зайняти позицію.
Після одержання донесення, що 7 полк розгромив ворога, а с. Войтівка вільне від ворога, полк. Удовиченко наказав Чорноморцям розпочати наступ на с. Демидів і с. Баланівка. Наказ негайно виконано. У селі Демидів ворога вже не було, але поспішно відступивши, денікінці залишили в тому селі віз із набоями й чоботами, що стали Чорноморцям у великій пригоді.
Забезпечивши полк охороною флангів, полк. Крат наказав полкові перейти село Демидів і стати готовим до бою край села, в напрямку на Баланівку. Село Баланівка, як більшість сіл на Поділлі, було в яру. За яром стелилося поле, густо засіяне високими соняшниками, що рясно вкривали ціле поле. За соняшниками стояла на позиції денікінська батерія й стріляла по стрільцях 9-го полку, що наступали на Бершадь. Місцевий священик запровадив полк. Крата на дзвіницю сільської церкви й показав йому позицію денікінців в околиці с. Баланівка, фронтом на захід.
Наказавши сот. Старовійтові вести демонстративний наступ на Баланівку з боку с. Демидів, на чолі двох сотень, полк. Крат повів решту поку через гору, маскуючись високими соняшниками, поміж с. Демидів і денікінською батерією, з метою зненацька заатакувати її. Мавши на увазі відрізати батерії шлях її відступу в бік с. Бирлівка й далі на м. Бершадь, к-ир полку вислав для виконання цього завдання кінну сотню, на чолі з хор. Л. Перфецьким (після війни видатний маляр-баталіст). Завдання це не пощастило виконати, бо на перешкоді стало багно-трясовина, що його кінна сотня не була в стані перейти.
Наступ: 7-ий полк на Вапнярку, 8-ий полк на Ба Баланівку, 9-ий полк на Бершадь.
Цілком непомітно для ворога, Чорноморці перейшли соняшника (всі кіннотники спішилися, а їздові кулеметних двуколок поводили коней) й на віддалі яких 600 метрів заатакували батерію кулеметним огнем. Очевидно кулеметники-Чорноморці стріляли надто поспішно, бо нецільно. Ворожі гармаші заметушились, намагаючись повернути гармати на Чорноморців. Зорієнтувавшись, що вже немає на це часу, батерія знялася з позиції й під прикриттям своїх кулеметів, на повному кар'єрі від'їхала в напрямі на с. Вирлівка.
Чорноморський полк, зайнявши окраїну села Баланівка, довідався від селян, що ворожа піхота займає позицію на другій окраїні села, та що через село протікає річка з багнистими берегами. Обидва ці береги сполучувала Довга гребля і тільки через неї можна було дістатися з одної половини села на другу. Деякі селяни були озброєні й побачивши, що денікінська батерія поспішно втікає, відкрили по ній рушничний вогонь з-поза хат і плотів.
Усе це сталося так хутко й стрілянина тривала так коротко, що ворожа піхота або не почула стрілянини, або зовсім не звернула на неї уваги. У кожному разі, денікінська піхота ще не відкрила нашої присутности у Баланівці. У селі було зовсім спокійно і наша розвідка жадних ворожих відділів у ньому не виявила. Очевидно денікінці все ще були за річкою, на протилежній окраїні села, злегковаживши надзір над греблею через річку. З їхнього боку чулася рідка стрілянина, що її вітер доносив з боку с. Демидів. Була це реакція на демонстративну бойову акцію — наступу з боку того села сотника Сгаровійта, двома сотнями Чорноморців — з наказу к-ра полку, полк Крата.
Вводити ввесь полк до середини села було ризиком і тому, забезпечивши полк від обходу, к-ир Чорноморців зайняв позицію вздовж річки пішою і кулеметною сотнями, а решту полку тримав у резерві, на окраїні села. На протязі майже цілого дня. ані денікінці, ані Чорноморці не давали про себе знати; останні обмежувалися лише розвідчою акцією, з метою орієнтації для дальших дій.
Вже почало сутеніти, коли на обрії, за річкою, показалася ворожа піхота, що маршувала в похідній колоні, в напрямку на греблю. Було видно, що та колона денікіиців мала замір перейти річку греблею, щоб, можливо, заночувати в селі. Ворог був так певний, що йому ніхто й ніщо не загрожує, що колона йшла без авангарду і навіть без чолового дозору… Коли чоло денікінської колони перейшло вузьку греблю, наші кулемети й піхота заскочили ворога інтенсивним огнем, викликавши серед денікіиців вибух раптової паніки… Перші ряди кидали зброю й, піднявши руки вгору, перебігали греблю, а дальші кидалися в воду. До полону взято біля 600 денікінських вояків, разом із їхніми старшинами та шість кулеметів. Батерія, що втікла була від Чорноморців, дісталася до рук 9-го Стрілецького полку. 50-ий піший Білостоцький полк Добровольчої армії перестав існувати.
Ніч минула спокійно, а вранці, згідно з наказом. Чорноморці, продовжуючи наступ, зайняли с. Бнрлівка, що було вільне від ворога, щоб, пройшовши село, атакувати м. Бершадь. Перед самим містечком було велике озеро, довжиною 4–5 кілометрів і шириною около одного. Коли дозори Чорноморців дійшли до того озера, їх обстріляли денікінці. Дозори зареаґували рушничним і кулеметним огнем. Не мавши змоги форсувати озеро, полк. Крат, залишивши одну сотню для демонстрації наступу з боку с. Бнрлівка, рушив із рештою полку й батерісю в обхід озера, на м. Яланець, повідомивши про це штаб 3-ої дивізії.
Яланець займав у той час Кінно-Гайдамацький дивізіон полковника Легена. У районі цього містечка було ліве крило позиції Запорожців. Згодом цей дивізіон одержав наказ залишити Яланець і відійшов, а Чорноморський полк остався, шикуючись до наступу на Бершадь. Одначе до наступу не дійшло, бо полк. Крат одержав повідомлення Комдива про зайняття 3-ою дивізією (9 полк) м. Бершадь; водночас прийшов наказ Чорноморцям перейти до с. Лісниче.
Денікінці відступили за р. Буг. Чорноморський полк одержав наказ зфорсування ріки. Ні човнів, ні понтонів полк не мав. Полк. Крат доніс, що він особисто перевів рекогносцировку і ствердив, що протилежний берег Бугу міцно обсаджено денікінцями, а по вузькоколійці маневрує імпровізований бронепотяг. На його думку, успіх форсування Бугу без понтонів і резерви був дуже сумнівний. Це відповідало дійсності, але ситуація на протнденікінському фронті змінилася і тому до форсування не дійшло.
Зміцнені свіжопідоспівшими резервами, денікінці змусили наші дивізії до відступу, захопили Христинівку і зайняли позиції вздовж р. Соб. Така змінена ситуація загрожувала напрямові Хрнстинівка — Вапнярка. Щоб зміцнити загроженнй відтинок фронту, 3-тю дивізію перекинено до району Тростянця. Тому, що частини Добровольчої армії, продовжуючи наступ, зайняли Гайсин і змусили Волинську групу відійти аж до Тульчина, постала безпосередня загроза Вапиярському залізничному вузлові. В наслідок цього, 3-тю дивізію знову пересунуто із району Тростянця до району Тульчина. 3-тя дивізія (7 і 8 полки) зайняла позицію на схід під Тульчина, а скривавлена Волинська група перейшла до армійської резерви. Не зважаючи на знищення 9-го Стрілецького полку в с. Клебань, 3-тя дивізія завзято боронила Тульчин аж до часу відступу Запорізького корпусу до району станції Вапнярка, після чого їй наказано відійти до району села Журавлівка. 8-й Чорноморський полк зайняв с. Вапнярка (біля 8 кілометрів на північний захід від ст. Вапнярка), а 7-ий Синій — село Журавлівка. До того ж району стягнуто рештки двох полків 9-ої Залізничної дивізії.
Розділ XL
Зайняття м. Бершадь. Розтрощення денікінського полку. Трагедія 9-го полку
9-й Стрілецький полк розпочав наступ на м. Бершадь рівнож 12-ого жовтня. Брали містечко вночі. Підійшовши непомітно для ворога до самого містечках стрільці без стрілу зліквідували сторожеву охорону денікінців. Заскочена несподіваною нічною атакою, денікінська частина піддалася й 9-ий полк зайняв Бершадь, здобувши полонених і зброю. Під час наступу 9-ого полку на Бершадь, перший курінь цього полку, на чолі з полк. Чмілем, здобув-перехопив, за підтримкою 3-ої батерії сотника В. Зарицького, ту денікінську батерію, що їй пощастило було втекти від Чорноморців, у бою за с. Баланівка.
У дальшому наступі, 9-й полк наткнувся на опір 75-го Севастопільського полку Добровольчої армії, в районі болотнистої річки Бершанка. Після короткого бою, денікінський полк розгромлено. Частина полку дісталася до неволі, а решта втікла. Найбільше завзятий опір ставила денікінська старшинська сотня. Скінчилося на тому, що ту сотню загнано в покрите очеретом болото. Залізши в очерет і маскуючись ним, старшинська сотня, по коліна в болоті, відстрілювалася і не хотіла піддатися, хоч була оточена з усіх боків. У тому болоті ті очайдушні денікінські старшини й провели цілу ніч, а ніч була холодна, з приморозком зранку… Звичайно, можна було їх усіх перестріляти, як качок, у тому болоті, але людське почуття й відвага цієї денікінської старшинської сотні, стримала к-ра 9 Стрілецького полку, полк. Мацака, від масакри. На другий
