лютого 478 р. до н. є. Геродот або використаний ним інформатор неправильно віднесли цю подію до походу Ксеркса проти Греції, що відбувався за два роки перед тим.37.3. У давніх греків сонце ототожнюване з Аполлоном, мало віщувати про майбутнє, бо Аполлон був богом дельфійського пророчого святилища.40.1. Охорона царя, яка йшла перед ним, тримала свої списи вістрям до землі на знак шани до царя. Тут число «тисяча» не означає кількості воїнів, а є назвою цього загону, начальник якого називався «тисячним».40.2. Грецький Зевс ототожнювався з перським Ормуздом (Ахура-Маздом).42.1. Ксеркс вибрав довший, але легший шлях уздовж узбережжя повз Кіму, Міріну і Елаю. Кана – мис малоазійської Еоліди на Адрамітській затоці.42.2. Це плодюча рівнина, що простягається від глибини Адрамітської затоки до міста Антандра.43.1. Річище Скамандра (тепер Мендере-су) досить широке, але влітку в ньому буває мало води.43.2. Тобто Афіні, покровительниці міста Іліона. Цією жертвою Ксеркс хотів уласкавити місцеву богиню. Взагалі було неможливим, щоб маги робили узливання героям троянської війни.43.3. Місто Гергіта недалеко від Лампсака.44,1. Найвищий мис, який заходить далеко в Геллеспонт.51.1. Тут Афіни – це назва радше етнічна, а не власне географічна. Афіни вважалися їхніми мешканцями за столицю малоазіатської Іонії.51.2. Звичайно, побоювання Артабана не мали підстави до битви при Мікалі. 54,1. Ксеркс молився Мітрі, перському богові сонця.58.1. За міфом дочка Атаманта Гелла впала в море і втопилася, коли разом з братом Фріксом вони перелітали на злоторунному барані з Греції до Колхіди. її ім'ям було названо протоку Геллеспонт (тепер Дарданелли).58.2. Місто Агора між Пактіями на Геллеспонті і містом Кардією на Меланській затоці.58.3. Місто Айнос при впадінні ріки Гебру. Поблизу нього було озеро Стенторіда*59.1. Доріск – це місто і назва місцевосці.59.2. Серрейон – мис і гора мають однакову назву, відому з міфології, бо там жінки кіконів убили Орфея.60,1. Чисельність армії Ксеркса тут дуже перебільшено. Навряд чи число воїнів було більше за 200 тис.61.1. Перелік народів та племен Азії, як і перелік сатрапій і опис царського шляху дуже важливі відомості для вивчення давньої історії. Геродотів опис, очевидно, базується на офщійних перських документах.61.2. Схожість імен «Персей» і «Перс» спричинилася до виникнення міфу про те, що Перс – родоначальник персів був сином Персея.62.1. Арії – було загальною назвою індоарійських племен, що розмовляли індоєвропейськими мовами. Ця назва відрізняла індоєвропейських кочовників, що оселилися на територіях середньої Азії, сучасного Ірану і північного Індостану (в долинах рік Інду і Гангу).62.2. Цим словом називалися, очевидно, різні головні убори, характерні для давніх персів. Греки називали мітрою головну пов'язку, яка притримувалв волосся, а кінці її звисали на потилиці.65,1. Під деревом тут розуміється бавовна.69.1. Хітонами тут названо бурнуси, характерні і для сучасних арабів.69.2. Ідеться про статую богині Анаіт (ім'я, яке в словнику Гесіхія тлумачиться, як «золота»). Обличчя цієї статуї нагадувало обличчя Аркістони.70,1. Східними ефіопами називалися темношкірі тубільці Індії. В давньогрецькій мові слово «айтіопс»
