Потім ще Тиха писала мені щось, а Киця замовкла вслід за Мовчуном.
Мені чомусь здається, що Киця з Мовчуном розважаються зі спілкування з закоханою жінкою, яка втратила голову і видає себе за чоловіка. Домовляються між собою, хто яку репліку має писати.
Віртуальність.
Літо. Спека. По пожовклій сухі траві біжать однороги. Копита збивають сухі стебла, піднімають куряву. ВОНА сидить на камені, крутить в руках суху стеблину.
Голос за кадром.
— Що далі?
— Нічого, побачимо. Щось та буде. Як що сам процес приносить задоволення, то це безпрограшна ситуація.
— Куди ти зможеш її вписати?
— Ще не знаю. Але вона є, з цим потрібно рахуватися.
— Впишеш її в сексуальну сцену?
— Я не можу цього уявити.
— Тоді яке задоволення від процесу? Задоволення від процесу муки? Так як Киця влаштувала собі день «смутку»?
Голос за кадром замовкає. ВОНА встає, відкидає стеблину, взяла два пальці в рот і хвацько свиснула. На свист від табуна відділилася біла одноріг і помчала на поклик.
— Поживемо побачимо, — сказала сідаючи на однорога. Відповіді не було. Голос за кадром думав.
Реальність.
— Я провела польові випробування. Оргазм від орального сексу не отримала. Я не знаю, що потрібно робити, щоб отримати оргазм тим органом, який на це не розрахований. Це те саме, що старатися вухом нюхати. — З цими словами до кабінету зайшла Шефа. На здивований погляд Іванки, відповіла Ілентина.
— Минулого разу ми говорили про одного чоловіка з Одеси. Він свято вірить, що жінки роблячи йому мінет, отримують оргазм, і готовий пропонувати свій інструмент, всім охочим, як цукерку.
— Чому він так вирішив?
— Не знаю. Мабуть якійсь жінці простіше задовольнити його так, і сказати, що вона задоволена і більше нічого не потрібно, чим витримувати його секс.
— Ти ж сказала йому, що це не так?
— Ні. Я промовчала. Як що їй так краще, то чого мені втручатися. Він би все рівно подумав, що це я не така, а та говорить правду.
Єдиний присутній тут чоловік Гриць, уважно слухає.
— В мене є друг, він двадцять років «прожив» з жінкою в одній позі, класичній, він зверху. А потім одна жінка йому показала які є інші пози. Тепер він уже років десять не може відірватися, так сподобалося. Вона йому «куннілінгус» показала, так він від нього кайфує.
Гриць сміється, готовий показати, як той це робить, хоче щоб усі зрозуміли, від чого його друг не може відірватися.
Реальність.
— Де твоє пляжне фото?
— Так! Уже вівторок! Я чекаю обіцяного, як домовлялися! Умова як звучала? — Пише Петер, він хоче прислати мені своє пляжне фото, а у відповідь, хоче моє.
— Не маю зараз ні пляжу, ні купальника, і не маю готового фото.
— Зроби. Пляж і купальник не обов’язкові.
— Петер, ти вишли мені своє фото, а я своє потім, коли буде.
— Тоді і я потім.
— Може згадаєш що-небудь сексуальне і напишеш як було детально, а я законспектую.
— Пам’ять не ослабла, а от з детальним описом, не впевнений. Мотивації не відчуваю, Ілентина, це все-таки було моє життя, а не лабораторні роботи.
— Як я можу мотивувати?
— А я знаю?
— Петер, ти знаєш! Це не лабораторні роботи — це частина життя. Опиши частину свого життя.
— Але мого! Зовсім не впевнений, що на невідомих мені людей хотів би його розплескувати. А власне чому?
— Не знаю! Але дуже хочеться!
— Що? Почути?
— Так!
— Можу припустити, що бажання полягає не зовсім, в почути, але не наполягаю.
— Петер, добре, що не наполягаєш. А почути можна?
— Не визначено точно, які саме аспекти. Підкажу тобі ситуації: не звичайні, смішні, екстремальні, найромантичніші, та і багато різних, можеш продовжити сама.
— Твоє сприйняття, що відчував в любий з перерахованих моментів. Такі, наприклад, як секс в воді?
— Не дуже важливі деталі, Ілентина. Переважає звичайно бажання і прагнення його реалізувати найкращим для обох способом, в співвідношенні людини ситуації і наявних обставин.
— Ух! Закрутив — круто! Коли, переважає природне бажання, що відчуваєш? Холодно? Жарко? Тремтиш? Стовбняк? Що?
— Бачила курящих, у яких немає чим задиміть? Подібне. Плющить і ковбасить і в очах темніє.
— А думки в голові є? Які?
— А які думки в наркомана під час ломки? Де взяти.
— Що значить, де взяти? Вона ж перед очима.
— До того. Щоб була перед очима, потрібно ще про те потурбуватися. А як вона уже є, так тоді другий процес запускається.
— Який процес, Петер? Як цікаво!
— Ілетина, у вас в «монастирі» тільки штучне запліднення (раз є зять, значить є дочка) практикувалося? Сексуальний процес!
— Так, теоретично. Тільки з мого боку цей процес виглядає дещо по іншому.
— Взагалі то мені звичніше, як що в танці учасників двоє. Хоч звичайно, є і одиночні виступи.
— Як це?
— Коли хтось собою тільки й зайнятий.
— А що в цей час робить партнер?
— Його просто використовують.
— Як? Як іграшку з сексшопа?
— Десь так.
— Петер, хіба не краще коли любов?
— Це далеко не зі всіма. І точно, що не завжди. Ну а в цілому.
— Що в цілому? Я не вмію використовувати чоловіка. Можу тільки любить, довго, чи коротко, але любить. А інакше не має рації й щось починати.
Наша розмова знову повертається до пляжних фото. Він висилає мені свою монументальну фігуру на тлі моря, в контражурі. Я відправляю йому свою фігуру задрапіровану шовком. Похвалили один одного. Поговорили про полячок, як я веду себе з ними в ролі чоловіка. Петер думає, що на моєму місці справився б ліпше, бо може таки когось «трахнуть», для цього міг би і до Польщі поїхати, та я не даю йому їхні контакти. Знову говоримо про секс.
— Ти напевно любиш, щоб всі інтимні речі робилися в темності? — Запитує мене Петер.
— Не знаю. А ти?
— В мене не має переваг, щоб обов’язково так а не інакше. Все подобається в конкретних
