Гаррі Поттер і філософський камінь

– Усе з ним буде гаразд, – сказав Гаррі, намагаючись переконати в цьому й самого себе. – Як ти гадаєш, що тепер?

– Спраут підготувала пастку диявола, Флитвік, мабуть, зачарував ключі, Макґонеґел здійснила трансфігурацію, щоб оживити шахові фігури, отже, лишаються закляття Квірела і Снейпа…

Підійшли до наступних дверей.

– Усе нормально? – прошепотів Гаррі.

– Давай.

Гаррі штовхнув їх.

На них війнуло жахливим смородом, і вони швиденько прикрили носи мантіями. їхні очі сльозилися, а просто перед собою на підлозі вони побачили вже задубілого троля, ще більшого, ніж той, з яким вони билися раніше, і з кривавою ґулею на голові.

– Добре, що нам не довелося битися з оцим, – прошепотів Гаррі, обережно переступаючи через товстезну ногу троля. – Мерщій, тут нема чим дихати!

Вони відчинили наступні двері, боязко очікуючи нових сюрпризів. Проте нічого страшного не побачили. Там стояв стіл із сімома поставленими рядочком пляшками різної форми.

– Снейпове закляття! – сказав Гаррі. – Що робити?

Вони переступили через поріг, і відразу за ними в одвірку спалахнув вогонь. Це був незвичний пурпуровий вогонь. Тієї ж миті взялися чорними язиками полум'я двері попереду. Вони потрапили в пастку.

– Глянь! – Герміона схопила сувій паперу, що лежав біля пляшок. Гаррі зазирнув їй через плече, і вони прочитали:

Попереду загроза, безпека вже позаду,
та дві з нас можуть повісти, як дати собі раду.
Одна з семи підкаже, як досягти мети,
як іншу раптом вип'єш – назад повернеш ти.
У двох із нас налите вино із кропиви,
а ще у трьох – отрута для шлунка й голови.
Тож вибирай, інакше – назавжди тут заснеш,
щоб вижити, чотири підказки ти знайдеш.
По-перше: як підступно отруту не ховай,
вона завжди ліворуч від кропиви – вважай!
По-друге: різні пляшечки стоять по два кінці,
як хочеш рушити вперед – не руш пляшчини ці.
По-третє: всі ці пляшечки за розмірами різні,
але ні карлик, ні гігант не містять трунки грізні.
І по-четверте: другі скраю – однакові на смак,
хоч зовні близнюками їх ти не назвеш ніяк.

Герміона полегшено зітхнула, і Гаррі здивовано побачив, що вона усміхається, хоча йому було аж ніяк не до сміху.

– Чудово! – сказала Герміона. – Це не чари, а логічна загадка. Безліч видатних чарівників не мали ні грама логіки і застрягли б тут навіки.

– Але таке може статися і з нами, хіба ні?

– Звичайно, ні! – заперечила Герміона. – Цейї папір усе пояснює. Є сім пляшок: у трьох – отрута; у двох – вино; одна з них допоможе нам безпечно пройти через чорний вогонь, а друга – повернутися назад через пурпуровий.

– Але як нам дізнатися, з якої пити?

– Хвилиночку!

Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.

– Все ясно! – повідомила вона. – Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я – до каменя.

Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.

– Там вистачить тільки одному з нас, – сказав він. – Один ковток або й менше.

Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.

– Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?

Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.

– Випий її! – сказав Гаррі. – І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго…

– Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?

– Ну… Одного разу мені вже пощастило, прав-Да? – сказав Гаррі, показуючи на шрам. – Може, знову пощастить.

Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.

– Герміоно!

– Гаррі, ти – видатний чарівник, пам'ятай про це!

– Я?.. Я гірший від тебе! – збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.

– Що там я? – заперечила Герміона. – Книжки! Розум! Є важливіші речі – дружба, відвага, і… ой, Гаррі, бережи себе!

– Пий перша, – сказав Гаррі. – Ти впевнена, що все правильно розгадала, так?

– Абсолютно! – відповіла Герміона.

Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.

– Це часом не отрута? – стурбовано запитав Гаррі.

– Ні. Просто воно холодне, як лід.

– Біжи швиденько, поки це діє!

– Щасти тобі! Бережися!..

– БІЖИ!!!

Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.

Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.

– Я йду! – вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.

Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, – а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.

Там уже хтось був – але не Снейп. І навіть не Волдеморт.

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ Чоловік з двома обличчями

То був Квірел.