го загинула 421 людина, спалено 110 житлових та 97 гос-
подарських будівель71, а також у с. Мірча того ж району, де
було спалено 45 мешканців у одному зі сільських будинків72.
Серед іншої інформації – дані про спалення унаслідок
каральної акції с. Борщів (110 житлових будинків, знищено
17 жителів, із яких 2 – діти)73 та с. Острівець (75 житлових
будинків, 137 жителів, із яких також 2 – діти) тоді – Бабан-
ського району, зараз у Черкаській області; хутір Краснянки
Великополовецького, тепер – Сквирського району (33 будин-
ки, спалено живцем 85 жителів, із них дітей до 16 років – 28
осіб, а також 21 партизана, які перебували на цей момент у
селі)74; с. Бодельки тоді – Вищедубичанського району (210 із
214 будинків села, 50 жителів, яких розстріляли (30) й спа-
лили (20) у лісі та на болотах, де вони намагалися переховати-
ся)75, с. Заруддя Розважівського, тепер Іванківського району,
(475 будинків, 56 осіб, з них – 35 жінок та дітей)76. Село Кодру
Макарівського району Київської області за зв’язок із парти-
занами нацисти спалили повністю – «всплошну» (так у доку-
менті
Посьолок (тоді Ново-Шепелицького району) – (60 житлових
будинків та 70 господарських будівель)78. Село Жукин цього
69 Там само. – Арк. 81.
70 Там само. – Арк. 40–40 зв.
71 ДАКО. – Ф. Р-4758. – Оп. 2. – Спр. 7. – Арк. 87.
72 Там само. – Арк. 67.
73 Там само. – Спр. 1. – Арк. 8.
74 Там само. – Спр. 12. – Арк. 33.
75 Там само. – Спр. 14. – Арк. 3.
76 Там само. – Спр. 39. – Арк. 29.
77 Там само. – Спр. 29. – Арк. 25.
78 Там само. – Спр. 33. – Арк. 59.
35
Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.)
ж району спалили повністю у два етапи – в лютому та травні
1943 р., під час каральних акцій загинуло понад 150 жите-
лів79. Двічі у цьому районі палили і с. Новосілки-на-Дніпрі80.
13 лютого 1943 р. карателі за списками, отриманими від ста-
рости, спалили 15 жителів у 13 будинках. 11 травня 1943 р.
«власівці» (так зазначено в документі
(припускаємо з партизанами
село – 316 хат та розстріляли в лісі (де переховувалися люди)
221 жителя81.
Документи фонду фіксують факти спалення громадян
у власних будівлях через відмову їхати на примусові робо-
ти до Третього рейху. Так, жителів (серед яких були й діти)
с. Рогізна Великополовецького ( тепер Сквирського) району,
після відмови їхати на роботи до Німеччини, втеч і перехову-
вань, каральний загін живцем спалив у 18 будинках82.
Інформацію про повне або часткове спалення сіл напере-
додні чи під час відступу Вермахту також зафіксовано у хро-
