Хроніки Якуба Вендровича

- Сказав, що він - англічанин.

- Це ж треба. Англічанин, а грає в американських фільмах... - здивувався Семен. - Запитай в нього, чи він має жінку, дітей...

В цей момент агент несподівано проспівав якийсь куплетик і покотився під стіл.

- Слабак, - оцінив його поведінку екзорцист. - І він ще себе агентом ФБР вважає? Так, наш дільничний і то мужик порівняно з ним! А що це він нам проспівав?

- Зара, як то було. Джунгл бере, джунгл бере, джунгл бере он зе вей? Чекайте. По-польськи це буде: «Ведмеді з джунглів, ведмеді з джунглів, ведмеді з джунглів на дорозі». - А! «Енд ван хоре опен слейв», тобто:«І один кінь, відкритий раб».

- Дивно... - сказав Якуб. - А він, що, втік із Анімалс Ліберей-шин Фронт? - Якуб інколи дивився пізнавальні програми, тому і термінологічний запас слів у нього був на досить високому рівні. - Але як він цю пісеньку про рабство коней співав? Та ну його! Хай то стерво спить під тим столом до ранку, а ми додому підемо.

- Я з тобою, Якубе, - прокинувся Семен. - Пройдуся з тобою, провітрюсь, а зранку піду подивлюсь, як кіно знімають.

Допили і пішли. Вже майже доходили до дому Якуба, як несподівано на зоряному небі побачили неопізнаний літальний об'єкт. Той об'єкт летів повільно, але впевнено, а різнокольорові лампочки світились, як світло-музика.

- Холєра, - сказав, задумавшись, Семен. Ще раз подивився на небо - літаюча тарілка, чи що...

- Така, як в тому фільмі? - здивувався Якуб. - Диви! Так вона ж на мій хлів сідає...

- Твою дивізію! - зірвалося в Семена з уст. - Так вони ж, паразити, агента Мундика відслідкували! І тепер, мабуть, його шукають, щоб спіймати і вставити йому в голову той металевий. .. як його там... чіп.

- Слава Богу, ми його надійно заховали! Скатертина до землі, то його не побачать, навіть якщо будуть світити у вікна корчми. А вот тими зеленими чоловічками ми займемося особисто. Семен, за мною!

Побігли. Вже за якусь мить крізь щілину в паркані слідкували, як тарілка, сигналізуючи різнокольоровими лампочками, приземлялася на сусідньому пагорбі.

- Холера, ну майже як у фільмі! - екзорцист ковтнув з літрової фляги, яку постійно носив із собою за пазухою і передав її побратиму.

- Ти диви. Там зараз лазять нормальні люди. Мабуть, це раби тих зелених. Припаяли людям в голови імпланти і ті ходять тепер, як зомбі, і виконують їхні бажання.

- Курва! - Якуб рідко висловлювався нецензурно і тільки за потреби. Зараз був, власне, саме той випадок. - Поналітали тут із космосу на мою землю і давай свої права качати! Я цього так не залишу!

Тихенько підкрався у хлів. Дістав із сіна старі вила. Друг взяв у руки косу.

- Добре було б ще захопити з собою кілька пустих мішків, - запропонував. - Так, для трофеїв.

Тишком-нишком пішли полем із пшеницею. Коли вже майже підкралися, літальна тарілка несподівано загула і здійнялась.

- Холера, - вирвалося з уст Якуба, - змились, козли.

- Цікаво, що вони тут шукали? - запитався старий козак. -Може, вони того, хотіли тут поле замінувати, щоб тих кінош-ників ліквідувати? А то ті про них фільми знімають, а зеленим чоловічкам це не подобається...

- Не дозволимо наших підривати! - екзорцист потягнув ще один ковток для сміливості. - Треба знайти боєприпаси і роззброїти їх!

Повертатися вирішили іншою дорогою через трави для покосів. Несподівано за кущиком наткнулися на маленького зеленого паразита. У паразита були дві ноги, дві руки і голова з непропорційно великими чорними очима. Якусь мить Якуб зі своїм другом та іншопланетянин дивилися один на одного з подивом. Але то була лише мить. Потім екзорцист вміло замахнувся мішком і зелененький потрапив до мішка, який дідок легко закинув на плече.

- Звалюємо! - встиг крикнути наляканому другові Якуб, і вони обидва побігли щодуху. Зупинилися лише біля хліва. Інопланетянин, мабуть, отямився і почав щось невідоме викрикувати.

- Яка дивна мова, - зауважив екзорцист. - Закрий рот, а то каструю тебе, як порося!

- Цікаво виходить, - філософствував Семен. - Звичайно, це інопланетяни викрадають наших, але щоб наші викрали зеленого, то ще такого я не чув!

- Врешті-решт мусить колись бути той перший раз, - підморгнув йому Якуб.

Інопланетянин, мабуть, не зрозумів у чиї руки він потрапив, тому що він і надалі викрикував щось своїм писклявим голоском. Заспокоївся лише після того, як Семен розбив об його голову пляшку. Непритомного чоловічка поклали і добренько прив'язали, розтягнувши на столі в хліву. Стіл був липкий, бо Якуб, зазвичай використовував його для четвертування свиней.

- І що далі? - перепитав старий козак, попиваючи для дезінфекції прямо з апаратури Якуба, яка стояла в кутку. - Коли за ним повернуться його дружбани, буде спекотно!

- Спокійно! - заспокоїв його Якуб. - Коли вони повернуться, від нього залишаться лише кісточки.

- А що ти хочеш із ним зробити?

- Зараз він у мене відчує, як це носити в голові металевий брухт, - екзорцист ніс в одній руці дрель, в іншій - кусок ржавої підкови.

- Чекай! Але вони нашим вшивають мікропроцесори, а не куски підков! - Семен намагався бути справедливим.

-1 що, вже й нам не можна? Ну гаразд, якщо така вже у них галактична традиція, то і мікропроцесор знайдеться.

Десь в кутку хліва були розкидані залишки туристичного радіо. Якуб взяв у жменю різні деталі.

- Ну що, впаяємо йому декілька!

- Ну, до діла!

Натиснув на кнопку в дрелі й згасло світло.

-Холера, пробки полетіли і ще й у такий момент!

- А може це інопланетяни догадались і кабель перерізали? Краще звалитиі

- Це що я маю з власного хліва втікати? Не дочекаються, карлики зелені!

- Якуб, а ти пам'ятаєш, що вони зробили з Білим Домом у День незалежності.

- Блін, думаєш, що вони можуть і МІЙ хлів отак в повітря висадити?

- Звичайно. І хлів, і хату, і все подвір'я...

- От сукін синиі Іди, стій в дверях і паси, чи не летять!

В цей момент увімкнулося світло.

В приміщенні пролунав пронизливий крик інопланетянина. Мабуть, сверління дреллю йому не сподобалося.

- Якуб, летять! - крикнув Семен. - Втікаймо, поки вони нас на шкварки не перетопили!

- Подавляться! - і Вендрович дістав з-під копиці сіна гранатомет. - Зараз я їм покажу, як задиратися з родовитими партизанами Войславіц! Прикрий мене! - і подав другу автомат ППШ...

- Ви., ви - брехун і корупціонер! - у відомого американського режисера просто не вистачало слів від образи на бізнесмена Скорлінського, який сидів навпроти нього. - Я Вам довірився, а Ви, Ви.. І це Ваша омріяна фабрика зірок?! Найбільш антуражна і натуральна площа для зйомок?! Та в мене через Вас... Та протягом лише двох днів зйомки в нашої бригади викрадено три автомобілі, а головного актора, телезірку, майже до смерті напоїли! Та ти хоч розумієш наслідки?! Вони змушували пити самогон склянками! Добре, що хоч лікарі наступного дня в лікарні його відкачали, а жовтуху, то йому ми вже в Америці вилікуємо... А літальна тарілка?! Ти хоч знаєш, скільки коштувало її виробництво?! Японці склали для нас лише єдиний екземпляр! Її, як решето, з автомата обстріляли, ще й з гранатомета додали! Слава Богу, що хоч ніхто не загинув... Хоча пропав один актор, ліліпут. Знайшли його з трепанацією черепа! Якісь садисти сверлили