т?сегіне жа?ындау отырды.
— И?, Абылай, — деді с?зді ?ріден тол?ап, — елу жылдан астам ат ?стінде болды?. Батыр да атанды?, а?ыры хан та?ына да отырды?. Біра? соны? б?рінен не ?алды?
— Сені? осылай дейтіні?ді сезетін едім, — Абылай езу тарт?андай болды, — рас, хан та?ына жету ?шін мен ?за? ??м б?рала? жол бастым… Біра? сол хан та?ы ма?ан не ?шін керек еді? Осы с?ра??а к??іл к?йім та?ы бір ?асірет шеккен к?ні жауап берейін деп едім ?ой. Сол к?н ту?ан секілді… Адам?а ?лімнен арты? ?асірет бар ма? Ал ты?да… И?, ханды? ??ру, тек мансап?орлы?тан туды ма сол арман? Жо?, Б??ар а?а, онда сен мені білмегені?. ?олы?да к?ші? болмаса, кімге айт?аны?ды істете аласы?? ?лы хан та?ына отырсам ?аза? елін ?зімні? дегеніме жеткізсем деп ойла?ам… Ал со?ынан… ?ділетті ?лы хан болсам халы? мені? б?рын?ы ?иянаттарымды ?мытады ?ой деп сенгенмін…
— Біра? сені? ?олы?нан ондай хан болу келмеді ?ой.
— Хан бар жерде ?иянат болмауы м?мкін емес екен. Біра? мен сол ?иянатымды да, озбырлы?ымды да, хал?ымды уысымда ?стау ?шін ж?мсадым, ел бірлігін к?шпен са?тама? болдым.
Б??ар ?ндемей отырып ?алды. Бір кезде барып:
— И?, Абылай, сен ?анды к?з ?ара б?ркіт еді?!
Са?ан елі?ді а??у ??стай ?демі ?ні?мен бас?армады? деу к?н? болар… Олай бас?аруды мына замана к?термес те еді, — деп Абылайды? ?зын, ары? сауса?тарын сипады. — Ал енді б?л жал?аннан ?тіп барасы?, арты?да?ы ?л-?ызы?а айтар ?андай ке?есі? бар?
Абылай б?л с?ра?ты к?ткен секілді. С?л ойланып жатты да, Б??ар?а к?зіні? ?иы?ын аударды.
— ?л-?ыз дейсі? бе?.. Мені? ке?есіммен ж?рер ?л-?ыз болар ма екен? С?йтсе де екі айтарым бар. Бірі — ?аза? аз ел ?ой, азып-тозып кетпес ?шін, ?олдарынан келсе соларды? бірлігін са?тасын. Бірлігі бар елді бас?ару же?іл. Екінші айтарым — мен елу жылдан астам со?ыс ж?ргіздім. Жетпіске келген жасымда, мейлі айла ??райын, ?олыма найза ?стап майдан?а шы?айын, ?йтеуір шы?ыс жа?ымнан келген жау?а, ?сіресе, ?ытай?а ?аза?ты? бір т?там жерін бергем жо?. Ал батыстан келе жат?ан орыс еліне, оны? бекініс, ?ала салуына ?арсы шы?падым. Тіпті ?ара шекпендеріне егін-жай да бердім. Осыны неге істедім? А? патшамен тіл тап?ым келді. Рас, кейде оны? ?иянаты да аз бол?ан жо?. — Абылай ?зін Їш ж?зді? ханы етпеген ?кпесін айт?ысы келді де кенет ?оя ?ойды. — Біра? «битке ?кпелеп тоны?ды от?а салма» деген, сол а? патшамен найза ар?ылы емес, с?з ар?ылы тіл табу?а тырыссын. Б?лай ету ?здеріне с?йеніш болады. А? патша тірі т?рса, Абылай ?рпа?ынан ел билеу ?стемдігі кетпейді…
— Абылай, — деді Б??ар жырау, — ?мірде ?иынды?ты да, ?ызы?ты да к?п к?рді?, ал сонда ?андай ?кініші? бар?
— ?кінішім, — деді Абылай к?рсініп. — ?з басымны? ?кініші… ?ш ж?зді? басын ?оса алмадым; аз елге хан болдым. ?аза??а мал емшегін емізгенмен, жер емшегін емізе алмадым. Орда К?кшетауда т?р?анда а?ылшым бол?ан Тимофей Егор?лыны? ке?есімен Зеренді, Шортандыны жайла?ан т?ле?гіттеріме егін егуді ?йретсін деп орыс м?жы?тарын да ?келдім. Біра? мал ба??ан, найза ?ста?ан сорлы ?аза?, тез к?ндіге ?оймады. Жер деген алтын ?азына ?ой. Екі тепе сулы жері бар ?збек, екі ?йір жыл?ысы бар ?аза?тан бай т?рады. Ж?не ж?ттан да ?уа?шылы?тан да ?оры?пайды. Ал мен жаудан ?аза?ты? жері біткенін ?ор?аймын деп ж?ргенімде д?ние ??р?ыр ?тіп кетіпті ?ой, білмей ?алдым…
Абылай ?ндемей с?л жатты да, ж?мылып кеткен к?зін ?айтадан ашты, д?ние шіркінді ?има?андай салтанатты хан сарайына с??тана бір ?арады.
— Жырау, егер айтары? бітсе, мені? де сенен с?рарым бар, со?ан жауап берші.
— Айты?ыз, хан ием.
— Адамзат?а ?р?ашанда ?уат беретін ?міт деген ?лы к?ш бар. Ол а?ылы?ды ?ана?аттандырып ?ия?а сам?атады. Жігері?ді ?амсыз ?айрай к?к темірге салдыртады. Мен де б?л д?ниеден к?п н?рседен ?міттенген едім, жеткен жерім осы болды. — Абылай ауыр к?рсінді де та?ы ?ндемей ?алды. Аздан кейін ?айта с?йлеп кетті. — ?мітсіз тек шайтан дейді ?аза?. Жо?, ол бекер екен. Е? ?мітсіз — к?ктемі мен жазы ?ткен, тере? тамырлары ?айта жасармастай боп семген к?рілік екен. — Ол та?ы ?инала к?рсінді, — ?рине, жетпіс екі жас к?рілік пе? Біра? басымнан ?ткен ?илы-?илы кезе?дерге к?з жіберсем, мы? жыл жаса?андаймын. Жо?, мазасыз ой, бітпес тартыстан, т?нім емес, жаным ?артайыпты. Ал жаны?ны? ?артай?аны — шын к?рілікті? келгені, алда?ы ?міті?ні? тегіс с?нгені… ?міті?ні? с?нгені — ол сені? ?лгені?! Б?л аурудан жазылсам да, жаным шарша?ан к?ріліктен жазыла алмайтыным к?міл. Жазылуды? да керегі жо? секілді, біра? с?йтсе де ?лгі? келмейді екен, ?лі де жер басып, к?н с?йіп ж?ре т?рсам дейсі?…
— И?, хан Абылай, мы? жасаса? да ?лім ?р?ашанда ерте.
— Солай екен! — Абылай ауыр к?рсінді. Сосын ?зін ?зі кекеткендей езу тартты. — ?лгелі жатып, ?лім ?уестей, неге осыншама ?а?сап кеттім. Мені? айтайын дегенім бас?а еді. — Ол енді с?л шира? с?йлей бастады, — Хиуа т?т?ынынан ?зімді алып шы??ан Ораз ??лдан бастап мен д?ниеде аз адамны? ?анын т?ккен жо?пын. Майданда да ?з ?олыммен сан ер ж?рек, албырт жасты ат жалын ??штырдым… Жазы?ы бар, жазы?ы жо?, талай адамны? ?аны мойнымда… ?мір бойы, ?аза? т?різді аз?антай ел ?ас?ыр тектес келсе, сол ж?н деп ойладым. ?йткені ол ?з тіршілігі ?шін алыса да, ж?лыса да біледі. ?аза? елі де сол ?ас?ыр т?різді ?з та?дыры ?шін к?ресе алса ?ана, тірі ?алады деп ???ам… Заман тек ?зін де, бас?аны да аяуды білмейтін к?штіні? заманы… Мен елімді со?ан баулыдым. ?зімдей болуын к?кседім. Біра? м?ным, міне, ?лер алдында ?ана т?сіндім, д?рыс емес екен… Ел болып жер бетінде ?алуды? бас?а да жолы бар сия?ты… — Ол та?ы шаршай с?йледі. Кенет та?ы басын с?л к?терді, — ?зі? к?ріп отырсы?, ма?ан енді б?ны? б?ріні? ?атысы жо?… Тек енді сен ма?ан мынаны айтшы, осы мені? ??дай алдында к?н?м к?п пе? О д?ниеге бар?анда м??кір-н??кір «сен к?н?карсы?» деп г?рзісімен ?рып ж?рмей ме, осы с?ра?ыма жауап берші, жаным тынышталсын.
Елу жылдан астам майдандас болып ж?ріп, бір рет те Абылайды? ажалдан ?аймы??анын к?рмеген Б??ар жырау, оны? о д?ниеге бар?анда м??кір-н??кір г?рзісінен ?оры??анына та? ?алды. ?йтсе де ол Абылайды? ?лер алдында сонау ?зі т?ккен к?п ?аннан шошып жат?анын ??ты… Б??ар жырау жауап беріп ?лгірген жо?. Абылай а?ыр?ы рет ыш?ынып демін алды да, к?зін м??гі ж?мды.
Б??ар жырау ?за? уа?ыт ??лпытастай шошиып отырып ?алды. Бір мезетте ?й?ыдан оян?андай, алдында жат?ан Абылайды? ?ан-с?лсіз с?сты бетіне ?а- рады.
Ол енді а?ырын к?бірлеп с?йлеп кетті.
Аза к?нде ?ан жылап
?ай?ыдан ?ара б?лт т?рар.
?урай кенет жас ??ра?
А? ?айы? с?тте морт сынар.
Ажал, сенде жан болса
Тілімді удай салар ем,
Беті?ді етіп ?ан-жоса.
То?татар с?з табар ем!
Же?ілді Б??ар с?з таппай,
??м бітеді к?мейін.
Кешір, ханым Абылай,
?ара тас?а не дейін?
Білсе? де ?стіп ?терін,
Д?ние са?ан болды тар.
Жал?ыз т?убе етерім:
Арты?да ?ал?ан аты? бар.
Б??ар созыла т?ра келіп Абылайды? бетін жапты. Сосын ая?ын ілбіп басып сырт?а шы?ты.
— Уа, халайы?, — деді дауыстап. — Ша?ыра?ы? ??лап жерге т?сті, хан Абылай д?ние салды!
?ш ж?з аза т?тып Абылайды ?ожа Ахмет Яссауиді? мешітіне жерлегеннен кейін, Б??ар жырау Сарыар?а?а ?айтты. Хал?ымен та?дыры бір ?арт а?ын артына б?рылып ?арай-?арай, терістікке ?зай берді…
* * *
