звертав уваги. Треба ж було якось відсвяткувати, ще й такий трофей... Коняка шкандибала повільно, але впевнено.
- А вдома ми розкрутимо цей агрегат і побачимо, що і до чого, - старий любив поговорити зі своєю кобилою. - Залізні деталі підуть на металобрухт, а латунь й інші деталі... - задумався і для відновлення логічного і творчого ходу думок потяг ще ковток.
- А латунь теж на брухт, - задоволений собою, мовив. - А потім пивком відсвяткуємо.
Складне завдання було успішно вирішено. Його успіх, як і результат, не завжди залежав від об'єктивного рішення. Такий результат Якуб досягав лише на високих обертах головного мозгу. Зрештою, самогон взяв своє і екзорцист відчув полегшення, потім отупіння і розслаблене тіло повалилося у віз поряд із боєголовкою, яку ніжно обійняв і захропів.
Дзвінкий і монотонний гуркіт у двері комендатури вмить підняв на ноги дільничного Бірського, вирвавши з обіймів глибоких сновидінь про світ миру і порядку в усьому районі, про який він, власне, з усіх сил дбав.
- Будь ласка, - запросив невідомих всередину.
Чужинців було двоє. Вони були одягнені в чорні шкіряні
куртки з заглибинами від зброї з лівого боку. Обидва тримали уже відкриті посвідчення.
- Управління безпеки державної служби, - промовив один із них.
- Дільничний Бірський, - представився і миттєво застебнув верхній ґудзик.
- Знаємо, - сказав один із незнайомців. Свої прізвища з об'єктивних причин не називали. Зрештою, всім відомо, що то справа важлива на державному рівні.
- Можу вам чимось допомогти?
- Те, що ви зараз дізнаєтеся, має назавжди залишитися таємницею.
-Так точно!
- Вчора українське злочинне угрупування викрало справжню ядерну боєголовку з силою вибуху тридцять мегатон.
Бірський аж позеленів, але одразу оговтався, взявши себе в руки.
- Нам вдалося відстежити транспортний засіб, який її перевозив. Ми пильнували маршрут автомобіля, починаючи від контрольно-пропускного пункту на кордоні в Городлі. На
? боєголовка 43
і. -
['
жаль, наші агенти втратили слід. За останніми даними, автомо-: біль проїхав через Ухань, потім, ймовірно, повернув у напрямку Красноставу.
Бірський впав у крісло. Намалював в уяві карту околиці і дійшов висновку, що атомна бомба проїхала через його село.
- 1-і? - запитав якось не дуже інтелігентно.
- Це ще не все. Неподалік Боньчі два автомобілі потрапили в засаду. Фургон, який перевозив непотріб і другий автомобіль, який мав зустріти і забрати боєголовку. Була стрілянина, а потім бандити втікали в бік Варшави. По дорозі наткнулися на нашу блокаду. Пробували прорватися, тому, на жаль, нікого не залишилося в живих.
- А боєголовка?
- Боєголовка зараз знаходиться десь у вашому районі. Оскільки з самого початку операції ми оточили весь район і перевіряємо кожен транспортний засіб, який виїжджає з цієї території, боєголовка просто не могла прослизнути через наші блокпости.
- Тобто, в мене... у моєму... районі зараз знаходиться атомна бомба?
- Точніше, воднева.
- А це така, така... з грибочком? - намалював на столі пальцем.
- Так, у вигляді гриба, звичайно, в момент вибуху.
- Силою вибуху у тридцять тонн тротилу...
- Саме так.
-1 коли вона оце..?
- Та в будь-який момент. Достатньо буде, якщо якийсь місцевий ідіот її знайде, відкрутить кришку і з'єднає всередині хоча б два дротики. На жаль, це під силу навіть звичайному злодюжці- автолюбителю.
Бірський без зайвих слів нервово витягнув із кишені значок дільничного і кинув його на стіл. Фуражку відкинув у кут і почав здирати з себе поліцейську форму.
- А пан кудись збирається? - зацікавився другий агент.
- Так. Я от власне вирішив перестати бути «шерифом». Я недостойний, в мене соціалістичне минуле. Я вимагаю, щоб мене верифікували, як негативний елемент суспільства. Відтак, я вже зараз переходжу до лав цивільних, щоб не заплямувати форму своєю присутністю в ній...
Агент одразу ж сильно і рішуче заспокоїв його правим кутовим прямо по фізіономії.
- Тільки без паніки! Ми зобов'язані її знайти і нейтралізувати, поки ця Богом забута ґміна не злетіла в повітря. Все зрозуміло?
Бірський проковтнув вибитий зуб.
- Так точно. Все зрозуміло!
- От тоді і лише тоді ти зможеш покинути службу! Хоча, я більш ніж впевнений, що успішні пошуки того барахла особисто тобі забезпечать кар'єрний зріст і премію.
- Так-точно! Служу народу!.. А як мені її знайти?
- Боєголовка виглядає так, - агент подав йому фотографію. - На, маєш ще від нас лічильник. Якщо він запищить, то означає, що пропажа знаходиться на відстані трьох метрів від тебе, ба навіть ближче, такий у нього радіус передачі. Тобі потрібно ретельно перерити, пронюхати всі рови, діри, як у землі, так і в господарствах, особливо там, де в тебе є найменші підозри. Вона важить приблизно шістдесят кілограмів. Це тобі не голка в копиці сіна. А з другого боку, кудись далеко таке ніхто не міг забрати. Може, і лежить собі десь в кюветі, а може, на сіновалі хтось заховав. Тобі краще знати. А ми зі свого боку теж будемо шукати. У нас свої методи, перевірені.
- Добре. Почну із західної частини містечка. А який протектор кришки?
Один з агентів витягнув із папки відбиток.
- Ось тобі зразок. Масштаб один до одного.
Бірський взяв відбиток і мляво попрямував до виходу. Лише його дрижачі коліна видавали його смертельний страх перед надзвичайно важливим завданням. Агенти тяжко зітхнули і, як змовившись, рушили за дільничним.
Якуб заматюкався і відклав в сторону ножівку. Дивний метал, який на початку видався йому, як залізо, був надзвичайно твердий. Навіть пилка не допомагала.
- Якщо не пилкою, то хоч сокирою, - подумав.
- Гей-гей! - покликав його хтось з іншого боку паркану.
- Томаш? Сто років не бачилися. Що тебе сюди принесло?
- А так, був сьогодні на Тростянці і ось надумав до старого друга заглянути. Над чим ти так працюєш?
- Та
- Як на мене, то на бойлер більш схоже, - подумавши, сказав Томаш і присів на пеньок. - О, а тут ще й кришка є, ну, майже як люк. Мені здається, що її можна відкрутити, ось там, де та латунь.
- Ха, до цього я й сам допетрав. Але тверда зараза. Може, в тебе є якісь нові ідеї, як би то зробити?
- Хм, а якщо взяти і відкрити...
- Відкрити, то відкрити. Так, той люк якийсь не наш замок має, і код треба знати. В мене таких ключів нема.
- Му-гу, делікатна робота. А якщо долотом спробувати продовбати, га?
Якуб вбив столярське долото в щілину замка боєголовки і з усієї сили як довбанув молотом. Щілина трохи
