алів шеститомника логічно давав сподівання на розкриття
проблеми на сторінках 2-го та 3-го тому.
У другій половині 1960-х років, відколи почали масово
з’являтися публікації, присвячені Великій Вітчизняній ві-
йні загалом та партизанському рухові зокрема, у них тра-
плялися згадки і про спалені села. У радянському енцикло-
педичному 26-ти томному виданні «Історія міст і сіл УРСР»,
започаткованому 1967 р., вміщено інформацію про біль-
шість населених пунктів України. Як правило, в довідках на
окремі населені пункти викладалася також історія воєнного
часу, зокрема зазначалися факти злочинів нацистів. Примі-
ром, у томі, присвяченому історії Полтавської області, зга-
дано про трагічну долю спалених сіл Великої Обухівки, Ба-
ранівки, Сокалівки, Панасівки, Великих Липнягів20. Окрім
констатації факту злочину, дещо більше інформації подано
18 Шиян А. Копищанська трагедія / Анатолій Шиян // Шиян А. Партизанський
край. – К.: Українське державне видавництво, 1946. – С. 240–247.
19 Хронологічний довідник про тимчасову окупацію німецько-фашистськими за-
гарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною
Армією (1941–1943 рр.) – Чернігів: Деснянська правда, 1947. – 323 с.
20 Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область / Ред. кол. тому П. Тронь-
ко (гол. редкол.). – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. – С. 49.
20
Замість вступу (від упорядників видання)
про Великі Липняги та Велику Обухівку, зокрема зазначено
дату знищення (Велика Обухівка – 12 листопада 1941 р., Ве-
ликі Липняги – 19–23 вересня 1943 р.), кількість жертв (Ве-
ликі Липняги – 371, Велика Обухівка – 269 осіб)21. Подібні
факти викладено майже в усіх обласних томах «Історії міст
і сіл УРСР»22.
Інформація про спалені села з’явилася також у другому
томі видання 1968 р. «Українська РСР у Великій Вітчизня-
ній війні Радянського Союзу. 1941–1945 рр.»23. Згадано села
Козари, Піски, Мочалище, Нову Басань, Ядлівку, Вороньки,
хутір Новоселицю Чернігівської, Борщівку, Малин Рівнен-
ської, Словечне, Бугунь, Городець, Кам’янку, Тхорин, Верх-
ню Рудню, Середню Рудню, Нижню Рудню, Юрове, Хочине,
Пергу, Копище Житомирської, Волицю й Губельці Хмель-
ницької, с. Бандурове Кіровоградської областей24. Поміж
тим зазначено, що «в Криму в листопаді того ж року [1943 –
ції проти партизанів спалили 81 населений пункт»25.
Найбільша кількість публікацій, присвячених знищеним
у роки нацистської окупації населеним пунктам, з’явилася
упродовж 1970–1980-х років, коли ця тема стала однією з про-
21 Там само. – С. 49, 50, 662.
22 Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область / Ред. кол. тому А. Олій-
ник (гол. ред.) та ін. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. – С. 214, 264, 353; . Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область / Ред. кол. тому І. Клі-
маш (гол. ред.) та ін. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. – С. 308, 312, 468, 514, 595-596, 671-672; Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська об-
