Гірше за все, коли надводна його частина зруйнована, а десь під водою криються напівзогнилі стовпи, до яких так і лине течія. Коли будете проходити повз них (або над ними), краще максимально розвантажте байдарку, зменшіть її осадку. Можна висадити й пасажирів. Нехай ідуть берегом і співають....
Мандрують байдарочники й річками, по яких колись сплавляли ліс. Дно там устелене сотнями затонулих або напівзатонулих колод. Такими маршрутами найбезпечніше проходити туристам, які вміють бачити хоча б на півметра під водою. Цього, як правило, досить для того, щоб не пошкодити байдарку.
Не дивуйтеся, коли помітите серед річки покинутий трактор-утопленик. На ньому, очевидно, повертався з весілля занадто веселий тракторист. Оскільки покинутий сільгоспмеханізм нерухомий, то його з успіхом можна обійти і справа, і зліва, і спереду, і ззаду.
На закінчення, перефразуючи відомий вираз, можемо сказати: не зустрінеш перешкоду - не подолаєш її, не подолаєш - не пізнаєш радощів перемоги.
РУХ
Часи бурлаків канули в Лету. Або майже канули. Бо навіть найбільш вперті й непокірні зараз надають перевагу можливості рухатися за течією, ніж проти.
Правда, найбільш відчайдушним (або невезучим) туристам інколи доводиться тягнути байдарку колодою кілька кілометрів угору, щоб потім провести її рукавом до сусідньої річки і зрештою спокійно й без перешкод спускатися вниз. Але й це, як правило, вимушений або непередбачений варіант.
А заздалегідь обміркована, навмисна подорож проти течії може здійснюватися лише надто огрядними громадянами, які до цього безрезультатно намагалися схуднути за допомогою дієти і лікувального голодування. І це, повірте, виправдовує себе: найбільш крупногабаритні туристи за два тижні руху проти течії набувають тополиної стрункості.
Отже, ясно: по річці краще мандрувати вниз. При цьому ви, без відриву від весла, милуєтесь прибережним ландшафтом, водночас не втрачаючи з виду фарватеру.
А ваша супутниця життя (або просто супутниця), яка сидить попереду, частіше всього взагалі не веслує. Зате, милуючись навколишньою природою, вона одночасно може в'язати на зиму светр (сліпим методом). Або чистити картоплю до вечірньої трапези.
До речі, водна гладінь - чи не єдине місце на земній кулі, де чоловікам ще вдається зберігати за собою деяке керівне становище. Адже серед капітанів далекого плавання поки що відносно мало представниць слабкої статі. Те ж саме - і на туристських байдарках: у більшості випадків капітаном або рульовим є чоловік. Принаймні, поки що.
Але на березі наші прекрасні супутниці з лихвою компенсують цю тимчасову втрату влади і там уже все управління (кермо, так би мовити) знову в їхніх руках.
Що ж, справжній чоловік повинен завжди поступатися жінці. Навіть якщо це позбавляє його певної відповідальності за майбутнє. Справжній чоловік залишається ним за будь-якої ситуації: чи то хоробро веде байдарку крізь буруни чергових порогів, чи то меланхолійно відшкрібає річковим піском закіптюжену на туристських багаттях сковорідку. Бо, врешті-решт, усі професії й посади почесні.
А як сидять у байдарці? Скажемо прямо і відверто: сидять по-різному. І не лише тому, що природа, як відомо, не терпить одноманітності.
Деякі водоплаваючі надто буквально розуміють безсмертне гасло: «Туризм - кращий відпочинок», ототожнюючи байдарку з плавучим шезлонгом або дрейфуючою розкладушкою.
Ці мандрівники під час руху, як правило, завалюються на самісіньке дно. Та так, що над фальшбортами навіть і голови не стирчать!
На вищезгаданій байдарці ілюзію безлюдності й покинутості порушують лише розкладені на деці діряві кеди та весла, що мляво ворушаться. Ними невидимий екіпаж, який заліг у мрійливому спокої на дні, безуспішно намагається зобразити те, що, на його думку, визначає дієслово «веслувати».
Але при такій сумнівній позиції весла лиш інколи здіймають слабенькі бризки. Далебі частіше вони б'ють по гілках верболозу, що звисає з берега, і лякають пернатих, які сидять на них. А то й просто розсікають нагріте липневе повітря: в міру ліниво і в міру безладно.
Другою крайністю є нав'язлива (і, м'яко кажучи, безпідставна) переконаність у тому, що твоя байдарка - цирковий кінь, а сам ти - блискучий наїзник.
Чи варто говорити, що саме таким байдарочникам-джигітам частіше, ніж іншим, доводиться поквапливо виловлювати мокрі речі, які випали на самій бистрині з передчасно перекинутої і затонулої байдарки...
Отже, в цьому питанні (як, до речі, і в багатьох інших) не завадить дотримуватися золотої середини. Дійсно, чому б вам зручно й надійно не вмоститися на щільно згорнутому наметі або спеціальних мішках, в які герметично упаковані ваші речі? Дехто віддає перевагу своїм надувним матрацам (тут до ваших послуг і м'яка спинка!) Але в негоду це незручно: матрац намокає і до вечора може не висохнути.
Тому краще всього сидіти на щільному водонепроникному мішку, куди вкладені ваш спальник і вищезгаданий матрац. Сидіти впевнено, спокійно! І так, щоб верхня половина ваших засмаглих і мускулистих стегон (даруйте, коли щось не так) виднілася над фальшбортом. Або ще простіше: нехай все, що у вас вище пояса, знаходиться над фальшбортами, а все, що нижче пояса, відповідно нижче фальшбортів.
У такій позиції, по-перше, зручніше всього гребти (що, погодьтеся, для байдарочника має певне значення). По-друге, ви все і всіх бачите і вас добре видно. Нарешті, по-третє, саме така посадка допомагає вам (і навколишнім) чіткіше усвідомити, що ви - не ледачий курортник і не хвацький наїзник, а саме турист- байдарочник. Що й потрібно було довести!
За чиїмось давнім недоглядом, крім байдарок, на воді трапляються й інші плавзасоби: моторні човни, плоти, катамарани, баржі, пароплави, теплоходи і трансатлантичні лайнери (зайве закреслити!).
Власне, на думку байдарочника, до розряду «зайве» належить все вищеперелічене. Проте всі ці засоби пересування на річках, озерах і морях існують. І автори змушені рахуватися з об'єктивною реальністю.
В одному з параграфів «Міжнародного морського статуту» сказано: «Судна з моторним ходом при зустрічі зобов'язані давати дорогу тим, які не мають його». Здається, ясно! Проте це зовсім не означає, що капітан байдарки може вперто керувати в лоб «Метеорові», який мчить по річці, з божевільною надією, що той злякано зійде з курсу і викинеться на прибережний пісок...
Не варто сподіватися, що вищезазначену статтю «Міжнародного морського статуту» щодня читають і шанують господарі численних моторних човнів, які борознять наші водні басейни. Часом їх буває не менше, ніж на катку суботнього вечора ковзанярів!
При зустрічі з моторкою не варто хвилюватися (як і робити вигляд, ніби ви її взагалі не помічаєте). Просто пам'ятайте: у «Ракет» і моторних човнів - свій фарватер, а у вас - свій. І не забудьте, будь ласка, розвернути байдарку носом до хвилі. Не лише тому, що будь-яку (навіть мінімальну) небезпеку належить зустрічати, сміливо дивлячись їй в обличчя. Ні, йдучи носом на хвилю, ви ніколи не перекинетесь, а ось підставляючи їй борт - ризикуєте набагато більше.
Ну, а якщо ви взагалі не любитель гострих відчуттів, - подорожуйте тихими лісовими річками й озерами, зарослими очеретом: там не пройдуть ні моторки, ні, тим більше, «підводні крила»! А для пристойної байдарки цілком достатньо 30-50 сантиметрів глибини. І традиційне морське побажання шести футів чистої води під кілем звучить тут явно як гіпербола.
За спостереженнями авторів, все частіше тепер зустрічаються на туристських трасах катамарани. Це слово на одній з полінезійських говірок означає «зв'язані колоди». Але наука рухається вперед. Сучасний туристський катамаран - це пліт-суденце на 2-3 сигароподібних поплавках. Має весла, руль, вітрила. Але на них катамаран майже не зважає і рухається в напрямку, не передбаченому пасажирами і командою. Надзвичайно стійкий: коли сів на мілину, то, як кажуть, вміє постояти за себе й за інших.
