Сюрприз
Коли нас Шляктрафські запросили у гості то попередили що чекатиме нас сюрприз
Ну ми з Еммою сюрпризи дуже любимо і про всяк випадок помінялися вбранням тепер я став Еммою а Емма мною
Коли ми прийшли до Шляктрафських вони страшенно ну просто жахливо втішилися і почали як дурні стрибати верещати і торохтіти
Сідайте сідайте пищала пані Шляктрафська
Лягайте лягайте тирликав пан Шляктрафський
Потім ми сіли за стіл накритий рожевим а в деяких місцях жовтим обрусом
Який оригінальний обрус позіхнула Емма тобто я
А це я пошила його зі своїх майталесів я
На перше буде печений маркс повідомив пан Шляктрафський і подав на стіл товсту-претовсту книженцію на якій писалося копитал
З Маркса йшов пар
Як ви його готували поцікавився я тобто Емма
О це дуже просто пожвавішала пані Шляктрафська — спочатку я ошпарила Маркса окропом і повискубувала всі великі букви я їх терпіти не можу застрягають в зубах я також вирізала всі коментарі а всередину насипала дусту потім зашила і пекла в братрурі два дні
Одну хвилинку сказав я тобто Емма а що ви зробили з портретом Маркса
О портрет — портрет моя душечко я посікла дрібно-дрібно і підсипала курам — як же вони після цього почали нестися
Пан Шляктрафський порізав Маркса і дав нам його по шматочку було дуже смачно ніколи не сподівався що книга може так смакувати
А що ти думав сказала Емма тобто я нічого дивного книга Джерело знань
А на друге салата з іваничука павличка і яворівського усіх їх слід залити окропом і повискубувати з іваничука всі цитати яворівського а з яворівського всі цитати павличка
Емма тобто я перебила
Але що ж тоді з них лишиться
А от те що лишиться і піде на салату
Га-га-га тішився не знати чого Шляктрафський що вас чекає на десерт оце сила
Ми з Еммою насторожено перезирнулися
А пані Шляктрафська принесла торт у вигляді верховної ради і коли вона зняла дах то ми побачили усіх наших славних дупотатів
Ну тут почалася забава на славу я першим ділом наштрикнув на виделку першого секретаря львівського обкому партії і проковтнув його не розжовуючи щоб не виблювати
Емма вполювала якусь знатну доярку яка побила усі рекорди з надоїв але цицьки у неї виявилися пляцковидними
Потім ми з'їли двох шахтарів три колгоспниці і гончара з Корнійчуком
Яка чудова гостина сказала Емма тобто я а де тут у вас кльозет
А на городі під бузиною
Ми з Еммою радісно примостилися у холодочку і з нас цілими й неушкодженими повилазили усі шахтарі і доярки яворівські козаченки і збанацькі пушики і розбіглися по кущах весело галасуючи
Але ж нам від цього легше не стало
Гостина
Емма Зунц визирнула у вікно і сказала:
— От чорт! Здається, до нас сунуть ті бісові Шляктрафські! Негайно ховай зі столу цукерки і все, все, все, у нас нічого нема, ми голодуємо, вся країна голодує, і ми голодуємо, ховай келишки, щоб не подумали, наче у нас є що пити, ховай тарілки, щоб не подумали, що у нас є що їсти, ховай кухарські книги, щоб не подумали, ніби ми щось варимо і чайник ховай — вся країна без чаю, ми без чаю, п'ємо скипидар, цукру нема, соли нема, є паста для взуття.
Я ледве встигаю те все поховати, коли й справді з'являється пан Шляктрафський зі своєю незмінною, дорогоцінною, нікому непотрібною пані Шляктрафською фон Бубенґольц із тих самих Бубенґольців, які мешкали на Личакові і торгували печеними кнудлями з трускавковим струдльом і якими отруївся стриєчний брат жінчиного свекора кума найясніший пан цісар Клюска з тих самих Габсбурґів, що про них писалося в тій читанці, яку всю перевів мій дід о на цигарки.
— Ай-яй-яй-яй! — застрибала Емма Зунц на одній нозі й, нахиливши голову на бік. — Кого ми бачимо, як ми раді, скільки літ, скільки зим, а ви все ж такі цвітучі, пахнючі, свіжі й блискучі!
— Це в нас ґудзики блистять, — сказав пан Шляктрафський і вклонився.
— А ми до вас у гості, — засміялася пані Шляктрафська і підскочила.
— А ми дуже раді, дуже раді, такі раді, що такими радими ще ніколи не були, — замахала руками Емма.
— Просимо, просимо, — завихлявся я і навіть пукнув для розрядки.
— А ми до вас у гості, — шкірилася пані Шляктрафська.
— Як прийшли, то заходьте, — повідомила Емма.
— Ми зайдемо, зайдемо. Ой, як у вас тут усе зі смаком, — зацмокав пан Шляктрафський.
— А ми до вас у гості, — не вгавала пані Шляктрафська.
— Просимо, просимо, сідайте на канапу, — щебетав я і вихляв задком для різноманітності.
— А над нашою хатою сьогодні пролетів військовий літак, — Почав пан Шляктрафський, — одна бомба впала і хляп мені в Капелюх, я її посадив на городі, може, виросте бомбосховище.
— А ми до вас у гості, — нагадала пані Шляктрафська.
— Краще, щоб виросла фалінезія, — сказала Емма, — вона помагає на порожню голову.
— Що ви не кажете, — здивувався пан Шляктрафський, — але навіщо нам фалінезія, коли у нас голови жахливо, які не порожні, вони просто по самі вінця набиті всякою всячиною. Одного разу я труснув головою і як посипляться з неї самі цитати і то самих лише клациків, повна хата насипалася, так аж мусили викликати гівнярів чи то пак по-науковому асенізаторів, щоб те все вивезли куди слід, бо зужиті цитати тепер, як відомо, приймають в обмін на майталеси, ану, моя люба, покажи, які я тобі майталеси виміняв.
— А ми до вас у гості, — блиснула золотими зубами пані Шляктрафська і задерла сукню, а там, а там, які там були майталеси, мамцю моя рідна, я ще таких не видів, і Емма теж, і ми аж кинулися їх обмацувати, пробувати на зуб, нюхати, шкробати, смикати і змальовувати в альбом, бо ті майталеси геть усі від і до були списані різними мудрими висловлюваннями, наприклад: більше добрив нашого заводу — багатший стіл радянського народу.
Я собі навіть це виписав і повісив, де слід, щоб було завше перед очима.
— Але чим ми вас будемо вгощати, — забідкалася Емма, — вся країна голодує і ми голодуємо, чаю нема, п'ємо скипидар.
— Ну що ж, і скипидар — Божий дар, — задриґав ногами пан Шляктрафський.
Я приніс скипидар і налив його в брудні гранчаки.
— Так, а за що ми вип'ємо? — задумався пан Шляктрафський.
— Вип'ємо за цю, як її, — сказала Емма.
— Чудово! — втішився пан Шляктрафський. — Давай за неї.
І ми випили, а на закуску Емма подала взуттєвий крем, оздоблений сірничковими голівками.
