желатин.
Він хоче розставляти вишукані пастки на незнайомців, заманювати у густе болото гри правил і повільно топити, а потім рятувати, щоб розіп’яти — і знову, і знову, і знову насолоджуватися власною перемогою над Грою в гру.
Відчувати оргазм дириґента (це наче ванільний цукор під’єднати до струму), ходити помитими коридорами, глумитися над зеленими мухами, жувати корінці журналів, уявляючи себе велетенською міллю, що зголодніла, й вести діалоги з кониками стрибониками шляхом викидання приго лосних з думок про Бога.
Він викидає недопалок (і чергові кілька приголосних) в яскраву ранкову калюжу, вчергове лізе до кишені за кубиками і перемішує: 4 і 6 Порив вітру змушує гойднутися на лавці, і маестрові до голови приходить чудова ідейка. Він тішиться так, наче згадав місце, де страшенно любив проводити час у дитин стві. Маємо сильну весну, маємо сильний вітер. Йдемо куди?
На Нестерова.
У лад своїм думкам маестро чує крики дикого голуба, і йому стає просто чудесно. До криків дикого голуба знову додається свист вітру, що летить вузьким гирлом якоїсь вулиці. І зовсім уже здаля вітер приносить звуки акордеона.
Хвилину подумавши, маестро відкриває десь ближче до кінця вийнятий із валізи ґросбух (підписаний псевдонімом етапний твір «Неопубл») і записує:
Об’єкт № 5. АКОРДЕОН Проявлення Об’єкта № 5 спостерігається найчастіше у строго визначену пору року.
Перші труднощі пошуку акордеона полягають у тому, що, крім загальноназваних сезонів (як от: осінь, весна тощо), присутні також плаваючі синоптичні цикли. На запитання лікаря, скільки існує таких «плаваючих» пір року, маестро відповідав: «Скільки стиснеш у кулаці».
Пора, під час якої найцікавіше виражена феноменологія Об’єкта № 5, пов’язана з двома ознаками: березневими сутінками та шквальним, але теплим вітром. Акордеон вияв ляє себе абстрактними пасажами, підсиленими відлунням довгих вулиць; мелос постійно губиться за гучним гулом вітру. Опосередковано акордеон вилущує старі значення реальності, відтак — мітить пунктиром шлях до несловесного Іншого.
Принцип акордеона буде ще не раз інтерпретовано як найвиразніше музичне окреслення ідей абстракціонізму і дадаїзму, а відтак — Об’єкт № 5 буде визнано предтечею корпусу ідей керунку ambient. Акордеон як артефакт, звіль нений від ідей (ґлос) покоління Логосу, може опинитися в аванґарді естетичної революції й постати новим брендом покоління Тиші.
Ходять чутки про існування цілого Ambient cafe (колись — клубу кафе «Скатологія» по вул. Коптській), породженого поскрипуваннями грамофонної голки одного з аватарів Об’єкта № 5 — патефона, виготовленого в Харкові у 1899 році. Грамофон, що гуде — це вухо, котре прислухається до самого себе.
Олег П ський запевняє, буцім якось побував у Ambient cafe. Він каже, що всередині кафе дійсно стоїть великий грамофон з латунним розтрубом, помальованим на чорно.
На патефоні обертається тільки одна грамплатівка: культо вий альбом шанувальників dark ambient — The Power of Blindness.
Маестро запускає почорнілі пальці під окуляри і з насолодою тре очі. Ховає «Неопубл», бере чемодан і, жахаючи невротизованих трамваями голубів, віддаляється від лавочки в не відомому птахам керунку. 6 і 2 Маестро вирішує, якого значення надати шестірці в компанії двійки о такій ранній годині. Вирішивши, звертає за ріг й опиняється на початку вул. Нестерова.
Перше відчуття, коли стоїш між високих, вузьких цегляних берегів, — протяжність.
Як правило, люди, котрі випадково забрідають на Нестерова, не вірять, що у Львові може існувати така пряма й непропорційно вузька вулиця — до того ж така довга. Не вірять, а тому забувають.
А коли надибують знову, вчергове не вірять і забувають.
Маестро не був тут, певне, років п’ять. Можливо, теж трохи почав сумніватися?
У спину б’є масивний порив вітру і валить маестро на землю. Над головою проноситься здичавілий
