непромокальному плащi, такi надягають у шторм рибалки й моряки. На головi чоловiк мав каптур, а на очах темнi окуляри, за якими не роздивишся обличчя. Без сумнiву: то був сам Капiтан Немо з Озерища.
Швидким помахом руки вiн вистрiлив спiнiнговим якiрцем на мiцнiй i довгiй волосiнi.
Ох, що ж то була за точнiсть! Якiрець пролетiв у повiтрi й зачепився за чорний прапор на плоту Чорного Франека. Тодi Капiтан ще одним помахом шарпнув якiрець i зiрвав прапор.
Над гладiнню озера, розбурханою гвинтом глiсера, залунали переляканi, здивованi, захопленi вигуки.
Капiтан Немо швидко змотував свiй спiнiнг, i якiрець тяг до нього чорного прапора. За мить той прапор був у капiтановiй руцi. Тодi зник у заскленiй кабiнi. Мотор завив, i глiсер, зробивши невелике пiвколо, зняв за собою велику хвилю, аж плоти загойдалися на водi. Ще мить, i глiсер зник за найближчим пiвостровом.
Отже, Капiтан Немо був iстотою з кровi й кiсток? Поклявся, що розквитається з ватагою Чорного Франека, i вперше дався їй взнаки. Показав свою силу й спритнiсть. Зiрвавши чорний прапор, вiн нiби сказав: 'Отак я покладу край вашiй пiратськiй сваволi'.
Плоти з очерету й осоки були тепер жалюгiднi. Великi хвилi, що їх здiйняв глiсер, ослабили вузли в жмутах осоки, i плоти глибше занурювались у воду. Ватага понуро мовчала, поквапливо вiдштовхуючись палицями вiд дна озера. Здавалося, що хлопцi хочуть якнайшвидше пристати де-небудь i вийти на берег. Було видно, що вони бояться повернення Капiтана Немо, хоч уже стих гуркiт його мотора i озеро знову було тихе, спокiйне.
Незабаром плоти зникли за стiною очерету. Проте можна було здогадатись, що вони попливли у напрямку до Чаплинця.
Менi сподобалося, як кинуто спiнiнговий якiрець. Така влучнiсть i точнiсть! Може, Капiтан Немо не тiльки рибалка, а й спортсмен?
Бо мало хто знає, що крiм ловiння риби спiнiнгом iснує спецiальний предмет - кидальний спорт. У Польщi вiн щойно почав розвиватись, але за кордоном, наприклад, у Нiмецькiй Демократичнiй Республiцi, дуже популярний. Вiн має багато спiльного з лучним i стрiлецьким спортом, принаймнi пройшов ту саму еволюцiю. Вiд полювання на звiра до суто спортивного виявлення фiзичного розвитку i спритностi.
Вже iснують найрiзноманiтнiшi види кидального спорту. Змагання проводяться на сушi й на водi якiрцями i пластмасовими важками, їх кидають у цiль, у спецiальнi диски, а також на вiдстань. I дехто вже досяг незвичайних успiхiв, майже циркової спритностi. У 'Рибальських вiстях' я недавно прочитав про американську дiвчину, Анну Стробель, яка з вiдстанi п'ятнадцять метрiв гасить важком цигарку в устах партнера. Ще вона вмiє закидати одночасно два спiнiнги. Один кидає над головою, а другий - знизу. При цьому обидва важки влучають точно в те саме мiсце, розташоване на вiдстанi двадцять метрiв.
У спритних руках спiнiнг з якiрцем або з важком може стати небезпечною зброєю.
Довго я сидiв перед своїм наметом, мiркуючи про Капiтана Немо. I що бiльше я про нього думав, то дужче прагнув зустрiти його, познайомитись i порозмовляти.
Аж надвечiр пiдплив човен з лицарями спiнiнгу - панами Анатолем i Казиком та їхнiми дружинами. Вони побачили, що я отаборився над затишною затокою i, мабуть, вiдразу вирiшили поставити свої намети по сусiдству.
Я не виявив незадоволення, хоч полюбляю самотнiсть. Бо передбачав, що незабаром повинен буду розвiдати околицю, а мiй намет мiг би на той час залишитися пiд їхнiм наглядом.
Пан Анатоль i пан Казик пояснили менi, що свої автомашини вони залишили на подвiр'ї у якогось селянина в селi Сем'янах. I тепер присвятять весь свiй час рибальству. Вони поставили поряд iз моїм наметом два маленькi намети, повечеряли, а тодi пан Анатоль витяг великий закордонний спiнiнг.
- Треба наловити риби на завтра на снiданок, - сказав вiн таким поважним тоном, наче без тiєї риби його дружина й приятелi померли б з голоду.
- А ви спробуєте щастя? - спитав вiн.
Я розвiв руками.
- Я не розумiюсь на рибальствi. До того ж не маю нiякої снастi.
То була для нього чудова нагода, щоб повчити мене.
- Рибальство, шановний добродiю, це чудовий вiдпочинок. I водночас корисний спорт. Немає нiчого кращого за рибу, яку сам зловив i сам приготував. То я вам позичу, - вiн показав на вудку в човнi. - Сьогоднi ловитимемо щук. Я закидатиму спiнiнг коло осоки, бо щука полюбляє плавати ближче до берега, полюючи тут на менших рибок. - Вiн побалакав, побалакав i влiз у човен. Вiдплив од берега, зупинився пiд осокою й почав закидати блешню.
Тим часом сонце стало схоже на червону кулю й поволi котилося до темної смуги лiсу на обрiї. Я закурив люльку, бо вiд води насунула хмара комарiв, з кровожерним дзижчанням кружляючи навкруг моєї голови.
На озерi знову почувся гуркiт мотора. Показалася велика рибальська баржа, а в нiй хтось знайомий. Авжеж, дiвчина з косою. Вона помiтила мене коло намету, помахала рукою i завернула човна в мою затоку.
- Вимкнiть той клятий мотор! - гримнув на неї пан Анатоль. - Хiба ви не бачите, що я ловлю рибу?
Вона слухняно вимкнула мотор i, взявшись за важкi весла, пiдпливла до берега.
- А все ж ми зустрiлися, - сказала дiвчина, подаючи менi руку.
Вона була вбрана в штани й товстий светр, запнута хустиною. В човнi лежали двi вудки.
- По рибу? - спитав я.
- Еге ж. Уже натiшилася домiвкою, цiлий день возила сiно й надумала увечерi вискочити по рибу. А ви?
- Я не вмiю ловити й не маю вудки.
Пан Анатоль, мабуть, побачив її вудки, коли вона пропливала повз нього, бо гукнув:
- Ви по рибу? А яким методом ви ловите?
- Нiяким, - засмiялась вона.
- А що ви збираєтесь ловити?
- Ще не знаю. Це залежить вiд мiсця.
Пан Анатоль зневажливо махнув рукою. А дiвчина звернулась до мене:
- Ну, то що, будемо ловити?
- Менi не хочеться звiдси нiкуди рушати, - непомiтно позiхнув я.
- А смаженої риби ви не любите?
- Навпаки. Тiльки хiба я щось зловлю? Пан Анатоль уже пiвгодини закидає спiнiнг i нiчого не зловив.
- Ми спробуємо на черв'яка. I пiдемо недалеко. Он туди, - показала вона другу затоку, метрiв за двiстi вiд нашої. - Крiм того, - додала вона, - я хочу поговорити з вами вiч-на-вiч.
То вже була бiльша спокуса. Тож ми взяли вудки з її човна й пiшли на ту затоку.
- Тут мають бути вугрi, - запевнила дiвчина. - Затока мiлка, з мулким дном. Пан Анатоль не спiймає риби, бо з того боку мiлко вiд самого берега, а ми зловимо, бо тут мулке дно. Начепимо на гачки i будемо хапати, як то кажуть, 'з грунту'.
- О, ви чудовий фахiвець, - зауважив я.
- Я ж народилася над озером i стiльки рокiв живу тут. Мiй батько й брати завзятi рибалки. Вдома тiльки й мови про рибальство.
Вона поначiплювала черв'якiв на гачки. Я закинув принаду якнайдалi вiд берега, поблизу очерету й водоростей, так звелiла менi дiвчина.
Ми посiдали на старiй, з обдертою корою колодi, викинутiй з води хвилями.
- Я бачила сьогоднi Капiтана Немо, - сказала вона.
- Я теж.
- Вiн плив на своєму чудовому глiсерi, - захоплено вела далi дiвчина.
- Я теж бачив, як вiн плив на глiсерi.
I я розповiв їй, як Капiтан Немо зiрвав прапор з плоту Чорного Франека.
- Який чоловiк! - шепнула вона. - Вiдчуваю, що закохаюся в нього, хоч зовсiм його не знаю i не знаю, який вiн iз себе. I нiхто з мiсцевих жителiв нiчого про нього не чув.
