Спаленi Села

збору документальних свідчень та встановлення фактів щодо

операції «Вогонь і меч», точних відомостей щодо її розмаху досі

немає. Цифра 127 «характеризує загальну кількість знищених

сіл, з яких найбільше число припадає на Карасубазарський

район9 – 26 сіл, а також на Зуйський – 19; Сімферополь-

ський – 13; Бахчисарайський – 12; Балаклавський – 8; Судак-

ський – 6; Кіровський – 4; Старокримський – 3; Куйбишев-

ський – 2»10. У Красноперекопському районі в ході бойових

дій та за час окупації було знищено 24 села11, декілька населе-

них пунктів було знищено в інших районах кримського степу,

проте їх знищення не було пов’язане з боротьбою проти парти-

занів12.

7 Шевчук А. Г. Политико-географический фактор эволюции крымской системы

расселения населения в ХХ – начале XXI вв. / А. Г. Шевчук, А. Б. Швец // Геопо-

литика и экогеодинамика регионов. – 2010. – Вып. 1. – С. 69.

8 Ефимов А. В. Некоторые аспекты германской оккупационной политики в

отношении крымских татар в 1941–1944 гг. / А.В. Ефимов // Профи. – Москва,

1999. – № 6–7. – С. 20 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://miraska.

narod.ru/tatars/krimtatars/capture.htm]

9 Колишній Карасубазарський р-н у грудні 1944 р. перейменовано у Білогірський.

У 1959 р. до Білогірського р-ну Кримської області було приєднано територію Зуй-

ського р-ну. Куйбишевський р-н був скасований наприкінці 1962 р., його терито-

рія увійшла до Бахчисарайського р-ну. Балаклавський р-н у 1957 р. переданий у

підпорядкування міській раді Севастополя.

10 Романько О. В. Крым. 1941–1944 гг. Оккупация и коллаборационизм: Cб. ста-

тей и материалов / О. В. Романько. – Симферополь: «АнтиквА», 2005. – C. 129.

11 Стёртые пламенем // Крымская правда. – 2012. – 24 марта.

12 Мальгин А. В. Партизанское движение Крыма и «татарский вопрос». 1941–

1944 гг. / А. В. Мальгин.– Симферополь: СОНАТ, 2009. – С. 128.

297

Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.)

Серед спалених окупантами населених пунктів Криму

в результаті каральних акцій та під час відступу німець-

ких військ називалися, зокрема, села і селища Новоіванів-

ка Біюк-Онларського району, Баранівка Ларіндорфського (з

1944 р. – Первомайського) району, Бура (у 1939 р. населен-

ня складало 152 жителі), Чердакли, Розенталь (989 жите-

лів у 1941 р.) і Фриденталь (412 жителів у 1939 р.) Зуйсько-

го району, Джафер-Берди (у 1939 р. проживало 234 жителі)

та Орта-Сабли (у 1939 р. – 630 жителів) Сімферопольського

району, Улу-Сала (395 жителів у 1939 р.), Коуш (1095 жите-

лів у 1939 р.), Стиля (на 1939 р. у селі проживало 893 лю-

дей) і Тав-Бодрак (у 1939 р. – 710 жителів) Бахчисарайсько-

го району, Авджикой (Ауджикой) і Біюк-Озенбаш (населен-

ня на 1939 р. – 1545 осіб) Куйбишевського району, Улу-Узень