— Зі старшою на 30 років, це був випадковий секс. Я їхав в поїзді, і вона була зі мною в одному купе, більше не було нікого, ми тільки в двох. Їй було років 60 а мені 30. Вона дістала вечерю, коньячок. Запросила мене до столу, бо я не мав нічого, не встиг купити перед від’їздом, пригостила, розговорилися. Вона розповідала про свого молодого коханця. А потім уже як випили, говорить, що давай попробуємо.
— І ти не відмовився?
— Ні, що ти? Чому відмовляться, вона непогано виглядала, була така спортивна, зграбна. Як я сказав, що згодний, вона говорить: «Я зараз.» І вийшла в туалет переодягтися, повернулася в халаті. Вона так уміло мене направляла, відпочинемо і знову. Уже вроді засипаю, прокидаюся, бо відчуваю, що мені мінет робить, це вона мене так збуджувала. І так було всю ніч. Коли я приїхав, мене на вокзалі зустрічали. Запитують: «Що з тобою?» Я був «ніякий», вона мене використала максимально, як могла.
Креветки у Юзліса були смачними, він поливав їх спеціально зробленим соусом, а пиво пили безалкогольне, бо мав ще відвезти Ілентину до дому.
Реальність.
— Я принесла тобі «Золотий вус». — ЯКАСЬ дає Ілентині упаковану в кульку рослину.
— Чекай. Я зараз знайду які-небудь гроші. — Ілентина риється в сумці.
— Не потрібно.
— Якраз потрібно. Рослину потрібно купити, щоб гарно прижилася. Або вкрасти, тільки «вкрасти» уже не вийде.
Ілентина дає ЯКІСЬ пару гривен. Вони стоять втрьох біля театру: ЯКАСЬ, Ілентина і Таленка.
— Я зрадила своєму любимому Петі. Це не так, як тоді, коли я зрадила йому з Василем. Тоді Василь мене власне примусив. А цього разу мене ніхто не примушував, я сама захотіла, — розповідає ЯКАСЬ, схоже їй просто хочеться виговориться. — Мене виправдовує те, що я була дуже п’яна.
— Це не виправдовує! І де ти напилася? З ким? — Таленка знає ЯКУСЬ дуже давно, знає що можна від неї чекати.
— Ми були в котельні у того Бомжа, він опалює і там живе, був коньяк, а закуски не було. Я з самого ранку нічого не їла, мене розвезло зразу. Сіла їхати в трамвай, там було тепло і я зовсім сп’яніла. Тримаю в руці дві гривни, чекаю кондуктора, а поки він підійшов то задрімала. Білета ще не купила, а тут контроль. Біля мене сидів молодий чоловік, років на двадцять молодше мене. Він зрозумів ситуацію зорієнтувався, взяв мене під руку і ми вишли з трамвая, втекли від контролерів. Сіли на лавочку, я не доїхала зупинок дві. Кажу йому: «Ти мабуть народився під знаком «Лева», тільки такі люди можуть зробити дуже сміливий вчинок, врятувати мене від контролерів». Він говорить: «Так я «Лев». Потім він став розповідати, що сидів у тюрмі років сім, за вбивство. Вбив чоловіка, який хотів зґвалтувати дівчину. Його дівчина вийшла заміж, не чекала на нього. Розповідає мені це, а сльози йому котяться з очей, такі чоловічі сльози. Мені його так шкода стало. Я погладила по плечі, а він аж задрижав, давно з жінкою не був. — ЯКАСЬ схвильовано розповідає, а у Таленки й Ілентини очі вилазять з орбіт.
— Я йому говорю, що стара для нього, років на двадцять старша.
— Ні, ти молода і красива. Йдемо до тебе, бо до мене не можна, я живу з дядьком і він зараз дома, — каже він.
— До мене також не можна, я живу з батьками.
— Зараз щось придумаємо.
ЯКАСЬ розповіла, як він пішов і за триста гривен зняв квартиру на п’ять годин. Але вже через годину в неї защемило в спині, і серце дало себе знати, все таки вона випила зайвого.
— Говорю йому: «Вибачай, але що ж зробиш, не можу більше».
— Ти скажи, оргазм був чи ні? — Уточнила Ілентина.
— В нього був, а мені, так більш-менш нормально, але щоб оргазм, то ні. Який оргазм, як що мені стало погано? Я йому кажу: «Розумію, що заплатив ще за чотири години, але я таки більше не можу».
— Як що секс від жалості, оргазму не буває, — пояснила Таленка, Ілентина з цим згоджується, ЯКАСЬ широко відкриває очі.
— Я зрадила своєму Петі. Це так погано.
— Перестань, ти ж знаєш, що ти йому не потрібна, — говорить Таленка, Ілентина мовчить, вона не знає хто такий Петя.
— Але я його люблю, я почекаю поки стану йому потрібна.
ЯКАСЬ перевіряє, що має в себе в сумці. Дістає гаманець, бачить в ньому десять гривен. Про щось думає, прощається і йде. Ілентина і Таленка дивляться їй в слід.
— Ідіотка! говорять одночасно.
— Вона вже третій раз приходить. Арій був запропонував їй сексом зайнятися, от вона й приходить за обіцяним сексом, а він як її бачить то ховається. — Розповідає Таленці Ілентина, і ніби ілюструючи її слова з за рогу виходить Арій.
— Уже пішла?
— Чого ти ховаєшся? Пообіцяв секс, відповідай за сказане!
— Я пожартував, з нею не можна щось мати. Вона з тих, що вийдеш з дому вранці і побачиш, як вона спить в тебе під дверима всю ніч. Причепиться не відчепишся. Ні, мені така не треба. Та й щоб вона до мене заходила, перед сусідами соромно, часом, на себе щось таке як одягне, хай Ілентина скаже, вона бачила.
— Я вже говорила. Насилу вмовила її те плаття викинути. Чому вона так робить?
— Тому, що лінується. Не хоче напружуватися щось робити. Немає ніяких проблем, живе для себе.
Арій переймається спогадами, нервує, йде «стрельнути» цигарку, щоб заспокоїтися. Ілентина й Таленка деякий час мовчать, а потім знову разом говорять.
— Ідіотка!
Реальність.
— То мій наймиліший приятель з цього сайту Іван, хотів сказати, що ми дружимо, як кіт і пес. Я тут, напевно є котом, бо маю гарне хутро. Іван наразі добрий до мене, але що буде через п’ять хвилин, бо ми є, як собака з котом. Але винятки бувають і це якраз той випадок, Іван є моїм приятелем.
На репродукції в Киці, від мене, сиділи за столом собака і кіт, випивали, поряд був ще один малий собака. Мовчун відгукнувся вслід за Кицею, як завжди.
— Милий, як ангелочок, до вечора?
— Мовчун, зверни увагу, там ще один собака, сили не рівні. Війна спочатку!
— Оточують тебе, Киця.
— Мовчун, рятуй мене!
— Не лякайтеся. Я дуже мирний. В нас зараз буря і сильний теплий дощ. Гарно! Супер! Як що Мовчун допомагатиме Киці, хто допоможе мені?
Про бурю, це був наш пароль, Ілентини і Мовчуна, на який він не відгукнувся, бачити мене тільки як Івана, йому було зручніше. Після мого натяку на Ілентину, Мовчун замовк. На його місце прийшов Пернатий, став ставить ставки, хто переможе, кіт чи собака. Вирішив поставить на кота.
— На кота, бо він муркоче.
— Так, Пернатий, собака немає шансів. Добре, що я не є тим собакою.
— Собака має найбільше шансів! Іван, не відмовляйся! — Киця хотіла від мене боротьби.
— Я не войовничий, нічого не беру силою, тільки зі згоди.
— Я тобі то пригадаю!
Друзі Киці стали думати з ким би вони ідентифікували себе: з котом, чи собакою. Навіть Тиха подумала над цим і вирішила, що вона одночасно і кіт і собака, та я все рівно не хотіла боротьби.
— Тиха, то Марго любить воювати, я ні, не бачу причини для конфлікту.
Знову мій тлумач викинув якесь коліно, Вода стала мені допомагати, вони дуже добре, чуйно і гуманно відносилися до Івана.
— Іван, цей твій тлумач є революційний. Війна в стосунках? Добре, що ти не бачиш причини до конфлікту і є безконфліктний.
