Жандарм i дядько покидали цигарки. З берега по кладцi пiдбiг до них юнак у беретi. В руках у юнака дощечка, зверху пофарбована смугасто, як шлагбаум, а внизу чорна, наче iграшкова класна дошка, i на нiй крейдою написано:
'артем'
297 1
- Увага!. Почали!.. Мотор!.. - крикнув режисер. Юнак у беретi розчепiрив отой 'шлагбаум' на дощечцi, пiднiс до самiсiнького носа жандармового - клац!
- 'Артем'... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль перший... - крикнув юнак, дощечку пiд пахву i пригинцем швидше на берег. А жандарм з Артемом уже зчепилися. Вовтузяться на кладцi. Тодi Артем враз вирвав руки, розмахнувся... бемц! - жандарма в груди. Жандарм - беркиць! Шубовсть! Ого-го! Бризки здiйнялися аж до неба - не те, що вiд мого весла! Мить - i вже з води стирчать тiльки жандармовi чоботи. А Артема й слiду не стало. Закипiла вода - тиць? - вигулькнула голова жандармова. Кашкета нема, волосся очi залiпило, з носа тече, звiдусюди тече, вуса, як у моржа, з рота вода фонтаном, на пiвтора метра. Ух ти! Здорово грає.
- Та радiйте ж, радiйте! - почулося враз з плоту одчайдушне режисерове.
Ми здригнулися, перезирнулися розгублено, пiдхопилися... у мене не було дзеркала, i я не бачив свого обличчя, але у Вальки, у Яви i в Будки обличчя були, одверто скажемо, дурнуватi. Очi витрiщенi, роти роззявленi, перекривленi. То була, звичайно, не радiсть. То було казна-що.
- Стоп! - закричав режисер. Десь щось клацнуло. Гарчання тонвагена вщухло.
- Ви що, поснули? Хто за вас гратиме - я? Ви ж в одному кадрi з жандармом. Жандарм падає... Наїзд трансфокатора - ви радiєте... Я ж попереджав. Зiпсували менi перший дубль. I жандармовi треба перевдягатися. Бачите, що накоїли.
Ми сидiли, як побитi. Ми так захопилися грою жандарма, що прогаяли мить, коли нам треба було зрадiти. Ну що ви хочете! Це ж все-таки наша перша в життi зйомка! А ви хочете, щоб ми вам одразу стали, як Аркадiй Райкiн!
Жандарм вилiз iз води, посварився на нас кулаком, але без злостi, усмiхаючись. Ще й пiдморгнув. I пiшов за тонваген перевдягатися.
- Нехорошо вийшло! Пiдвели ми їх! Давайте хоч зараз добре зрадiємо! зашипiв з корми Ява.
- Ага, - сказав Будка.
- Нуда, - сказала Валька.
- Авжеж, - сказав я.
Поки жандарм перевдягався, я накопичував у собi радiсть, - сидiв i згадував все найкраще, найрадiснiше, що було в моєму життi: i як менi новi футбольнi бутси купили, i як я найбiльшого на баштанi кавуна вкрав, i як мiй ворог вiдмiнник Карафолька двiйку з фiзкультури схопив... Я спiймав на собi Явин погляд. Вiн дивився на мене з уїдливою посмiшкою. Я знаю, що вiн згадує! Вiн згадує, як я, стрибаючи при всiх з верби у воду, зачепився трусами за гiлку, розпанахав труси i летiв у воду голий... Ну добре, хай згадує, менi для мистецтва не жаль! Аби тiльки зйомку не зривав!
- У, гад, жандарм Європи, так тобi й треба!.. Хi-хi-хi-! - це шепоче про себе поряд зi мною Будка - настроює себе, готується. Менi не видно i не чути, як готується Валька, але я певен, що вона теж готується. Ух, ми зараз дамо! Ух, ми зараз зрадiємо!
З-за тонвагена вийшов жандарм у новому сухiсiнькому мундирi - наче й не падав у воду.
I от знову вони стоять з Артемом на кладцi.
- Увага... Починаємо... Мотор! - кричить режисер. I знову пiдбiгає юнак у беретi, клацає своїм 'шлагбаумом' i вигукує:
- 'Артем'... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль другий...
Гарчить тонваген. Борюкаються жандарм з Артемом. Бемц!.. Беркиць! Шубовсть!.. Жандарм у водi... Ми пiдхоплюємося...
- Стоп! - кричить режисер.
- Тю-у-у...
Пропав такий заряд...
Виявляється, тiкаючи, Артем послизнувся i впав. Вiн був ще в кадрi. А Артем - герой i не повинен падати. Герої не падають. В кiно падають тiльки негативнi персонажi.
Винуватий Артем бубонiв:
- Звичайно... Накидали тут лушпиння якогось... I канатоходець послизнеться...
Режисер хмуриться i мовчить. Головних героїв фiльму режисери не лають. Режисери лають лише статистiв.
Жандарм вилазить з води, свариться кулаком на Артема, але вже не усмiхається i не пiдморгує. Iде за тонваген перевдягатися.
I от знову...
- Увага... Починаємо .. Мотор!
Клац! - 'шлагбаум'.
- 'Артем'... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль третiй...
Бемц! Беркиць! Шубовсть!
- Ура! Га-га-га! Го-го-го! - мов скаженi, по-справжньому радiємо ми, радiємо не стiльки 'по ролi', скiльки тому, що нарештi нас знiмають. Бачимо, режисер усмiхається, киває нам, задоволений. Ну все!
- Стоп! - гукає раптом оператор. - Не годиться! Гiлляка перекриває дiвчину..
От iще!.. Ми вороже дивимося на Вальку, нiби вона винна, що iї перекриває якась гiлляка...
- Зрубати гiлляку!.. Негайно!.. Що за свинство!.. Не можуть пiдготувати зйомку! Зриваєте менi роботу! Чортi-що робиться на цiй студiї! - кричить режисер невiдомо на кого.
Ми сидимо, гордо поглядаючи навкруги. Ми не виннi. Ми добре зiграли. Режисер нам кивав i усмiхався. I це справдi свинство, що цей дубль зiпсовано. Виходить, даремно ми радiли.
Жандарм вилазить з води, нi на кого кулаком не свариться, але про себе щось бурмоче, - видно, лається... Що ж, ми його розумiємо. Падати у воду не легше, нiж радiти.
- Увага... Почали... Мотор!
'Шлагбаум'.
Клац!
- 'Артем'... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль четвертий .
Бемцi Беркиць! Шубовсть!
- Га-га-га!.. Урра!.. Го-го-го!.. I-i-i!..
- Стоп! Ще раз! Жандарм не досить виразний.
Будеш тут виразним - четвертий раз у воду гепатися!..
- Увага... Почали... Мотор!..
'Шлагбаум'.
Клац!
- 'Артем'... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль п'ятий.
Бемц! Беркиць! Шубовсть!
- Стоп!
У жандарма одклеївся один вус... А що ж ви хочете! Таких тортур живi вуса не витримують, не те що приклеєнi.
Iде за тонваген мокрий жандарм. Виходить з-за тонвагена сухий жандарм.
- Увага!.. Почали... Мотор!..
'Шлагбаум'.
Клац!
- 'Артем'... Двiстi дев'яносто сьомий... Дубль шостий...
Бемц! Беркиць! Шубовсть!
- Га-га! Го-го! Ох-ох-о!.. Хi-хi!. - стараємся ми.
- Стоп! Молодцi! Нарештi! Здається, тепер все! Гаразд! - задоволено каже режисер. Ми розпливаємося у радiснiй усмiшцi. I раптом вiн застигає, вирячивши очi.
- Що це?! На руцi!
Я не розумiю, що це до мене, i якийсь час iще радiсно посмiхаюся Будка штовхає мене в бiк. Я дивлюсь
