Коларське золоте родовище. Наскільки мені відомо, в 1910 році тут вдалося добутії понад 18 тонн золота. А оці місця, імовірно, багаті марганцем, залізною рудою, хромітами, бокситами. Нафта переважно сконцентрована у шельфовій зоні неподалік Бомбея і в прилеглих районах.
— Усе складається якнайкраще. Храм Неба знаходиться у джунглях Майсуру, Починати експедицію слід саме звідти, — мовив Крішан.
— Однак «Джейсон-електрік» цікавить передусім нафта, — зауважив Шведов, — і Меррей навряд чи погодиться на таке.
— Не забувайте, — сказав Сошенко, — що наше завдання — встановити промислові райони залягання нафти, а для цього необхідно взяти керни з глибинних шарів. Поки що такої можливості фірма нам не надала. Якщо і Меррей не зуміє забезпечити нас бурильними трубами й водолазним спорядженням для підводних робіт у зоні шельфу, то ми спокійнісінько можемо починати з Майсуру.
— Але ж і там потрібно встановити глибини залягання копалин, — спробував заперечити Щербак.
— Що ж, обмежимось поверхневою розвідкою. На мою думку, там можлива розробка відкритим способом. Заодно скористаємось і планом доктора Прасада.
— І все-таки, що це — дивовижний збіг чи щось значно глибше? — повернувся до перерваної розмови Антон Володимирович.
— Будемо сподіватися, що незабаром знайдемо відповідь, — Крішан був помітно збуджений. — Хіба сезон дощів перешкодить.
— Довго він триває? — поцікавився Лятошинський.
— Близько п’яти місяців. Пік припадає на липень. Вже у серпні дощі поступово стихатимуть. Цього року в Бомбеї вони дещо змістились — практично закінчилися, але в Майсурі ще тривають. Для експедиції це, безумовно, не найкраща пора.
— Нам не звикати, — бадьоро озвався Михайло.
— Не будьте самовпевненим, — застеріг Лятошинський. — З літератури знаю, що в тих районах поширена малярія, а щеплення, які я вам зробив, не така вже надійна річ. Та й онхоцеркоз небезпечний саме в сезон дощів. І про холеру не забувайте.
— Поки Меррей роздобуватиме устаткування, ви зможете оцінити умови, в яких доведеться працювати, — Прасад підійшов до вікна. — Тижнів через два можна буде виїжджати в Майсур. Я переконаний, що Меррею також не вдасться знайти бурильне обладнання.
— Ідея підтримується, — мовив Сошенко.
— Ваш приятель уже встиг подружити з моїми земляками, — сміючись, показав Прасад за вікно.
Справді, «господар експедиції» розмовляв на вулиці з місцевими підлітками, які енергійно вимахували руками, про щось розповідаючи.
— Та це ж наші знайомі з порту, — впізнав носильників Михайло.
Очевидно, на вулиці дійшли обопільної згоди, бо матрос кудись заспішив в оточенні зграйки смаглявошкірих хлопчаків.
— Що це він надумав? — здивовано мовив Сошенко.
— Гадаю, ми незабаром довідаємось про все, — заспокоїв Лятошинський. — Роман мав намір дещо перевірити.
— Мабуть, тут замішаний Меррей, — припустив Сошенко.
Твердохліб повернувся до готелю пізно. Довідавшись від Михайла, який уже вкладався спати, про результати наради учасників експедиції, Роман вирішив одразу ж поговорити з Аркадієм Олександровичем.
— Ми бачили тебе через вікно з тутешніми хлопчиськами. Про що ви там змовлялися? — запитав Щербак.
— Всьому свій час.
Ображений Михайло демонстративно повернувся обличчям до стіни.
Загасивши світло, Твердохліб попрямував у номер Сошенка, щоб повідомити про деякі спостереження. На своє здивування, він застав у його номері Меррея. Той також з’явився недавно, ще не встиг обсохнути від дощу, який прошумів над містом півгодини тому.
— Дуже добре, що прийшли. Ми вже почали хвилюватись, де ви пропали, — озвався Сошенко.
Меррей підозріло подивився на матроса.
— У вас немає бажання допомогти містеру Меррею зробити закупки бурильного обладнання? — запитав Сошенко. — Ми вирішили, що всім нам немає сенсу залишатися в Бомбеї. Ми змогли б краще познайомитись з особливостями країни, в якій доведеться працювати.
— Однак я проти того, щоб зі мною був нефахівець, — перебив представник фірми. — Краще буде, коли роль консультанта візьме на себе містер Щербак. Він, як мені відомо, знайомий з бурильними установками.
— Що ж, доведеться залишити Михайла Федотовича.
— От і добре, — зрезюмував Меррей.
Розділ V
ВОРОТА ІНДІЇ (продовження)
Щербак сприйняв доручення спокійно, навіть намагався жартувати. Хоч видно було, що йому дуже хочеться в поїздку. Але нічого не вдієш, і вій з Мерреєм зайнявся закупками спорядження.
Другого липня поїздом Бомбей — Делі експедиція вирушила в нову столицю Індії.
Обраний Прасадом маршрут Бомбей — Ахмадабад — Делі — Амрітсар — Лахор — Бенарес — Калькутта — Хайдарабад — Бомбей розраховували здійснити за два тижні. Подорож почалася з пригоди: на першій же станції Твердохліб відстав від поїзда.
Аркадій Олександрович залишив численні нотатки про цю поїздку. Деякі з них становлять безумовний інтерес, даючи повніше уявлення про Індію початку XX століття.
«Можна з упевненістю говорити про дві Індії: про Індію сучасну, яка живе в сьогоденні, зазнаючи новітніх впливів, та про Індію минулого, що залишилась вірною традиціям і застигла у своїй непорушності.
Бомбей, Калькутта — міста, на які європейська культура вплинула найбільше. Зате Ахмадабад чи Хайдарабад нагадують міста з «Тисячі і однієї ночі» в епоху Харуна ар-Рашіда. Приховані тераси, жінки в покривалах, вершники, пишні карети, колісниці. Торговці сидять біля дверей крамниць під колонами в оточенні друзів і родичів. У їх жваву бесіду щоразу вмішуються покупці. Люті на вигляд люди виявляються жебраками або настирливими носильниками. Слони, розцяцьковані, виряджені, поважно проходять вулицями. Все це переносить нас у давно відшумілі часи.
Минуле Індії — це й Бенарес, місто півтори тисячі храмів, куди стікаються прочани з усіх куточків Індії. Священний Ганг, у водах якого вони сподіваються зцілити тіло і душу. Пахощі сандалового дерева, жасмину і мускусу.
Чим далі у глиб країни, тим більше дрібних майстерень: для очистки і пресування бавовни, для
