різні, але історії майже однакові… звісно, якщо не брати до уваги надзвичайної могутності Женеса. Цим самим займалися й решта Великих. Власне кажучи, це було їхнє головне заняття — давати поради й роздавати благословення. Історії не відомо жодного випадку, щоб Великі особисто виступали проти Нижнього Світу, вони лише надсилали в бій людей — як чаклунів, так і простих смертних.
— Справді? — здивувався я. — Чому ж тоді люди так боляче сприйняли відхід Великих?
— Бо більшість людей не такі самостійні, як ти. Їм спокійніше було жити, коли ними керували вищі й мудріші істоти. Присутність Великих давала впевненість у завтрашньому дні, впевненість у тому, що людство не зіб’ється з правильного шляху. До того ж благословення Великого було чимось більшим, ніж просто символічним актом, воно мало реальну силу. Далеко не всіх охочих Великі благословляли на битву зі злом, але той, хто здобував таку підтримку, неодмінно досягав успіху. Він цілком міг загинути, таке часто бувало, але неодмінно виконував покладену на нього місію. Різноманітні талісмани, на зразок блокувального персня Бодуена де Бресі, звичайно, допомагали своїм власникам, проте не гарантували їхню невразливість, а тим більше — перевагу над супротивником. Та все ж вони перемагали — хоч і не завжди вбивали своїх ворогів, хоч і не завжди залишали поле бою живими. Тож віра багатьох людей у всесильність і непохибність Великих мала під собою досить міцний ґрунт. — Сандра гмикнула. — А втім, деякі скептики стверджують, що Великі могли передбачати майбутнє і благословляли лише тих, про кого точно знали, що вони досягнуть успіху.
— Ну, гаразд, — сказав я, — з цим ми розібралися. Але як це пов’язано з бездіяльністю Інквізиції щодо Женеса?
— Найбезпосереднішим чином, — відповіла Сандра. — Інквізиція вже давно полювала на Женеса де Фарамона, проте безуспішно. А чверть століття тому Метр благословив дядька Рівала на боротьбу з ним, і тоді всі вирішили, що Женесові скоро гаплик.
— Тому Інквізиція припинила полювання на нього?
— Не зовсім. Якби він з’явився десь-інде, його б знову стали переслідувати, але Аґріс вважався зоною виняткової відповідальності дядька Рівала. Отака сильна була віра в дієвість благословення Великого. Я б назвала цю віру сліпою. Лише три роки тому, коли Женес захопив герцоґових синів і мало не вбив дядька, який взяв на себе зобов’язання захищати хлопців, у багатьох виникли підозри, що Метрове благословення дало тріщину, хоча вголос про це ніхто не говорив. Відтоді мій батько частенько подумував надіслати на Аґріс каральний загін, проте такий учинок був би рівнозначний визнанню помилки Великого, і тато ніяк не міг наважитися на цей крок.
— Навіть після відходу Метра?
— Навіть після цього, — з зітханням підтвердила Сандра. — До останньої миті всі робили вигляд, що події розгортаються, як їм належить… аж поки не стало пізно. В кінцевому підсумку, дядько Рівал загинув, і лише завдяки вашому з Інною втручанню вдалося уникнути катастрофи.
Дівчина замокла і, обхопивши коліна руками, задивилася на вогонь. Я неквапно видобув з пачки сигарету й закурив.
— Але з іншого боку, — промовив я, — Женес мертвий, а Аґріс цілий. Тож формально Метрове благословення подіяло.
Сандра заперечно похитала головою:
— Хоч як ми трактуватимемо останні події, факт залишається фактом, що дядько Рівал не захистив герцоґових дітей — а це було частиною його місії. Інша річ, якби ви з’явилися на Аґрісі раніше і завадили Женесові забрати Сіґурда та Ґійома, тоді б це відповідало духові благословення. А так… Ні, Владиславе. В будь-якому разі, Аґріс увійде в історію як Грань, де перший і єдиний раз не спрацювало благословення Великого.
— Тобто, ти вважаєш, що наша поява на Аґрісі була чистою випадковістю?
— Гадаю, що так. Ви просто невдало для себе обрали Грань. Зате Аґрісові пощастило — навіть попри те, що на ньому стався глобальний Прорив. Нижній Світ так прагнув знищити вас, що задля цього пожертвував Женесом.
— Але чому? — запитав я. — Якщо Сідх має рацію, і ми не несемо в собі частки Вселенського Духу, то чим пояснити такий загострений інтерес до нас?
— Ну, хоча б тим, що ви надзвичайно могутні. Нижній Світ аж ніяк не зацікавлений у появі на Гранях ще двох вищих маґів. Тому й вирішив позбутися вас, поки ви ще не набули повної сили. От тільки не врахував, що Метрові плани зруйнувати дуже важко.
— Які плани? — відразу нашорошив я вуха. — Ти щось знаєш про них?
— Здогадуюсь. Як і пан Сідх, як і герцоґ Бокерський. Думаю, дядько Рівал також здогадався. Це настільки очевидно, що ви б і самі збагнули, якби не зациклилися на Вселенському Духові. Ви так боялися цього спадку, що геть забули про інший.
— І про який же?
— Про Імперію.
Від несподіванки я впустив на землю напівзотлілу сигарету, проте не став піднімати її, а розчавив каблуком.
— Ти серйозно?!
— Цілком. Це єдине розумне пояснення всього, що відбувалося з вами. Будь-яке інше — на кшталт того, що Метр десь переховується, щоб у належний час передати вам Вселенський Дух, — не витримує ніякої критики. Для того, щоб зробити вас Великими, не було потреби пробуджувати й розвивати ваш чаклунський дар — Дух не має нічого спільного з ним. Усі Великі, про чиє людське минуле ми знаємо, зокрема й Метр, були простими смертними, позбавленими найменшої схильності до чарів. Можливо, це не просто збіг, а неодмінна умова для успішного прийняття Духу.
— Проте, — зауважив я, — Метр збирався передати свою частку Духу великому інквізиторові.
— Він лише лякав його, це розуміли всі. Залізний Франц теж розумів — що, втім, не заважало йому труситися від страху. Як і всі Великі, Метр був геть-чисто позбавлений почуття гумору, але намагався жартувати. Замолоду мій батько служив у Вічному Місті, і час від часу йому доводилося мати справу з верховним королем. Він розповідав мені, що від деяких Метрових жартів кортіло вдавитися. — Сандра на хвилю замовкла, взяла мою чашку й відпила ковток холодного чаю. — Проте Метр не був жорстоким, він би нізащо не сказав людині, що передасть їй свою частку Духу, якби справді збирався це зробити. На відміну від чаклунів, Великі не потребували попередньої підготовки і спеціального навчання, вони отримували всі належні знання разом із Вселенським Духом. Той же Метр до прийняття Духу мирно пас кози в Беотії на Основі, нічого не чув про Грані і щиро вірив у своїх олімпійських богів. А одного чудового дня прокинувся Великим — от і вся його історія. Великі ставали такими не за якісь видатні заслуги, не завдяки своєму досвідові та вмінню, а просто тому, що мали вроджену здатність оволодіти Духом. Якби Метр хотів зробити вас Великими, то зразу передав би вам свою частку Духу і не влаштовував усю цю виставу. Подібно до решти Великих, Метр був раціоналістом до самих кісток, і всі його вчинки мали цілком певну мету.
— І з якою ж метою він помістив нас у замкнений світ Контр-Основи? Чому просто не привів нас до Вічного Міста і не назвав своїми наступниками? Погодься, це було б логічно.
— Якраз ні, — заперечила Сандра. — Всадовити на трон молодих, ненавчених, хай і потенційно могутніх чаклунів, було б невдалою ідеєю. Перше враження дуже важливе, і люди б надовго запам’ятали вас розгубленими, безпорадними, ні на що не спроможними. Тому й знадобилося Ланс-Оелі, де протягом трьох років ви мали розвивати свої здібності, набувати досвіду правителів…
— Стривай, — урвав я її. — А чому саме три роки? Звідки ти взяла цю цифру?
— З Метрового заповіту. Коли він відійшов, було оприлюднено його заповіт, дуже короткий і чіткий за змістом. У ньому Метр призначив Залізного Франца реґентом Імперії на наступні три роки і вповноважив його по закінченні терміну реґентства оголосити ім’я нового верховного короля. Сам Головний заперечує, що йому відомо ім’я Метрового наступника, але в це ніхто не вірить. Ясна річ, він хитрує.
Я знову закурив сигарету.
— Але ж це… безглуздо! Хіба можна так легковажно вирішувати долю наймогутнішої держави Граней? Гаразд, ми з Інною вищі маги — проте ми не єдині такі. Є ще двадцять троє людей, і я певен, що серед них знайдуться мудріші й досвідченіші за нас, які краще впораються з королівськими обов’язками.
— Можливо, й так, — не стала сперечатися зі мною Сандра. — Зате ви з Інною маєте перед усіма ними одну істотну перевагу, яка з надлишком компенсує і вашу молодість, і недосвідченість. Вас двоє, ви — подружжя. До твого відома, ви єдина за останні півтора сторіччя подружня пара вищих маґів.
