Ген. Олександ Удовиченко
Третя залізна дивізія. Матеріяли до історії війська Української Народньої Республіки
Видання
Gen. ALEXANDER UDOVYCHENKO
THIRD IRON DIVISION
DRITTE EISERNE DIVISION
TROISIEM DIVISION DE FER
«CHERVONA KALYNA»
Ukrainian Publication Cooperative, Inc.
New York, 1971
ОЛЕКСАНДЕР УДОВИЧЕНКО
Генерального Штабу Генерал Полковник
Матеріяли упорядкував і до друку підготовив ген. О. Вишнівський
ВИДАВНИЦТВО «ЧЕРВОНА КАЛИНА»
Ню Иорк, 1971
Окладника роботи артиста-маляра
Богдана Божемського
© Copyright 1971
Printed in U.S.A.
Svoboda, S1-S3 Grand Street, Jersey City, N.J. 07303
Передмова
Історична наука займається вивченням минулого і цим самим виконує важливу функцію в житті кожної нації. Нація не може рухатися вперед без всебічного вивчення власної історії, без усвідомлення своєї активної ролі в історичному розвитку. В житті кожної нації, елементи минулого, сучасного й майбутнього переплітаються; кожне нове явище чи подія своїми коріннями виходять з минулого, але й творять основу для майбутнього. Фразу, що «історія с вчителькою життя» слід розуміти так, що не можна зробити відповідних висновків для сучасности і накреслити шляхи у майбутнє, якщо не знається історичних причин, що викликали ті чи інші явища та події в минулому.
Отже, для творення нового, для передбачення майбутнього, потрібне кожній нації знання своєї історії, потрібна — історична пам'ять. З найдавніших часів, нації плекають історичну пам’ять, звертаються до свого минулого, вивчають його. Досягнення у вивченні рідної історії не пропадають даремно: історичний досвід накопичується з кожним новим поколінням і нація щораз краще усвідомлює свою активну ролю в історичному процесі. Найгірше, що може бути для нації, це втрата нею історичної пам'яті. До цього свідомо змагають її вороги: завойовники і поневолителі, що з усіх сил намагаються відібрати в нації її історичну пам'ять. Вони знають, що тоді вона безбатченком блукатиме в темряві свого незавидного поневолення.
Власне така небезпека існує для української нації під сучасну пору. Московський окупант суцільно фальсифікує українську історію з виразним розрахунком на те, щоб українці своєї правдивої історії не знали. Подаючи українському народові його історію в цілком зфальшованому виді, окупант цілком виразно стримить до відібрання українському народові його історичної пам'яті.
Окупант суцільно фальсифікує всю історію українського народу, але вже особливій фальсифікації піддається ним історія визвольної боротьби українського народу проти Москви. Окупантські історики навіть не знають нічого про існування такої боротьби, бо все, що їм вільно про неї сказати, міститься в невибагливих схемах «мазепинщини», «петлюрівщини» чи «бандерівщини». Цими стратегічними окресленнями окупантська історична наука називає визвольну війну в союзі зі Швецією в 1708–1709 рр., визвольну війну, ведену українською регулярною армією в 1917-20 роках і боротьбу українських повстанців у роках визвольної війни й після неї, і врешті, боротьбу УПА і збройного підпілля ОУН у роки Другої світової війни і після неї.
Ці окремі періоди визвольної боротьби українського народу проти Москви, окупантська «наука» пофальшувала до краю. У своїх творах на цю тему, окупантські «історики» фальшиво представили рушійні сили, хід і змагання української визвольної боротьби проти Москви, промовчали численні її факти, джерела й архівні матеріали, широко застосували методи опльовування, оглуплювання і окарикатурення, поширюючи несамовиті брехні й наклепи на носіїв визвольної боротьби. Очевидно, такі методи окупантської історичної «науки» повели її до повною відриву від історичної істини і обмежили теоретико-пізнавальну ролю історії як науки.
Але, такі методи довели теж до того, то в Україні виросло вже покоління, яке не знає найновішої історії українського народу. Коли ж до цього додати, що й на чужині, хоча й з інших причин, виросло таке ж покоління, то не важко ствердити, що ситуація стає доволі катастрофічною й вимагає негайної протидії. У цій протидії, одним із головних завдань українців у вільному світі буде послідовне протиставлення намаганням окупантської «науки» фальсифікувати українську історію, щоб позбавити український народ його історичної пам'яті. Було б добре, якщо б наша «висока» політика зрозуміла, що таке протиставлення є основним завданням українців на чужині.
Книга матеріалів до історії 3-ої Залізної стрілецької дивізії, що її оце отримує до своїх рук український читач, є спробою такого протиставлення в ділянці військово-історичної науки. Читач отримує нарис історії одної з дивізій української регулярної армії, що у визвольній війні була відома зі своєї боєздатности і, власне, за свої видатні заслуги на полі отримала була почесну назву «Залізної» Дивізії. Віддаючи цю книгу в руки українською читача, автори не тільки виконали вимогу української науки й державницької традиції, зберігаючи в книжковій формі якнайбільше даних про одну з найсвітліших сторінок боротьби українського народу за українську державність, але й виконали свій моральний обов’язок, передаючи пам'ять про героїв визвольної війни — «Залізних» — майбутнім поколінням, щоб на їхньому світлому прикладі виховувались нові кадри незламних борців.
Книга про 3-тю Залізну стрілецьку дивізію є можливо найновішим і найбільше систематичним нарисом історії цієї дивізії. Досі про неї появлялися друком тільки дрібніші чи обшир ніші причинки. Такий характер має теж перший нарис історії 3-ої Залізної дивізії, написаний командиром гарматньої бригади дивізії, синьожупанником полк. Г. Чижевським. Її видано було накладом Культ. — освітнього відділу 3-ої Залізної дивізії в Каліші, 1922 року, і вона мала 56 сторінок друку. Книга ця вже, сьогодні, бібліографічний унікат.
Сучасний нарис 3-ої Залізної дивізії запляновано як двотомове видання. Перший том, що його отримує тепер український читач, представляє історію дивізії в 1919 році і доводить її до трагедії дивізії, на початку 1
