правила, і щоразу Рукастик-Смугастик влад відповідав на всі його запитання, навіть найкаверзніші.
- Якщо ти їдеш на велосипеді і бачиш, що на потрібну тобі вулицю в'їзд велосипедистам заборонений, що ти зробиш?
- Зійду з велосипеда і поведу його.
- По тротуару?
- Ні, по тротуару піду сам, а велосипед вестиму по бруківці, поруч з тротуаром.
- Молодець! - похвалив Правильний Професор. Від напруги та надміру енергії з його волосся і пальців безперервно летіли блакитні іскри-блискавки...
Та Варя щось згадала і запитала:
- А чому Рукастик-Смугастик на перехресті піднімає руку, коли хоче всіх зупинити?
Рукастик-Смугастик тут же відповів:
- Тому що цей жест відповідає жовтому сигналові Знавця-Моргунця.
- Взагалі так, - погодився Правильний Професор. - Але... Це історія... - він підняв палець. - Я розповім вам, як з'явилися Рукастики-Смугастики.
- Ой, як цікаво! - у Варі й Рукастика-Смугастика відразу ж заблищали очі.
Професор заклав руки за спину й довгими кроками почав міряти Кімнату Знань.
- Я особисто був учасником тих історичних подій. І трапилося це... скоїлося... відбулося, коли в Чарівній Круговерті з'явився Знавець-Моргунець. Він стояв на головному перехресті та вказував автомашинам, куди й кому їхати.
Як він це робив? Червоним вогнем запалає - зупиняються всі машини.
Жовтим світлом засвітиться - приготуватися до руху. Зеленим засяє - дозволяється їхати.
І всі автомашини слухались Знавця-Моргунця. Усі, та не всі.
Мчить якось пробоєм до перехрестя гоночний Громобій. І ще здалеку гукає:
- Пропустіть! Поспішаю! Не затримуйте мене!
Він взагалі любив гасати з шаленою швидкістю і таким ревінням, що інші, зачувши його, заздалегідь поступалися...
Намагався Знавець-Моргунець його врезонити... приструнити... загальмувати, але де там! З гальмами у Громобоя завжди було не все гаразд.
- Ніколи мені! Я зайнятий! - лементував він.
А коли його запитували, чим він зайнятий, Громобій верз таку нісенітницю, такого туману напускав, що доводилося вмикати протитуманні фари. Проте всі й так знали, яке в нього 'термінове й важливе' заняття - з ранку до смеркання гасати дорогами.
Знавець-Моргунець вже давно покарав би його, та були у Громобоя захисники.
- Це ж гордість наших перегонів! - говорили вони. - Подивіться, яка у нього швидкість! Які поршні, циліндри! Нехай ганяє.
Ну, гаразд. Нехай би вже сам ганяв, а то й інших на таке підбивав.
- Кого ви слухаєтесь?- казав він. - Його діло - стояти, а наше їздити.
Дехто з старших докоряв йому:
- Він заради нас стоїть. Заради нашого організованого руху. А головне - він Знавець! Знає, куди й кому їхати.
- Звідки ви знаєте, що він знає? - глузливо запитував Громобій.
Були й такі, що вірили Громобою і теж порушували правила. А це приводило до чого?
Варя і Рукастик-Смугастик тут же відповіли:
- До зіткнення!
- Так. А там, де зіткнення, там і нелади. От і задумався Знавець-Моргунець, як порядок навести. Потрібні помічники - міцні, надійні руки!
І одного разу такі 'руки' з'явились. Оце так руки! Всю дорогу перекрили: відступили перед ними машини - такого дива вони ще не бачили!
Дійшовши до перехрестя, це 'диво' виструнчилося перед Знавцем-Моргунцем і відрапортувало:
- Доповідає командир Маяк. Прибув у ваше сухопутне розпорядження.
Знавець-Моргунець зачудовано дивився на незнайомця.
- Як ти сюди потрапив?
- З ходовим вітром!
- А що ти вмієш робити?
- Тримати курс і дивитись небезпеці в очі!
Знавець-Моргунець замислився.
- А тримати лад і порядок ти зможеш? - спитав він. - Руки в тебе міцні?
- Що накажеш, те й буду робити, - хвацько відповів Маяк.
Знавець-Моргунець зрадів:
- Ти мені й потрібен у помічники! Ось тільки... який порядок ти будеш підтримувати?
- Я підтримуватиму найкращий у світі порядок - морський! проголосив Маяк. - За морського порядку кожен іде своїм курсом, і ніяких аварій не трапляється!
- Ото гаразд, ото добре, - приказував Знавець-Моргунець. - І як це ти зробиш?
- А ось як! - І новий помічник повернувся у той бік, куди був спрямований червоний промінь Знавця- Моргунця, і широко розкрив... розчепірив... розмахнув руки, відразу перегородивши всю дорогу: жодна машина не могла проїхати ні вперед, ні назад. Рухалися тільки ті, до яких Маяк стояв боком і не перепиняв їм дороги, - вони бачили тільки зелене світло.
Знавець-Моргунець був щиро вдячний.
- Подав ти мені руку допомоги. Братерську руку, надійну. Буду називати тебе братом... Рукастиком... Смугастиком. І форма в тебе гарна - далеко видна.
Так і пішло. Знавець-Моргунець вказував автомашинам шлях, а його помічник виводив їх на цей шлях.
Боком стане - машини пропускав, обличчям чи спиною повернеться дорогу заступить. Спочатку дехто виявляв невдоволення, та швидко вгомонився.
- А Громобій? - спитала Варя.
- Хитрий Громобій побачив, як повертається справа, і кинув порушувати порядок. Щоправда, на відлюдді він ще продовжував гасати, та згодом і там навели порядок.
- Щоб не було зіткнень, - оголосив смугастий помічник, - кожен віднині повинен триматися одного боку, одного курсу.
У нього з'явилися свої помічники - такі ж, як він, суворі й смугасті, ось тільки зростом нижчі, їх теж стали називати Рукастиками-Смугастиками. Вони стояли на перехрестях, дивилися за порядком на дорогах...
Нині вони вже не розводять руки врізнобіч, але всі знають: повернеться Рукастик-Смугастик обличчям або спиною, це значить, що він ніби руки розкинув - не можна їхати: червоне світло! Можуть їхати тільки ті, до яких він боком стоїть, а це означає зелене світло. А підніме руку - значить, жовте світло: припинити всім рух...
Професор замовк, а потім звернувся до Варі:
- Ну що, дівчинко, тепер тобі зрозуміло... ясно?
- Так, - кивнула Варя. - А я думала, що він кличе мене, коли підняв руку...
Рукастик-Смугастик усміхнувся.
- Отож повертатися тобі треба було не по тій велосипедній доріжці, якою ти їхала раніше, - продовжував Правильний Професор. - А чому?
- Тому що треба триматися правого боку, - впевнено відповіла Варя.
Зустріч давніх друзів
Дід Драндулет їхав нічними вулицями.
Малько-Ванько тривожно озирався довкола: що як зненацька з-за рогу вискочить Громобій? Та вулиці були безлюдними й тихими, тільки здалеку долинав дивний невиразний шум. Де ж усі автомашини? Куди вони
