річки Пенею; через вузьку долину на заході від Олімпу між ним і Піерійськи-ми горами; ще далі на заході від долини Аліакмону через Сермійські ущелини біля горішньої долини річки Тітарісію.129.1. Геродот пропустив найзначнішу притоку Пенею Тітаресій або Европос.129.2. Озеро Бойбеіда наповнюється водою переважно річкою Пенеєм під час її розлиття.131,1. Прибережна смуга між Аліакмоном і Пенеєм і гірський край на правому березі Аліакмону нижче Камбунійських гір і на північних та східних схилах Олімпу. Згодом ця note 6 країна відійшла до долішньої Македонії. Найважливішими містами Піерії були Метона, Підна і Діон.131.2. В цьому переліку під фессалійцями розуміється плем'я, що переселилося туди з Теспротії і зайняло долину Пенею, змусивши сусідні племена визнати його панування.131.3. Долопи займали гірську область Пінду від верхів'їв ріки Ахелою до озера Ксініади. Айніанці були в горішній долині Сперхею, Маліейці були навколо Маліейської затоки. На південному сході від Фермопіл були локри-опунтії, локри-епікнемідії. Ахейці мешкали навколо гори Отріс на півночі. Фтіотійських ахейців слід відрізняти від пелопоннеських.132.1. Згідно з Діодором Сіцілійським цю клятву дали на Істмі представники племен проти тих, які перейшли на бік персів.132.2. Союз греків, імовірно, складався перед початком повстання іонійців. 133,1. Можливо, це було покарання за спалення святилища Кібели в Сардах (І, 102).137.1. Ідеться про мешканців Тірінта, які після зруйнування їхнього міста 468 р. до н. є. заснували нове місто біля Аргоської затоки.137.2. Саме 430 р. до н. є.139,1. Це виправдання Геродот, очевидно, написав трохи опісля початку пелопоннеської війни.140.1. Цей оракул було дано, коли Афінам загрожувало вторгнення ворогів, тобто тоді, коли греки відійшли з Темпейської долини і вирішили обороняти Фермопіли.140.2. Вони обмилися у воді Кастальського джерела, надяґли на себе лаврові вінки, помолилися, принесли жертви, а потім увійшли в священний покій (адютон, мегарон), де була золота статуя бога і в глибині його був триніжок, на якому сиділа Піфія.141,1. Кекропова скеля, тобто Акрополь, де було поховано цього героя. 142,1. Під «дерев'яними мурами» Піфія, очевидно, розуміла кораблі, на яких афіняни мали відпливти далеко на захід.143.1. Проте Фемістокла було обрано архонтом-епонімом (тобто архонтом, що його ім'ям називали рік його правління) і він почав укріплювати Пірей 493 р. до н. є.143.2. Тлумачі оракулів намагалися узгодити обидва оракули, вважаючи, що другий оракул був для них порадою поїхати на захід і що засобом рятунку для них були кораблі.144.1. 483-482 рр. до н. є. створення афінського флоту відбулося після походу Міль-тіада на Парос. Воно було пов'язано з війною афінян із егінцями 488-486 рр. до н. є.144.2. Копальні срібла і міді були власністю держави, які віддавалися на відкуп приватним особам.144.3. Якщо загальне число громадян на той час доходило до ЗО тис, тоді сума становила 50 талантів.144.4. Геродот, очевидно, забув, що вже в кн. VI, розд. 89, за його словами, афіняни мали флот, що складався принаймні з 50 кораблів.145.1. Збори представників відбулися, імовірно, на Істмі навесні 481 р. до н. є., а навесні 480 р. до н. є. зібралися радники і також зосередилися війська.145.2. Восени 481 р. до н. є., коли прибули наглядачі, Ксеркс ще перебував у Сардах. 147,1. Збіжжя приставлялося в Грецію з Таврійського Херсонесу (тобто з Криму) і з північного узбережжя Понту Евксіну і через це Геллеспонт мав для афінської торгівлі велике значення.148.1. Очевидно, 494 р. до н. є.148.2. Аргосці, імовірно, хотіли позбутися обвинувачення в медизмі (прихильності до персів). Оракул, на думку Геродота, було дано близько 482 р. до н. є., але не виключається, що він стосується до першого перського вторгнення 491-490 рр. до н. є.148.3. На троянській війні Агамемнон був головнокомандувачем ахейців. Аргосці твердили, що вони були спадкоємцями мікенського царя. Потім, коли сини Геракліда Арістомаха кинули жереб, щоб поділити між собою Пелопоннес, Аргос дістався старшому синові, Теменові.149.1. Остаточну відповідь повинна була дати так звана спартанська апелла.149.2. Проте Клеомен запропонував закон, згідно якому, коли один із царів був у поході, то другий міг приймати рішення. Отже, відповідь спартанця була лише вивертом.150.1. У цій версії є доля правди, бо аргоських послів було прийнято в Сусах (розд. 151) і до Мардонія було послано вісників (IX, 12).150.2. Насправді назва персів була пов'язана з країною,Персідою (Парсуа) в Ірані. 151,1. Афінські посли зустрілися з аргоськими послами в Сусах, звичайно, не випадково. Громадська думка бачила в угоді з персами щось ганебне. Через це Геродот зауважує, note 7 ніби афіняни прибули в Суси «в іншій справі». Каллій, що був на чолі посольства, зазнав в Афінах жорстоких засуджень.151,2. Аргосці 462 р. до н. є. склали з афінянами союз і стали ворогами персів.153,1. Гієрофанти – певний клас жерців підземних богинь, тобто Деметри і Кори (Персефони).154.1. Клеандр із допомогою народу вигнав олігархів і став тираном 509 року до н. є.154.2. В Олімпії зберігся його присвятний напис: «Пантарій, син Менекратія, присвятив Зевсові свою нагороду, перемігши в змаганні колесниць славного Гелоая».154.3. Гелон, старший із чотирьох братів, тиран міста Гели на Сіцілії 491 року до н. є., а в Сіракусах 485-478 рр. до н. є. Його спадкоємцем став його брат Гієрон.154.4. Наксос на Сіцілії, імовірно, був найдавнішою грецькою колонією на цьому острові. її було засновано 735 р. до н. є. Туклеєм із Халкіди на Евбеї. Очевидно, в заснуванні колонії взяли участь і наксосці і звідси її назва. Місто Калліполіс було колонією наксос-ців і було розташовано поблизу своєї метрополії.154.5. Леонтіни – колонія Наксосу на Сіцілії, заснована в 729 р. до н. є.154.6. Сіракуси було засновано корінфянами під проводом Архія 734 р. до н. є.154.7. Пославши до них Тімолеонта.154.8. Камаріна – місто на південному березі Сіцілії.155.1. Гібла – місто між Гелою та Сіракусами.155.2. Гамори – багаті землевласники.155.3. Кілірії, котрі повиганяли своїх панів, були такими, як ілоти в Спарті, пенести в Фессалії та клароти на Кріті.155.4. Касміна – місто, засноване сіракусянами 645 р. до н. є.155.5. Гелон був тираном протягом 7 років 485-478 рр. до н. є.156.1. Сіракуси стали центром і столицею держави, до якої належала східна половина Сіцілії.156.2. Невідомо, де була така Евбея на Сіцілії. В історії цієї країни неодноразово відбувалися такі переселення.157,1.'Посольство греків із Греції до Гелона – історичний факт, але вихваляння ними Афін не відповідає дійсності.157,2. Союз Гелона з Тероном поширював його вплив на західну половину Сіцілії.158.1. Найімовірніше тут ідеться про спробу Гелона і Терона захопити карфагенські фортеці на заході Сіцілії: Мотію, Солоент і Панорм близько 483 р. до н. є. Напевне, тут ще не йдеться про похід, що завершився битвою при Гімері 481 р. до н. є.158.2. Очевидно, йдеться про гавані західної Сіцілії, що належали карфагенянам. Можливо, що в планах Гелона було поширити діапазон грецької торгівлі до Іспанії після поразки карфагенян. Можливо також, що в його планах було створення всегрецького союзу на сході проти персів і на заході проти фінікійців і карфагенян.159,1. Тут цитата з «Іліади» (VII, 125). Могилу Агамемнона показували як в Аміклах біля Спарти, так і в Мікенах.161,1. Тиранам Сіцілії, як і самоському Полікратові, було принадно, коли їх називали царями (басілейс).
