пiд три чорти з вашими запитаннями! Ви просто заважаєте менi мiркувати!
Цього разу Хосе Френко промовчав А Мiгель Хуанес вiв далi, розвиваючи свої дотепнi припущення:
- Отже, постає ще одне запитання: хто з тих двох загинув разом з 'Люцифером'? Перший чи другий? Сивий Капiтан чи хтось iнший? Якщо Сивий Капiтан, то справа полегшується. Вiн, як ви свого часу вiрно сказали, Френко, бiльше не псуватиме нам настрою. Але може бути й iнше. Разом з 'Люцифером' мiг загинути той, хто мав схожий iз Сивим Капiтаном голос. Той, другий. Тодi Сивий Капiтан залишився живим i десь перебуває, можливо, в столицi... I це було б вкрай погано. Бо безглуздям було б думати, що ця вперта людина не вигадуватиме й далi щось злочинне Тодi нас чекають суцiльнi неприємностi, Френко. Головне ж, ми не знаємо, хто вiн такий насправдi... I виннi в цьому ви, Френко!
- Я?.. - Хосе Френко не змiг приховати свого здивування.
- Так, ви. Хiба я не казав вам одразу арештувати того Педро Дорiлью, вашого знайомого з Авеню-дель- Прадо? Чому вiн досi не арештований? Я певен, що цей Педро Дорiлья щось знає про справжню особу Сивого Капiтана. Хiба ж ви не пам'ятаєте, як вiн тодi нахабно тримався? Отже, Френко, я вимагаю вiд вас негайних заходiв Щоб завтра-таки я мав уже наслiдки його допиту. Зрозумiли? Цей Дорiлья - дуже енергiйна людина, наскiльки я пам'ятаю, гм... Та ви й самi мабуть, не забули про деякi неприємнi наслiдки вашої з ним зустрiчi, чи не так?
Хуанес добре знав свого помiчника i тому не додав бiльше жодного слова. Вiн i без того побачив як на низькому лобi Френко набрякла товста жилка, а обличчя загрозливо почервонiло Тепер Мiгель Хуанес мiг бути певним Педро Дорiлья буде арештований i до того ж негайно
2. НЕСПОДIВАНИЙ ЛИСТ
Приїхавши з аеродрому, Мiгель Хуанес перечекав ще кiлька хвилин перед тим, як iти з доповiддю до начальника полiцiї, хоча й знав, що той нетерпляче його чекає. Вiн ще раз ретельно обмiркував становище, зважив усi слабкi сторони майбутньої доповiдi. I коли вiдповiдi на всi можливi запитання були вже складенi, наважився увiйти.
Так, Карло Кабанерос чекав на свого особливо уповноваженого. Одразу було помiтно, який вiн зацiкавлений. Маленькi оченята на товстому обличчi майже горiли вiд нетерпiння, принаймнi так здалося Хуанесу.
- Отже, сiдайте i доповiдайте, - вимовив начальник полiцiї, не зводячи погляду з детектива. - Коротко i ясно.
- Доручення каудiльйо, - слава йому! - виконане, - промовисто почав Мiгель Хуанес, пiдносячи урочисто руку i на хвилинку спиняючись, як належало в таких випадках.
- Слава йому! - луною вiдiзвався начальник полiцiї, так само пiдносячи руку. I одразу сердито додав: - Доповiдайте менi, доповiдайте!
- Слухаю, пане Кабанерос. 'Люцифер' був оточений у Фонтiверосi. За розробленим мною планом я почав переговори з Сивим Капiтаном. Але вiн вiдмовився здатись i зробив спробу вирватися з лiсу. Я гнався за ним слiдом. Автомобiль Сивого Капiтана мусив спинитися над урвищем. Та чи внаслiдок власної необережностi, чи намагаючись будь-що вислизнути з наших рук, Сивий Капiтан скерував машину в море, зiрвався з урвища i потонув. Водолази за моїм наказом зараз розшукують 'Люцифер', щоб виконати i цю частину доручення: машина таки опиниться в наших руках, пане Кабанерос!
- Гм... - сухо обiзвався начальник полiцiї, i Мiгель Хуанес здивовано поглянув на нього: нi, аж нiяк не такої стриманої вiдповiдi чекав уславлений детектив пiсля своєї переможної доповiдi. Щось тут не так. Але - що саме?..
- Гм... - повторив начальник, все так само не зводячи пильного погляду з Хуанеса. - Значить, 'Люцифер' потонув? Ви певнi цього?
- Цiлком, - твердо вiдповiв Хуанес. Вiн розумiв, що мусить тепер виявляти якнайбiльше впевненостi.
- Ви бачили на власнi очi, як вiн упав у море з урвища i потонув? допитувався начальник полiцiї.
Хуанес вiдчував якусь загрозливу небезпеку, але не мiг збагнути, звiдки вона насувається на нього. Йому лишалося тiльки вести й далi свою лiнiю, хоч вiн i розумiв, що йдеться вже не про орден.
- Власне, цього я не бачив, бо 'Люцифер' у ту мить був за перевалом шляху. Але всi данi говорять саме за це, пане Кабанерос. Iнакше не може бути! Йому нiкуди було бiльше подiтися.
В останнiх словах Хуанеса вiдчутно прозвучала вже не горда впевненiсть, а скорiше благання повiрити йому. I все одно начальник полiцiї дивився на нього так само холодно i навiть пiдозрiливо. Так, так, пiдозрiливо: нарештi Мiгель Хуанес знайшов слово, яке точно характеризувало неприємний вiдтiнок, що весь час вiдчувався у ставленнi шефа до нього. Нi, так не говорять з людиною, яку чекають пiдвищення i нагороди. Нi, не про орден Бiлого Орла зараз буде мова!..
Детектив спiймав себе на тому, що вiн мимоволi втратив той незалежний вигляд переможця, з яким зайшов кiлька хвилин тому до кабiнету начальника. Вiн сидiв напружившись i чекав, бо знав уже, що над його головою збираються хмари. Що скаже начальник?..
Карло Кабанерос не поспiшав. Вiн усе так само запитливо й пiдозрiливо дивився на свого особливо уповноваженого. В очицях його грав недобрий вогник. Начальник полiцiї вiдкинувся в крiслi й постукав короткими пухкими пальцями по краю стола.
- О котрiй годинi, кажете ви, потонув 'Люцифер'? - нарештi перепитав вiн, знову нахиляючись над столом.
- О п'ятiй годинi сорок хвилин, пане Кабанерос, - iз зусиллям, але все ще чiтко вiдповiв Хуанес. I побачив тодi, як начальник полiцiї недбало взяв iз стола невеличкий папiрець i простягнув йому.
- О п'ятiй годинi сорок хвилин? - ще холоднiше повторив вiн. - Гм... ану, познайомтеся з цим рапортом, Хуанес.
Не вiрячи собi, Мiгель Хуанес читав - i друкованi на машинцi лiтери стрибали в нього перед очима:
'Розшукувана машина помiчена схiднiше Кастелона близько Вiльяноса двадцятiй годинi. Iнспектор Кастелонського управлiння...'
- Не може бути! - вихопилося в розгубленого детектива. - Не може бути! Це якась помилка. Адже я на власнi очi...
- Ах, на власнi очi? - зловiсно примружився Кабанерос. - I ви вважаєте, що вони у вас є, нездаро? Ану, прочитайте ще й цей рапорт!
Другий папiрець наче стрибнув через стiл i затремтiв у пальцях особливо уповноваженого. В ньому було написано:
'Розшукуваний автомобiль помiчено двадцятiй годинi сорок п'ять хвилин по дорозi на Пеньякерк. Спроби спинити машину не дали наслiдкiв зв'язку великою швидкiстю автомобiля. Iнспектор Пеньякеркського управлiння...'.
- Теж, мабуть, не може бути? Га, Хуанес? - насмiшкувато зауважив начальник полiцiї. - Нi, пане особливо уповноважений, не тiльки може бути, а так воно, на жаль, i є. I перед тим, як я вирiшу, що менi з вами робити, я хочу довiдатися про все, що насправдi вiдбулося в Фонтiверосi, без найменшого слова прикраси, а так, як воно насправдi було. Ану, говорiть, говорiть, я послухаю.
Всi пiдготовленi фрази доповiдi вже вилетiли з приголомшеної голови Мiгеля Хуанеса. Затинаючись, даремно шукаючи якiсь виразнi слова, що могли б краще переконати грiзного начальника, вiн розповiдав усе, як було: i те, що вiдбувалося в Фонтiверосi, i обставини поїздки слiдом за 'Люцифером' серед скель i бескидiв пустелi Хоравенте, i про те, як таємничий автомобiль зник одразу з очей, i про свої роздуми й мiркування. Тепер перед начальником полiцiї сидiв уже не видатний, завжди впевнений у собi, уславлений детектив Мiгель Хуанес, а маленький службовець, який тремтiв за свою шкуру i намагався будь-що виправдатися.
Вiн закiнчив свою розповiдь i благально подивився на шефа: що чекає на нього зараз?..
Грiзний начальник полiцiї не квапився вiдповiдати. Деякий час вiн помовчав, мов зважуючи все. I тодi заговорив несподiвано тихо-мирно, - так тихо-мирно, наче в кабiнетi точилася дружня бесiда, наче й не вiн щойно вичитував Мiгелю.
- Так, тепер я бачу, що ви розповiли все щиро, Хуанес, без вашої звичної похвальби, - мовив вiн. - Ваше щастя, що я, немов передчуваючи все це, затримав донесення i нiчого не доповiв каудiльйо...
- Дякую, пане начальник, - поквапливо вклонився Хуанес.
- Мене тепер цiкавить, як пояснити, що 'Люцифер', зiрвавшись з кручi в море, не потонув, а, як бачите,
