Із книги радості не припиняй читання,Пий келихом вино, сповняй свої бажання,Бо може статися, що мить оця — остання.263На Долю нетривку не покладай надійI Часу гострий меч розпізнавати вмій!Халву, що покладе тобі Фортуна в рота,Ковтать не поспішай, бо є отрута в ній.264Цей караван-сарай із парою ворітГотує муки нам і квапить наш відхід.Щасливий тільки той, хто не прийшов на землю,Блаженний тільки той, хто не родивсь на світ.265Пожалься, Господи, душі, що потерпаєВ полоні давньому, звідкіль путі немає!Ніг, що самі несуть мене в полон, пожалься!На руку згляньсь мою, що піали шукає!266Не слухай голосу продажного піїти,Будь там, де п'ють вино, де є красуні й квіти!Один по одному ідуть у безвість люди —Й немає жодного, хто б повернувся звідти.267О раб семи планет і чотирьох стихій,Що вічно трусишся в пропасниці лихій!Зречися радості! На цім розпутті спрагиПро поворот назад і думати не смій!268І грудочка землі, й пилиночка малаБули частинами прекрасного чола.Легенько ж куряву стирай з лиця красуні,Бо й курява колись красунею була.269На жбан, з якого п'є поденщина проста,Пішла султана плоть, дастура кров свята,А на коновочку, з якої п'ють гуляки, —Щока опиуса і дівчини уста.270Так мало радості в цьому земному колі!Тож не схиляй чола, будь весел і в неволі!Тримайся з мудрими, бо й сам ти тільки легіт,Вода, вогонь та пил, що віється у полі.271Іде життя моє безрадісно і вбого,Роблю без виробу й не зароблю нічого.Спасибі Вишньому, що хоч біди та злиднівНам не доводиться випрохувать ні в кого.272Одні по кручах бід усе життя блукаютьI хто вирішує всі справи їх — не знають.А ці вишукують нагоду лиш — і потімУсе доконують, що загодя рішають.273Аж поки з бідними біди не наберешся
