164Щодня змагаюся, борюся сам з собою,Живу й не відаю ні втіхи, ні спокою!Хай ти простиш мене… Та сором лютий палитьМене за помилки, що коїв я і кою!165Ми в нашому шинку гостюєм невиводно,I всесвіт гудимо, і лаєм принародно.Запитуєш: куди ми підемо по смерті?Налий вина мені — і йди куди завгодно!166Якщо в нас істина — іносказання,Навіщо, серце, всі твої терзання?Змирися з долею! Заради тебеНе змінять небеса свого писання!167З тобою нарізно я знову затужив.Усюди буду я з тобою, поки жив.Пішов — і тисяча сердець без тебе тужить,Прийшов — і тисячу нових заполонив.168Всі таємниці пильно зберігай,Щоб не дізнався нелюд і шахрай.I зваж: як з іншими ти поведешся,Того від інших і собі чекай.169Ланцюг від милої і навіть рана — щастя.Буть курявою там, де йде кохана, — щастя.Коли й ущипливе тобі словечко кине,Радій, бо кожна річ, від неї дана, — щастя.170На вулиці красунь блукаємо сьогодні,Кохання та вино вславляємо сьогодні!Ми увільнилися назавжди від буття —I в царство Вишнього вступаємо сьогодні.171Я змарнував життя, мій подих зіпсувався,I хліб гірчить мені, і з горем я спізнався.Веління Вишнього сповняти не спішив я,А недозволене… я завжди в нім кохався!172Хоч я не шліфував покірності перлинуI тягаря гріхів з плечей своїх не скину,Все ж не пускаюся я берега надії,Бо тільки істину я визнаю єдину.173Про рай розказують, про гурій молодих,Про мед і про вино… Ну, що ж! Тоді не гріхI тут потішитись небесними дарами,Адже ж усе одно ми прийдемо до них.174Коли пшеничної перепічки дістануТа шмат баранини, та в келиха загляну,Та сяду з милою серед руїн — це втіха,Приступна, далебі, не кожному султану.
