розкривши великі променисто-смарагдові очі.
Яскраве буйне світло залило напівтемні покої - аж діти замружились.
А коли розплющили очі, то побачили, що стоять посеред залу, який не мав стін. Точніше, стіни були, але такі прозорі, що їх важко помітити. Вулиці, провулки, площі, будинки, сквери й палаци Чародійної Круговерті - все було як на долоні.
І Замкнене Коло з нерухоме закляклими автомобілями на ньому.
І пелюстки величезного лабіринту на околиці.
А Краса - Мідна Коса стояла поруч з дітьми і стурбовано хмурилася.
- Що це таке? Чому всі машини опинилися в Замкненому Колі? Я не дозволяла їм туди їхати... Що трапилося? - І вона обернулася до дітей.
Її голос, хоч і стурбований, був такий лагідний і щирий, що діти відразу навперебій почали розповідати про події у Чарівній Круговерті, які відбулися під час її довгого сну.
- Виходить, це ви розбудили мене? Ви заплели мою косу? - спитала вона здивовано.
Варя зніяковіло опустила голову, а Малько-Ванько пробурчав:
- Вона заплела, а я... тільки смикнув. - І додав: - Ненавмисне.
Краса - Мідна Коса знову засміялася дивним чарівним сміхом, її пальці пробігли по косі.
- Ну, а за те, що смикнув, пробачаю тобі. Тут одна волосинка трішечки перекрутилася, і ти її розпрямив. Інакше б я не прокинулась...
Малько-Ванько гордовито поглянув на Варю. А володарка Чарівної Круговерті промовила:
- А що ви мене від темного сну розбудили, Круговерть урятували, просіть у мене все, що забажаєте. Ось ти, хоробра дівчинко Варю?
У Варі відразу ж вирвалося:
- Нічого я не хочу, тільки щоб автомашини знову слухались і розвозили людям усе, що їм потрібно. Мама... бабуся...
Добра чарівниця стріпнула своєю дивною косою - і місто змінилось на очах.
Вулицями швидко й заклопотано засновигали машини - і кожна займалася своєю справою.
Фургони розвозили по магазинах смачні булочки.
Автоцистерни - свіже молоко й пінистий квас.
Автодвірники чистили й підмітали вулиці.
Поливальники зрошували асфальт.
А на площі, посеред найбільшого перехрестя, стояв Знавець-Моргунець і командував рухом машин. Добродушно, але суворо підморгував він червоними, жовтими, зеленими очима!
Від щастя Варя засміялась. Краса - Мідна Коса повернулася до Малька-Ванька:
- А ти що хочеш, сміливий хлопче Малько-Ванько?
Він здивувався, що вона знає його ім'я, але тут же випалив:
- Дід Драндулет і П'яте Колесо... пропали! Мені казали, що з твоїх володінь ніхто не повертається... Так шкода! Поверни їх!
Чародійка всміхнулась:
- З моїх володінь справді ніхто не повертається...
- Ось бачиш! - вихопився Малько-Ванько, та вона легким порухом руки спинила його.
- ...таким, як був, - закінчила вона. - А повертається оновленим - не впізнати!
Вона знову стріпнула своєю дивною косою - і друзі побачили внизу Діда Драндулета, що котив вулицею у супроводі жвавого П'ятого Колеса. Тільки це був уже не колишній Дід Драндулет - старий і деренчливий. Усі його нікельовані деталі блищали, сяяв свіжовідлакований кузов, і він зовсім не трусився і не деренчав. І з П'ятого Колеса зникли всі латки й подряпини...
Краса - Мідна Коса промовила:
- Я дуже рада, що ви подумали й попросили не за себе, а за інших. У вас добрі й щирі серця. Відтепер ви знатимете Закон Вулиць і Доріг. Вас ніколи не спіткає лихо, і життя ваше буде радісним і веселим!
Чародійниця лагідно провела долонями - очі дітей заплющились.
- А зараз я відправляю вас додому, в свої ліжечка, де ви будете міцно спати й бачити чудові-пречудові сни...
Тієї ж миті все зникло...
Тс-с-с!
...Малько-Ванько розплющив очі з відчуттям чогось таємничого й дивовижного, що сталося з ним уві сні. Всі його пригоди в Чарівній Круговерті згадалися до найменших подробиць. 'Ну й сон! - подумав він. - А може, то був не сон?'
Як же дізнатися, приснилося усе це йому чи було насправді? Лютий Громобій, мудрий Знавець- Моргунець, добрий старий Дід Драндулет і П'яте Колесо, могутня чародійка Краса - Мідна Коса...
Запитати у Варі?
Ага, а якщо сон? Якими очима вона подивиться на нього! Та ще й сміятися почне, глузувати з нього... Ні, не можна. Краще почекати, якось саме відкриється...
За сніданком він так і свердлив Варю очима. Та позирала на нього якось дивно, але нічого не говорила. І Малько-Ванько не знав, що робити.
- А зараз, діти, - промовила Олеся Василівна після сніданку, - ми вирушимо до чарівної кімнати.
- Ур-а-а! - залементували всі, і тільки Малько-Ванько мовчав - від хвилювання у нього несподівано перехопило дух. Зараз, зараз відкриється загадка чарівної кімнати та його таємничих нічних пригод!
Він останнім ступнув до кімнати. І завмер.
Перед ним лежала Чарівна Круговерть.
Тепер вона була освітлена яскравими сонячними променями, але точнісінько така сама, яку він бачив уві сні - тобто вночі. Ті ж вулиці, площі, будинки, палаци... Ті ж автомобільчики, що нерухомо застигли на вулицях.
Діти розсипалися навколо Чарівної Круговерті з радісними вигуками:
- Яке гарне місто!
- Це наше місто, діти, - сказала урочисто Олеся Василівна. - Воно точнісінько таке, як те, де ми живемо. Якщо ви уважно придивитесь, то впізнаєте свої будинки, вулиці, магазини й кінотеатри.
Не змовкали захоплені вигуки - кожен шукав свій будинок.
- Восени ви підете до школи, - заговорила знову Олеся Василівна. - Ходитимете самостійно, і вам доведеться переходити вулиці, площі, перехрестя. То ж вам треба дуже добре знати правила вуличного руху, а ми їх називатимемо Законом Вулиць і Доріг.
Малько-Ванько здригнувся і подивився на Варю, а Варя на нього.
Очі в обох були великі і здивовані. Вони зрозуміли одне одного.
- Отже, сьогодні ми почнемо вивчати ці правила, цей Закон.
- Стій! - раптом вигукнув Малько-Ванько. - Не чіпай!
Один хлопчик, який стояв навпочіпки, злякано відсмикнув руку, яку вже простягнув до білого блискучого автомобіля спортивної форми.
- Т-ти чого?
- А нічого! Не чіпай, бо...
- Бо що?
- Бо трапиться... щось трапиться, - таємниче прошепотів Малько-Ванько. Всі засміялись, та Олеся Василівна несподівано підтримала його:
- Нічого сміятися, він правий, діти! Я вас суворо попереджаю: ніхто не повинен нічого чіпати в місті. Інакше ми не зможемо вивчити дуже потрібний нам Закон Вулиць і Доріг.
- Чому?
- А тому, що кожен буде ставити машини, як йому заманеться, і в місті почнеться безладдя... хаос...
- Круговерть! - раптом вирвалось у Малька-Ванька.
- Правильно - круговерть! - зраділа Олеся Василівна і лагідно подивилася на нього. - Розумник!
