Приїхали, похмуро сповістив Родіон і поліз із машини.
Одначе Родіон не дав їй домріяти. Підхопив під руку і майже силою поволік до парадного входу.
Зазвичай він грав роль її речника. Роздавав наперед заготовлені прес-релізи і сидів від неї праворуч, доповнюючи її відповіді цінними коментарями. Швидко насобачився коло неї Дуже скоро, начитавшись рекомендацій, інструкцій, посібників по чортівні (першоджерел, казав), які мішками телющив із Петрівки, поправляв її монологи та вказівки давав. Пробував навіть тексти для неї писати, бо, бачте, він такий мудрий та освічений. Але з того нічого не вийшло. Її кожного разу на сцені проривало власним казанням, а почасти, впавши у транс (чи страх перед силою-силенною людського горя, що от-от мало ринути на неї сніговою лавиною), вона й не памятала жодного сказаного слова. І це Родіона бісило, і він верещав, нібито вона городить казна-що, таку дурку несе, що вуха вянуть і шерсть дибиться, і він дивується, що й досі її ще хтось слухає
Господар місцевої Чукотки несподівано виявився зовсім не схожим на чиновного вареника ні тілом середньої вгодованості, ні виглядом простакуватим. Не тягнув квадратурою мордоворота на братка чи олігарха. А так собі дрібна кілька, точніше,
Будь із ним чемна він родич правої руки твоєї колишньої благодійниці усміхаючись улесливо
Прийом у начальника Чукотки короткий, бо їм нема про що говорити. Все давно обговорено: Марсалії обовязково треба згадати на сеансі добрим словом владу. Президента і його посадників. Місцевого теж. Тобто закодувати народ Що ж, нема питань Треба то треба Тим більше, коли за добрі слова ще й добре платять. Вона усміхається і все-таки уточнює, помітивши в круглих очках Кільки-Хамси перелякану цікавість:
Хочу тільки попередити: на
Молодця! похвалив її Новоявлений, коли вони спішно (народ чекав!) покидали непривабливе зовні, зате розкішне всередині приміщення районного уряду. Вважай, що ворогів наших зменшилось наполовину, а рахунки удвічі зросли
Рахунки гроші усе на продаж: шкура, душа, тіло Тої зимової проклятої ночі наївно думала, що через зеленого змія в нещасного Родіона почалася біла гарячка Тоді вона ще не здогадувалася, які страшні, диявольські, розтлінні, руйнівні закони жорстокої конкуренції панують у світі тих, котрі, здавалося б, самим Богом покликані зцілювати і рятувати пропащі душі! Тепер вона вже бита в тімя, тепер вона впевнена на всі сто, що його не раз купляли, підюджували проти неї сильні, підступні, невидимі вороги. І він нею підторговував, як турок-сутенер нашими роксоланами на ринках Стамбула. Доки вона сама не продалася. Навіки
Марсалія, спіткнувшись об спогад, глухо застогнала
Родіон стривожено підхопив її під руку, зазирнув у лице. Вона скривилася, вдаючи, що забила ногу. Насправді того страшного зимового дня убили її душу Та хіба лиш того?! Хіба раз?! Ой не раз іне два душа її убита! І ця мертва, вбита душа ще здатна зцілювати?! Ця жінка страшна, як зомбі! Зомбі, що зомбує живих, ще живих
Швидко до клубу! Нічого, нічого до весілля заживе, вуркотів лагідно, рятуючи її від чергового нападу істерії, Родіон. Мав чудовий настрій, і вона здогадувалася, чому. Напевно, пообіцяв гонорар передвиборний Хамса.
Ти, той вже не поскупись на хвалу Начальника звати Леонтій Леонтійович Не забудь лише
Ну от, а вона що казала?! Не підводить Марсалію інтуїція, бачить третім оком наскрізь і далеко, а тому зітхає миролюбно:
Мені не шкода Але шкода свого доброго імені: непрохідний наш дорогий Леонтій Леонтійович. Карта моя каже, що його карта бита Але заради грошей і збрехати не шкода. Та хіба нам уперше?..
Добре, добре, не хандри примирливо мурмотить Родіон, інтимно погладжуючи її коліно. Гівнюк! Потрібен їй його інтим слинявий!.. Та варто їй тільки моргнути, коли засвербить, як стоМитрофанів устане!.. Будь він проклятий!.. Як і це все прокляте, продане, просране життя!
Не хандри! каже Учитель, але здалеку. У тебе прекрасне життя. Ти відома, знаменита, багата, ти потрібна. З тобою рахуються. Ти затьмарила усіх пророків і забрала хліб у всіх придворних іміджмейкерів і політтехнологів.
Мар-са-лія! Мар-са-лі-я! шаленіє народ, обліпивши мерседес. Людські обличчя, очі, розчепірені долоні повзають по тонованому склі, як сліпі мухи, силяться розгледіти її у присмерку розкішного салона.
Гоп-ца-дріца-гоп-ца-ца, регоче вдоволений Родіон. Все хорошо, прекрасная маркиза, все хорошо, все хо-ро-шо. До речі, маленький сюрприз: Леончик Леонтійович хоче представити тебе своєму чукотському народові.
Е, ні! дратується Марсалія. Ми так не домовлялися. Івзагалі, пішов він до біса, цей латифундист! Йому мало грабувати цих нещасних, так він ще хоче вїхати на моїй спині у Верховну Раду чи куди там він преться! І, як на те вже пішло, то чому б мені самій не вїхати на білому коні у ту саму Раду? Чим я гірша чи дурніша за тих обісранців?
Овва-а-а! Якась нова муха залетіла в ніс нашій пані Слухай, Мацю, не дурій, давай скоренько вискакуймо і на сцену
А я не хочу скоренько та крадьки. Сьогодні я хочу не з висоти сцени, а очі в очі, на рівних поговорити з ними.
Ні, ти божевільна! Та вони ж роздеруть тебе, ці чукчі біснуваті. Тут же жодної нормальної людини!..
А хто їх зробив такими?
Я ні.
А я так! Разом із усіма З усіма цими начальниками нашої Чукотки.
Так! Вилазь і їм розказуй! Не дури голови, а розкажи все, як є всю правду. Іди!
Іду! І Марсалія йде. Відсторонює з дороги янголів-охоронців, відслонює з чола каптур. Цього разу вона без претензійних білих риз. Без маски грізної пророчиці чи милосердної цілительки. Вона просто виходить до людей і говорить до них просто. Простими і чесними словами
Марсалія насправді вперше без страху подивилася людям в очі і побачила перед собою нормальні очі, нормальних людей, що дивилися на неї з привітною цікавістю. Марсалія привіталася, закивала на всі боки головою, помахала рукою, і вони притихли і розступилися перед нею аж до самих дверей. А потому потекли слідом, без ажіотажу, валту і крику заповнювали залу, як тиха вода.
Учитель казав:
Народ це натовп. А натовп чинить так і те, на що його провокують лідери. Але ви не просто лідери, ви ще й пастирі. Ваша головна задача гамувати натовп. Відводити його вбік від соціальних вибухів, витравлювати страхом генетичне прагнення протесту, переконувати, що ми самі ковалі свого щастя і винуватці своїх бід. А не влада, не держава. Влада не буває ні доброю, ні поганою. Вона така, як кожен механізм. Причини наших недуг у нас самих. Корінь зла у нашій гріховності, захланстві, підлості, зрадливості, заздрості, лінивстві. Шлях до щастя очищення молитвою, страхом перед Богом, покутою, смиренством, виконанням християнських заповідей. Нема спасіння тому, хто бачить скалку в чужому оці, а у власному колоди не бачить.
