За мить вони опинились у вирі машин.
Уникав диму, а впав у вогонь
Праворуч, ліворуч, спереду, ззаду - скільки сягало око - мчали найрізноманітніші автомобілі. Ні на мить не зупинявся цей величезний потік.
Варя помітила, що праворуч машини їдуть трохи повільніше, а далі - ще повільніше.
- Дідусю! - гукнула вона. - Отам тихіше!
Старий перебрався у сусідній ряд, потім - у сусідній сусіднього, поки не прибився до самого узбіччя, де рух був зовсім неквапливий. Тут їхали старі, деренчливі й малопотужні автомашини.
- Дивись, - штовхнув Малько-Ванько дівчинку Варю, - це ж наші знайомі... Ей! Е-ей!
Попереду на кривих коліщатах дріботів Жучок, а ззаду поскрипував Пікап. Але вони нічого не помічали - як заведені котили й котили вперед по колу.
Як зупинити потік машин, розірвати чарівне Замкнене Коло?
І тут Варя згадала: 'Якщо тобі буде важко, зупинись, подумай. Вдихни глибоко кілька разів...'
Вона дістала з кишені заповітну кульку.
- Що це? - запитав Малько-Ванько.
Варя почала мовчки надувати кульку.
- Дай мені! Я краще вмію.
Та дівчинка тільки похитала головою. Вона сама, сама повинна...
Ось кулька стала завбільшки з кулак, потім - з Варину голову, потім - як П'яте Колесо! 'Лопне', - подумав перелякано хлопчик і загукав:
- Стій!
І багато голосів підхопили його вигук:
- Стій! Стій! Стій!
Пролунав скрегіт гальм. Варя припинила надувати кульку й міцно затиснула гумове кільце в руці. Освітлена променями фар, яскрава куля погойдувалася високо над машинами.
Відчайдушний зойк пролетів по Замкненому Колу:
- Ратник! Найсуворіший Ратник-Порадник! Стійте!!!
Автомашини, які рухалися ззаду, почали різко гальмувати, за ними зупинялись інші - й так, поки все Замкнене Коло не зупинилося. '
Дід Драндулет теж припинив рух і полегшено відсапувався:
- Приїхали! Оце перегони! Цікаво, а хто нас зупинив?
Варя подивилась на жовту кулю, яка повільно похитувалася в її руках, і все збагнула:
- Зрозуміла! Вони вважають її дружинником!
- Кого?
- Оцю надувну кульку! Розумієте, вона кругла й жовта. А найсуворіший Ратник-Порадник теж такий. Його сигнал - 'Рух заборонений!'
- Так ось чому вони зупинились! - здогадався і Малько-Ванько.
З-за машини вигулькнуло П'яте Колесо й зашепотіло:
- Тут поруч дорога відгалужується. Прориваємось туди, швидше! І ми врятовані!
- Почекай, - відштовхнув його Малько-Ванько. - Ти тільки про себе дбаєш, хочеш тільки себе врятувати.
- А кого ж іще рятувати? - розгублено позадкувало П'яте Колесо.
- Всіх! - і хлопчик широким жестом показав на автомашини.
Він узяв з рук Варі кулю, високо підняв її і проголосив:
- Слухайте всі! Це говорю я, Ратник-Порадник!
- Він говорить, говорить, - забурмотіли навколо. - Тихше, тихше, слухайте!
- Наказую вам залишатися на місці! Стійте й не рухайтесь! Знавець-Моргунець послав сюди десять... сто...
- Тисячу, - швидко підказала Варя.
- Тисячу дружинників! - підхопив Малько-Ванько. - І вони допоможуть вам, наведуть порядок!
- А що ж нам робити? - розгублено запитало П'яте Колесо.
- Тепер, коли ми розімкнули Замкнене Коло, будемо рухатися далі. Вибирайся, дідусю! Веди, П'яте Колесо!
Вони вихопилися з машинного потоку.
Перед ними лежав стрімкий спуск, що вів до велетенської дивної споруди. Дід Драндулет загальмував відразу всіма колесами:
- З вогню та в полум'я!
У лабіринті
Друзі перелякалися:
- Що? Що таке?
- Ми потрапили до лабіринту, - хмурячись, повідомив Дід Драндулет. - А все ота нетяма! - Він подивився на П'яте Колесо.
Те боязко відсахнулось:
- Хіба я що... крайній?
Діти відразу ж пригадали барвисту настільну гру-лабіринт, яку принесла одного разу в садок вихователька Олеся Василівна і познайомила з правилами гри. Важко, ой як важко було знайти вихід з лабіринту! Малькові-Ванькові принаймні це так і не вдалося. А Варя тільки один раз вибралася з плутанини ходів - і то завдяки підказкам подруг. А тут підказувати нікому...
- Виходить, - жалібним голосом спитала Варя, - ми можемо заплутатися і ніколи-ніколи не знайти звідси виходу?
- Чому? - здивувався Дід Драндулет. - Виходів з цього лабіринту скільки завгодно.
Тепер настала черга дивуватися друзям.
- Що ж це за лабіринт такий?
- Це лабіринт Чарівної Круговерті. Вам треба знайти правильний вихід з нього.
Друзі зажурилися. Справді, дивний якийсь лабіринт. Згори він нагадував ромашку або соняшник. Та це була така велика квітка, що по її пелюстках вільно проїжджали автомашини. Кожну пелюстку підтримували в повітрі опори різної височини - одна пелюстка була вище, друга нижче, третя знову вище і так далі.
Дід Драндулет пояснив дітям, що біля пелюсток чатують дружинники, які вказують виходи.
Справді, попереду з'явилися двоє вартових. На щиті одного була намальована телефонна трубка, на щиті другого - червоний хрест.
- Ось подивіться, - мовив Дід Драндулет. - Лівою дорогою поїдеш телефон-автомат зустрінеш, правою - лікарню. Але ж нам ні телефон, ні лікарня не потрібні, еге ж?
Він покружляв по пелюстці й зупинився перед жовтими Супутниками-Трикутниками.
- А вони що означають?
- Знаю, знаю! - загукала Варя. - Той, на щиті якого локомотив намальований, означає, що попереду залізничний переїзд без шлагбаума. А той, на якому стоїть чорний хрест, вказує на перехрестя. Так, так, мені Правильний Професор усе розповів.
Деякий час їхали мовчки. П'яте Колесо щось стиха бубоніло.
- Ой, що це таке?
Перед ними стояв Ратник-Порадник з круглим жовтим щитом, через який навкіс тягнулась широка чорна смуга.
- Ось він! - закричало радісно П'яте Колесо. - Ось він - вихід!
- Стривай! Що означає цей знак?
