ЗАКУПКА ПРОВІАНТУ
Від правильної організації закупівлі продуктів повністю залежить успіх походу.
Цю різноманітну і вкрай копітку діяльність очолює Завгосп. Незважаючи на таке прозаїчне найменування посади, Завгосп за шкалою рангів стоїть лише трохи нижче Адмірала. Але можна частенько спостерігати, як сам Адмірал метушливо виконує всі розпорядження Завгоспа і в той же час на улесливе (так, саме улесливе) канючення Адмірала щодо позанормової банки згущеного молока Головний Охоронець Продуктів і вусом не веде. І правильно робить, бо твердість характеру - найголовніша з усіх якостей, що має бути притаманна Завгоспу. Найголовніша, але не єдина. Завгосп повинен ще мати пам'ять професійного розвідника. Спробуйте запам'ятати, у котрій з байдарок, у чиєму рюкзаці і в якій кількості зберігаються продукти 504 найменувань! Ще Завгосп зобов'язаний вміти лічити, як ЕОМ, і в численних комірках своєї пам'яті зберігати дані про щоденні витрати і потреби в поповненні запасів провіанту.
І, безумовно, Завгосп повинен мати невичерпні запаси привабливості (шарму), красномовства і оптимізму. Перші дві якості необхідні для того, щоб умовити продавщицю, розбуджену о пів на дванадцяту ночі (мали приїхати в село, де є магазин, ще вдень, але третя байдарка наштрикнулася...), продати хліба і два кілограми макаронних вушок.
Оптимізм потрібен Завгоспу просто для того, щоб остаточно не втратити віру в людство. Бо легко, дуже легко, не маючи оптимізму, вирішити, що вид
На жаль, подібних гібридів-Завгоспів не трапляється. Більше того, природа, така багата на вигадки у прояві людських характерів, у даному випадку виявилась незрозуміло скупою і створила лише два протилежні типи Завгоспів.
Один з них - щира душа, жартівник і веселун. Перші 6 днів походу ви від нього в захваті. Кок дивиться на нього закоханими очима, бо таких можливостей для вияву своєї неабиякої майстерності він ще ніколи не мав. І решта учасників походу виявляють до Завгоспа свою бурхливу любов, бо годують їх набагато краще, ніж це могла б зробити теща, до якої ви вперше приїхали з молодою дружиною. На кінець першого тижня виявляється, що до завершення походу ще 19 днів, а залишилося лише 2 кілограми житніх сухарів і 3 жмутки петрушки. А до найближчого села Педьки, де, можливо, є магазин, а вірніше за все, немає - треба пливти ще 90 кілометрів.
Другий тип Завгоспа емоційно (та й інтелектуально) теж досить примітивний. Це скнара. Перед початком походу, коли на монтажному майданчику кипить робота по складанню байдарок, Завгосп-скнара виймає заздалегідь придбаний мішок і складає до нього всі продукти (бляшані банки знизу, скляні - вище, ще вище - торбинки з крупою і, нарешті, лавровий лист та вермішель). Віднині вся діяльність і всі думки (ні, чому ж потаємні? абсолютно відверті!) Завгоспа-скнари потрапляють в полон лише однієї великої пристрасті: довезти мішок до кінця походу в цілковитій недоторканості. Чи варто говорити, що коли Завгоспа поглинає ця пристрасть, учасники походу не поглинають практично нічого.
Одначе зберегти мішок абсолютно недоторканим Завгоспу не вдається. Вряди-годи його доводиться розв'язувати, але при цьому на фізіономії Завгоспа з'являється такий вираз, що у сентиментальної частини екіпажу на очах виступають сльози. І все ж чутливість не заважає туристам за трапезою гнівно запитувати:
- Чому ця добре прокип'ячена і, здається, навіть дистильована вода, у якій, напевно, випадково плаває одна макаронина, називається макаронами по-флотськи?..
Продовжувати далі Завгосп не дозволяє і починає занудним голосом читати напам'ять (а пам'ять, як ми знаємо, у нього блискуча) моторошні сторінки з книги професора Покровського «Патологічне ожиріння». Якщо проф. Покровський не допомагає, Завгосп відставляє миску з аскетичною стравою вбік і з інтонаціями, яким позаздрив би великий трагік Томазо Сальвіні, починає звинувачувати весь екіпаж від Адмірала до неповнолітнього юнги в неробстві, ненажерливості та в багатьох інших гріхах; про які навіть не хочеться згадувати.
А втім, коли вам доведеться вибирати між цими двома типами Завгоспів, рішуче зупиніться на другому. Лише в цьому випадку з походу повернуться помірно схудлі й зміцнілі туристи, а не тіні-дистрофіки, що хитаються від слабкого вранішнього вітру. Тим більше, що ви маєте в запасі чудесний засіб приборкати плюшкінські інстинкти Завгоспа: треба поєднати в одній особі Завгоспа і Кока. Це буде найблискучіший випадок сумісництва, про яке тільки можна мріяти. Бо природне бажання Завгоспа доставити продукти в кінцевий пункт походу недоторканими нейтралізуватиметься прагненням Кока показати своє мистецтво, достойне його кухарської слави. Щоправда, на кінець походу Завгосп-Кок починає страждати на роздвоєння особи й стає переконаним мізантропом, але ці хвороби (особливо перша) швидко минають.
Слід відзначити, що хороший Завгосп має в запасі ВСЕ і водночас - НІЧОГО. Згодні, що від цього твердження віє темною містикою. Але це так. Спробуємо пояснити цей парадокс. Почнемо з НІЧОГО.
На другий день походу Завгосп за вечерею, перебиваючи спогади розімлілого від каші Адмірала, трагічним голосом повідомляє, що їсти немає чого і що члени групи завтра покладуть на свій зуб - він не уявляє. Заява ця залишається без уваги, бо, по-перше, від Завгоспа іншого не чекають, а по-друге, він волає, спираючись на величезний, міцно перев'язаний мішок з продуктами. Оце і є НІЧОГО.
Тепер про те, що таке ВСЕ. Якось двоє недолугих туристів-гумористів вирішили розіграти Завгоспа. Розташувавшись поблизу від нього і удаючи, що не помічають Головного Охоронця Продуктів, вони розпочали розмову десь такого змісту:
- Ти, звичайно, як завжди, перебільшуєш: не може бути, щоб у нашого Завгоспа було ВСЕ. Б'юся об заклад, що я зараз назву одну річ, якої в нього немає.
- Не знаю, що це за «річ», але переконаний, що вона у нього є. Тільки не захоплюйся, а то вимагатимеш, щоб Завгосп подав тобі... ананаси.
Але раптом цей дилетантський розиграш перериває мефістофельський регіт Завгоспа. Висміявшись, Завгосп розв'язав мішок і витяг... банку консервованих ананасів. Потім неквапливо підійшов до захоплених власною хитрістю веселунів і покрутив банкою перед їхніми фізіономіями. А коли у них фонтаном пішла слина, Завгосп так само неквапливо поклав банку знову в мішок і зав'язав тільки йому одному відомим вузлом.
Більше ніхто не бачив тієї банки з рідкісним делікатесом. На наші принизливі благання виставити банку на заключний банкет Завгосп відповідав гордим мовчанням, а коли йому загальне скиглення набридло, зауважив, що цей похід, мовляв, не останній, а в отих наступних походах теж треба буде (тут Завгосп судомно зітхнув) харчуватися.
Тепер необхідно сформулювати деякі важливі правила. Перше з них:
Природне прагнення забезпечити собі душевний комфорт, безперечно, викличе у недосвідченого Завгоспа бажання закупити відразу всі потрібні продукти. Це прагнення підтримують ті гострі та гнівні стріли, які летять з газетних сторінок на адресу сільської споживчої кооперації. А між тим можете бути абсолютно впевненими: у найвіддаленіших куточках, де ви можете опинитися, завжди знайдуться: макарони, крупа, цукор (пісок) і карамель «Дюшес».
Не будемо радити стосовно асортименту та кількості продуктів для заготівлі. Надамо можливість недосвідченим Завгоспам самим пройти шлях спроб та помилок: набута мудрість набагато корисніша за рафіновану, книжну. Хочемо лише застерегти оптимістів (такі будуть!), які покладають надто великі надії на дармові харчі: мовляв, рибу, яку наловимо, нам усю навіть не з'їсти, а картоплі на уху - невже на прибережних полях не накопаємо?
Мусимо зауважити, що: по-перше, рибна дієта набридне вам на кінець другого дня; по-друге, молоду картоплю колгоспники не копають, вважаючи це безгосподарністю. Якщо ж ви станете на слизький шлях картопляного браконьєрства, знайте, що судитиме вас не один лише бог.
На провіант більше ніж на що-небудь інше поширюється закон: все, що може промокнути, промокне! Але чи варто говорити, що коли промок спальник, то ви швиденько висушите його біля багаття,
