фашистської Німеччини був переведений у відомство адмірала Канаріса — Абвер. Служив спочатку в Абвері-1 (розвідка й контррозвідка), а затим очолив Абвер-2 (диверсії в стані противника). Нагороджений вищим нацистським орденом «Золотий німецький хрест» та іншими нагородами. Наприкінці 1943 р. був посланий на Східний фронт, де командував 41-м єгерським полком. В грудні 1944-го призначений начальником розвідувального бюро 17-го воєнного округу (Відень). В січні 1945 року отримав звання генерал-майора. В травні 1945 р. здався в полон американським військам. На Нюрнберзькому судовому процесі виступав у ролі свідка. Після закінчення процесу його звільнили американці «в знак вдячності за значну допомогу західним союзникам в час першого Нюрнберзького процесу». В повоєнний період Лахузен отримував австрійську генеральську пенсію і жив у Тіролі (Австрія). Автор мемуарів про тривалу службу в Абвері, які опубліковані в 1958 р. в США. Помер в 1958 р. в Інсбруку (Австрія).
І ще важлива інформація. У відомстві Лахузена (Абвер-2) була дивізія спеціального призначення «Бранденбург», яка призначась для організації і проведення диверсій різного характеру в стані противника. В складі полку «Бранденбург-800» були сформовані і діяли спеціаль-батальови «Нахтігаль» і «Роланд», особовий склад яких складався із українських націоналістів. Батальйони призначались для здйснення диверсій і каральних акцій. Отже, керуючи Абвером — 2, якому була підпорядкована дивізія спеціального призначення «Бранденбург», полковник, а затим генерал, Лахузен добре знав про українських націоналістів, діяльністю яких займався безпосередньо.
Тепер представимо уривки із стенограми засідання Міжнародного воєнного трибуналу від 30 листопада 1945 р.
«Еймен (головуючий в той день на процесі, начальник слідчої частини обвинувачення США, полковник юстиції — В. М.)
— Чи говорилось що-небудь, і якщо говорилось, то що саме, про співробітництво з українською групою?
Лахузен:
— Канаріс отримав наказ від тодішнього начальника ОКВ (Верховне командування збройних сил гітлерівської Німеччини —
…Після цих розмов в особистому вагоні начальника ОКВ Канаріс покинув вагон і мав ще коротку співбесіду з фон Ріббентропом, який, повернувшись до теми України, сказав ще раз, що необхідно інсценувати повстання чи повстанський рух чином, щоб усі двори поляків були охоплені вогнем і щоб усі євреї були убиті.
Еймен:
— Хто сказав це?
Лахузен:
— Це сказав міністр закордонних справ Ріббентррп Канарісу. Я стояв поряд.
Еймен:
— Ви не сумніваєтесь, хоч би в якійсь мірі, що все було сказано саме так?
Лахузен:
— Ні, у, мене нема ні найменшого сумніву в цьому. Особливо добре я пам'ятаю фразу: «Повинні бути охоплені вогнем всі польські двори». Це було у відомій мірі новим. Раніше вживався вираз «ліквідація» и «вбивства»…» 85
І далі:
«Еймен:
Чи бажає Радянське обвинувачення задати питання свідку? Руденко (Р. А. Руденко — головний обвинувач СРСР на процесі —
— Свідку, я хочу поставити Вам кілька питань в порядку уточнення. Чи правильно я Вас зрозумів, що повстанські загони із українських націоналістів створювалсь за директивою німецького верховного командування?
Лахузен:
— Це були українські емігранти із Галичини. Руденко:
— Із яких емігрантів створювались повстанські загони?
Лахузен:
— Можливо, не звосім правильно гназивати їх загонами. Це були, які розташувались в таборах и проходили напіввіськову чи військову підготовку.
Руденко:
— I яке ж призначення мали ці загони?
Лахузен:
— Це були організації, як я вже сказав, які складались із емігрантів української Галичини, і які працювали з відділом розвідки за кордоном.
Руденко:
— Що повинні були вони виконувати?
Лахузен:
— Завдання їх полягало в тому, щоб з початком воєнних дій виконувати розпорядження вищих інстанцій, тобто ті директиви, які отримав мій відділ і які виходили від ОКВ.
Руденко:
— Які ж завдання ставились перед цими загонами?
Лахузен:
— Ці загони повинні були здійснювати диверсійні акти в тилу ворога й організовувати всеохоплюючий саботаж…» 86
Читач, думаю, зрозумів чітко: йдеться тут про приготування гітлерівців до німецько-польської війни 1939 р. і про залучення до цієї акції українських націоналістів із ОУН у воєнних діях проти Польської держави.
Особливо виразні свідчення представив на процесі полковник Е. Штольце, заступник начальника Абверу-2 генерала Лахузена.
Коротка довідка. Штольце Ервін народився в 1891 р. в Берліні. В час Першої світової війни — солдат- артилерист. З 1923 р. служив в Абвері, спочатку був офіцером в Абвері-1, а затим — в Абвері-2. Заступник керівника Абверу-2 генерала Лахузена. Полковник вермахту. З серпня 1944 р. — заступник начальника диверсійного сектора в Управлінні імперської служби безпеки. З осені того ж року особливо секретним співробітником конаючої гітлерівської тоталітарної системи — начальником «Берлінського району збору доносень». В травні 1945 р. здався в полон радянським військам. Працюючи в Абвері-2, безпосередньо відповідав за зв'язки в ОУН і керував усіма операцями, в яких брали участь українські інтегральні націоналісти.
Свідчення полковника Штольце на Нюрнберзькому процесі 25 грудня 1945 р.:
«В березні чи квітні 1941 року мій начальник — керівник відділу Абверу — 2 полковник (нині генерал) Лахузен викликав мене до себе в службовий кабінет і поставив до відома про те, що незабаром передбачається воєнній напад Німеччини на Радянський Союз, і в зв'язку з цим запропонував мені використати всі дані про Радянський Союз, які мав відділ Абверу-2, для проведення необхідних заходів по диверсії проти СРСР. При цьому Лахузен заявив мені, що необхідно берегти все сказане ним про підготовку нападу на Радянський Союз в найсуворішій таємниці.
Далі я отримав вказівку від Лахузена організувати і очолити спеціальну групу під умовним найменуванням «А», яка повинна була займатися підготовкою диверсійних актів і роботою по розкладу в
