забувають, навіть якщо в поході беруть участь байдаркові академіки.
Йдеться про байдаркові чохли. Один спритний байдарочник, що вважав себе надто хитрим, вирішив боротися з цим законом і захопив з собою запасні чохли. Перший комплект він забув на другій зупинці, а запасний протримався в нього до сьомої.
Ми вже давно облишили ламати голову над причинами цієї впертої поведінки байдаркових чохлів, бо знаємо: все одно доведеться на зворотному шляху обгортати байдарки в підручний матеріал. І припасаємо без зайвих слів зайвий шмат пластика і мотузки.
Автори не мають наміру нав'язувати читачам свої смаки. Але тут, у цьому розділі, не втримаємось і порекомендуємо: знімаючись зі стоянки, грайте в таку, далебі, цікаву і корисну гру. Чергові по стоянці після того, як усе спорядження знесене вниз до річки і багаття погашене, прибирають стоянку, доводячи її до такої кондиції, щоб стороннє око не здогадалося, що тут взагалі хтось колись стояв. Члени групи піддають діяльність чергових найретельнішій ревізії, а якщо віднайдеться хоча б найменший слід перебування людини, закидають недбайлів гострими слівцями.
БАГАТТЯ
На 114-й сторінці одного солідного видання, де зібрані усі вершки туристської мудрості, сказано дещо пишномовно, зате категорично й лаконічно: «Багаття - пристосування для зігрівання туристів, приготування їжі і висушування промоклого одягу».
Навіть переконаний прагматик, коли прочитає це визначення, може відчути відразу до туризму. Тому що зігріватися, обсушуватися і харчуватися можна і вдома.
Якби об'явили конкурс на кращу туристську емблему, безперечно, такою емблемою стало б багаття. Багаття і тільки воно!
Отже, багаття - емблема, символ. А символ потрібно глибоко шанувати.
Жерцем багаття в поході є Костровий. На його... ні, не плечі, на його коліна лягає широке коло обов'язків. І дійсно, Костровий, за винятком небагатьох хвилин сну, відпочинку і годин (на його думку, марно витрачених), коли потрібно кудись і навіщось плисти, проводить весь час перед багаттям на колінах, зрідка дмухає в нього або про щось інтимно перешіптується з ним.
Впродовж усього походу Костровий гордовито ігнорує принади ландшафту, оцінюючи його лише на один кшталт: чи є поблизу предмети, які можуть горіти, і скільки їх. Коли обирають стоянку, Кострового абсолютно не цікавить зручний підхід до берега; його не лякає табун комарів, що суцільною завісою навис над головою, його не бентежить близьке сусідство скотного двору.
Навіть підозрілий шелест гадюки у високій траві - для нього не перешкода. Що ті гадюки, коли скрізь розкидано стільки соснового хмизу!
Ідеальною для Кострового є річка, береги якої прикрашають складені охайними штабелями сухі гілки і тріски. Причому дрібні - окремо.
З чого починається багаття? З місця. А якщо стоянка тісна й незручна, то багаттю, як найулюбленішій і примхливій дитині, віддають ласий шматок.
З виглядом середньовічного чаклуна Костровий відчужено швендяє по майданчику і, розгрібаючи землю палицею, мурмоче:
- Ні, тут Йому буде погано. Цього Він не любить. І цього теж. А ось тут, гадаю, Йому сподобається.
Решта членів групи не сміють виявити ознак нетерпіння, чекають, коли ж, нарешті, Йому буде відведено місце, бо вся розбивка табору відштовхується від багаття. Нарешті Костровий зупиняє свій вибір на тільки йому зрозумілому горбику, бухається на коліна і в такій позі: голова і спина внизу, а решта все нагорі - залишається аж до відходу спати.
Багаття повинне бути розташоване ні високо, ні низько, ні далеко, але й не близько. Воно повинно освітлювати по можливості всі намети, дим від багаття має розганяти комарів на всій стоянці, а тепла повинно вистачати на всіх членів групи плюс два казанки. Але погано, коли іскри від багаття, не встигаючи «погаснути на льоту», доберуться до намету. Кепсько, якщо дим буде душити не лише комарів, але й туристів.
Так, звід законів вибору місця для багаття - це наука. Але впровадження їх у життя - мистецтво!
Перш ніж розпалити багаття, Костровий закріплює стояки для казанків. Класичним способом для цього є встановлення двох розсох з покладеною на них перекладиною, але погодьтеся, що, по-перше, внаслідок такого способу на кожній із стоянок знищується мінімум три свіжі гілки (сухі для стояків не придатні); по- друге, на берегах вже не залишилось дерев, які згодяться для цього; і, нарешті, по-третє, цей спосіб не відповідає сучасному рівню технічного розвитку нашого суспільства.
Досвідчений Костровий задовго до походу занедбує службові справи і домашні турботи і з головою поринає в створення складної збірно-розбірної металоконструкції, головною деталлю якої є гачки, що чіпляються один за одного. За допомогою цього пристосування можна регулювати висоту підвішування казанка над вогнем.
Втім, новітні досягнення в багаттєвій науці переконують, що можна обійтися взагалі без стояків і палиць. Два П-подібні стоячки (які в разі потреби можна використати як підставки для шампурів) ставлять просто на землю і між ними підвішують казанок. Безперечна перевага цього кріплення «з низького старту» полягає в тому, що повний п'ятилітровий казанок можна закип'ятити трьома трісками за десять хвилин. При звичайному ж «розсошному» варіанті на це витрачається півгодини, а головне - вдесятеро більше палива.
Але перш за все багаття треба-таки запалити.
Про те, що багаття потрібно розпалювати одним сірником, - знають всі. Знають і те, що марнотратник, у якого йде на це два сірники, не годен називатися туристом взагалі, а байдарочником зокрема.
Дуже хотілося б нам узнати, як вперше з'явилася легенда про умільців, що викликають до життя багаття одним сірником! Як і всі легенди, вона має величезну притягальну силу. Тому ми не тільки не будемо відмовляти вас від добрих намірів розпалити багаття одним сірником, а навпаки, будемо закликати: дерзайте!
Є, втім, щонайменше два засоби, що можуть різко скоротити витрату сірників, необхідних для розпалювання багаття. Хтось поспішить висловити здогадку: гас! Що ж, спробуйте захопити з собою в похід пляшку з гасом... Через дві години після початку плавання залишиться лише один предмет, який не буде мати їдкого запаху пального, - кермо. Через три години запах гасу, щоправда, майже зникне, але тому лише, що його увібрали продукти. Після цього ви змушені будете кинути курити, бо навіть від щойно відкритої банки згущеного молока буде відгонити, як від бензоколонки, що стоїть на людному місці. Ні, гас не підійде!
Є прекрасний засіб - «сухий спирт» або, як його, щоб уникнути нездорових асоціацій, ще називають у торговельній мережі, - «сухе пальне». На жаль, цей продукт за гігроскопічністю займає чи не перше місце у всій хімії. Зберегти його сухим, навіть дотримуючись усіх правил, неможливо. Крім того, добряча половина запасу «сухого пального», як правило, буває викинутою в річку знервованим Адміралом після того, як на першій же зупинці, намацавши в темряві знайомі шматочки, він заправляє ними прекрасно заварений чай. Адмірала збиває з пантелику тотожність форми і кольору рафінаду і «спирту».
Ось чому не залишається способу, кращого за досить варварський: посилення інтенсивності горіння за допомогою паперу. Численні досліди показують, що для цієї мети краще за все підходять книжки з описами маршруту, за яким ви йдете, бо, м'яко кажучи, приблизність описів, наведених у цих книжках, стане очевидною вже після перших кілометрів, пройдених по річці (про це див. детальніше у розділі «Карти»).
Коли перший несміливий вогник охопить тоненькі сухі гілочки, настає найвідповідальніший у процедурі розпалювання багаття момент. Саме тут вирішується питання - бути чи не бути багаттю. Тому не поспішайте новонароджений вогонь закидати дровами. Лише через деякий час, коли він заявить про себе веселим тріском і фейєрверком іскор, - годуйте його досхочу. А апетит у нього - нівроку...
Ще кілька корисних порад. Мокрі дрова розпалити можна, але це, по-перше, важко, а по-друге, для цього потрібно мати сухі дрова. Ось чому від душі радимо на ніч сховати хоча б один оберемок хмизу під полог намету. Якщо вам не хочеться ділити своє ложе з паливом, можете дбайливо закутати його
