поліетиленом. Але ні в якому разі не залишайте його на ніч без догляду. Якщо вночі не пройде дощ, то вранішня роса зробить своє «мокре діло».
Нарешті, треба завжди мати при собі звичайну стеаринову свічку: вона запалиться у будь-яку погоду і передасть свій вогонь, так би мовити, по інстанції.
І останнє. Коли залишатимете стоянку, не полінуйтеся залити багаття двома казанками води. Пам'ятайте, що навіть остаточно (зовні) згасле багаття зберігає в собі величезні приховані можливості в плані пожежної небезпеки.
СТРАВИ ВАРІННЯ
Туристсько-мемуарна література так переобтяжена описами божественного смаку юшок, які пропахли гіркуватим димком і від цього, безперечно, ще смачніших, що лише за один спогад про трапезу навколо багаття під великими, ніби твої гудзики, зірками над сонною річкою варто штрафувати, як за перехід вулиці на червоне світло з раніше обдуманими намірами.
Ось чому нам хочеться почати з суворої, але точної, вичерпної мови математики.
На перший погляд, набір продуктів не залишає місця для кухарської фантазії, але в цьому випадку вона якраз і не потрібна. Припустимо, що ви маєте 9 різних видів продуктів (наприклад: сіль, цукор, макарони, вода тощо). Виявляється, якщо комбінувати їхнє поєднання від двох до десяти, то можна приготувати 256 (двісті п'ятдесят шість!) різних страв. Навіть якщо виключити деякі не дуже придатні сполучення (наприклад, сіль+вода; сіль+цукор+вода), все одно лишається такий переконливий асортимент страв, перед якими блідне меню ресторану «Метрополь» у дні громадських оглядів.
Звідси випливає, що першою якістю Кока має бути більш-менш вільне володіння елементами алгебри.
Друга якість, котрою має бути наділений Кок,- це сміливість у поєднанні з певною часткою здорового нахабства. Дійсно, за звичних, тобто непохідних, умов ніхто не наважиться запропонувати публіці, що харчується, комбінацію перловка+кориця+томатна паста. Але якщо вранці Кок оголосить, що на відзнаку... (на відзнаку чого саме - див. розділ «Туристські свята») громаді пропонується незвичайна страва, яку він готуватиме з величезною втаємниченістю, то, ручаємося, публіка буде їсти зазначену комбінацію, вихваляючи незвичайне мистецтво Кока.
Третьою якістю Кока повинна бути стійка впевненість у собі. Нехай з перших же днів походу його учасники проймуться свідомістю того, що куховарська служба - найкаторжніша і водночас - найбільш кваліфікована. Цю думку слід час від часу підкріплювати. Найкраще для цього вибрати момент, коли який- небудь турист, що зарвався, покуштував чергову комбінацію і нерішуче заявляє:
- Братці, а каша сьогодні - не того... не тягне...
Кок має негайно ж зреагувати таким чином: а) відставити миску з їжею; б) скорботно опустити куточки губ; в) важко підвестися; г) мовчки (мовчки!) простягнути Адміралові свій кухарський жезл - ополоника; д) запитати, на яке амплуа перейти йому з цієї миті.
Не варто говорити, що наступні десять хвилин пройдуть у безладних, але досить голосних запевненнях у безперечних до нього, Кока, пошані й повазі.
Проте не слід вважати, що авторитет Кока може довго триматися на такому режимі. Ні, час від часу він справді повинен втішати народ чимось абсолютно незвичайним і смачним.
Наведемо деякі рецепти.
Суп із цибулі - «паризьен». У киплячу воду засипають дрібно нарізані плавлені сирки (на літр води 1,5 сирка), які повинні при інтенсивному перемішуванні повністю розчинитися. Потім у такій послідовності кидають: вермішель (небагато), тушонка (багато), томатна паста (небагато) і сіль (за смаком). Суп готовий. Єдиний недолік цієї страви - її завжди мало. Якщо у вас є цибуля, додайте її, попередньо підсмаживши на олії (в цьому випадку сало виключається).
Гуска на рожні. Ця страва, як правило, пропонується на завершальній трапезі на честь закінчення походу. Гуска купується у найближчому селі. Птицю треба ретельно обскубти, обпатрати, розрізати на шматки і добре обсмажити на сковорідці. Коли гуска підрум'яниться, нанизати її на рожни (шампури) і подавати до столу. Увага: не спробуйте обсмажувати гуску, нанизану на рожен цілою: здоровий глузд і загальна теорія теплопереносу свідчать, що неможливо цілу гуску рівномірно підсмажити і зверху, і зсередини. Опис такої операції в романах варто віднести за рахунок безвідповідальності автора.
Вареники з вишнями. Коли ваш маршрут пролягає через вишняки, гріх відмовлятися від думки приготувати вареники з вишнями. Саме ця думка кидає у трепет Кока, бо учасників експедиції 8, кожен з них з'їдає по 18 вареників. Наліпити вареників на таку прірву неможливо. Але тут в пригоді стає модифікація цієї страви, що має назву «лінива». У киплячу воду засипають вермішель, добавляють сіль і необхідну кількість (не менше однієї, але не більше шести банок) згущеного молока, потім всипати вишню, краще очищену від кісток, але (вареники ж ліниві!) можна й з ними. Вишня кладеться за суворою пропорцією: чим більше, тим краще.
Святкові тістечка. Банку із згущеним молоком кип'ятять протягом трьох годин. Потім воду зливають (хоч і довго кипіла банка, та навару тут немає), банку охолоджують, відкривають, намащують дивовижним кремом, що утворився, сухі хлібці, зверху прикрашають будь-якими ягодами, розкладають на лопаті весла, ставлять навколо п'ять чоловік: один з них буде відганяти мух і гедзів, а решта четверо - дітлахів. Через дві години, коли хлібці просякнуться кремом, можна подавати до столу тістечка, що залишаться після розбійницьких дій виставленої охорони.
На закінчення даємо рецепт супу «фантазі». Суп готується в останній день походу. Технологія його надзвичайно проста. До казанка зсипаються всі (всі!) лишки з усіх (усіх!) торбинок, додається вода і все це кип'ятиться протягом години. Варево видасться вам на диво смачним.
ДНЮВАННЯ
Є туристи, які настільки зживаються зі своєю байдаркою, що навіть 8 годин сну поза нею завдають їм болю. Вони ладні робити 70-кілометрові переходи, відмовитися від зупинок у дорозі і від ночівлі, аби не розлучатися зі своєю «старою посудиною» (так вони називають свою байдарку - і чули б ви, скільки трепетної і ніжної любові вкладається в ці суворі слова!).
На стоянці вони розташовують намет поряд з витягненими на берег човнами, щоб мати можливість кілька разів уночі провідати свою вірну подругу. Багаття вони теж намагаються розвести біля байдарки (мабуть, щоб вона зігрілася). Коротше, вони ставляться до неї так, як до улюбленої живої істоти. І в кого стане сил докорити їм за це?
Один наш приятель навіть клав байдарку разом із собою під намет, не забуваючи на ніч дбайливо натерти її лосьйоном «Ангара».
Що ж, можливо, наш товариш дещо передавав куті меду. Але ж хіба суть у цьому?
У світі є лише одне таке слово, одне поняття, що здатне відвернути увагу цих несамовитих фанатиків, змусити їх на певний час розлучитися зі своїми улюбленцями. Слово це - днювання.
Є люди, котрі на питання: «Ваша думка щодо туристського щастя», не замислюючись, можуть відповісти: «Боротьба з труднощами! Подолання перешкод!» Вони ладні день і ніч штурмувати пороги, мчати бурунами і крутоярами, крокувати по пояс білою піною, виносити з потоку речі й людей. Їх тішить шквальний зустрічний вітер і хвилі, які кидають їм в обличчя жмені бризок. Їх звеселяють грози і шторми, тайфуни і цунамі...
Якщо заманити їх силою або неправдою на тиху річку, вони страждатимуть самі і отруять існування тим, хто їх оточуватиме. Вони виявляють презирство до перешкод, які середньому туристу видаються значними. Вони тероризують супутників розповідями про водоспади, якими спускалися, про каменепади, які
