також «архе» колись на вулиці талкав. Знаєш? Таке волосся довге, от десь доци. Русяве таке… У чорній футболці з рибою такою.
Не знаєш?
— Нє.
— А Курсанта мусиш знати. Льолік Курсант — це ж найолдовіший видець, він мій друг! Льолік досі «плазму» крапає, уявляєш?! Ну, так знаєш Льоліка? — Буба посміх нувся ширше: — Та а а… Курсант у тих ділах грицаний перегрицаний[10]. Хто хто, а Курсант — так той в натурі щурить по сутанах[11]. Він мій друг, спитаєшся, чи він Бубу пам’ятає…
— Курсант минулого місяця загинув…
— Ага. ОЙ, СПРАВДІ?! Та ти шо!.. От чорт. Ну, та й архе з ним. Послухай, Антоне, шо я радив би тобі: давай разом підемо десь на Високий Замок і крапнемо собі по двадця точці, як ти на таке дивишся?.. Чи ти, може, зайнятий?
— У мене ше справи з оцією дівчиною. До слова, ти хто? — спитав Антон у Терезки.
Температура знизала плечима. Вдала, що ніяковіє.
— Мені теж флакон, — сказала вона і простягла купюру горе баризі.
Антон сховав гроші, а із сумки видобув дві пластмасові пляшечки з під заводських крапель, халтурно запаяні на газовому пальникові. Корок пляшечки був обладнаний спеціальною піпеткою.
Терезка відчула, як перед животом ворухнулося щось живе. Передчуття забави.
— Слухай, — сказав Антон. — Ти ще також не крапала? Йдемо тоді вже втрьох!
— Серйозно, давай! — загорівся Буба.
Терезка змовчала, подумки оцінюючи Антона. Зокрема, чи в силах той скомпенсувати нав’язливу присутність Буби, вічного знайомого всіх знайомих. Історії, які вона чула, радили вперше крапатись «архе» під наглядом досвідченого плазматика.
Терезка поборола гнітюче відчуття, наче її змусили погодитись, і мовчки приєдналась до ентузіастів.
3
Антон і Буба йшли попереду, Терезка крокувала за ними.
У Буби рот не закривався ні на мить — він сотав свої спекуляції і час від часу вимушував Антона погоджуватись і доповнювати висловлені припущення реальними фактами.
— А от скажи, Антон, як це — перший раз крапати очі?
Пече? — запитував Буба. — Бо я чув, шо це просто нестерпно.
— Так є. Перший раз — дуже сильно, — вже трохи втомлено відповідав Антон. — Очі аж горять. У мене перший раз був такий малімон[12], ніби очі стали завбільшки з два сонця. Такі ж розпечені. Можеш собі таке уявити?
Буба захоплено, аж недовірливо, кивав головою.
— Подумати тільки! Два сонця! Нє, ти чуєш?.. Як там тебе? — Буба озирнувся через плече до Терезки. — Давай, може, познайомимося?
— Тереза, — буркнула вона.
— Буба, — він грайливо нагадав свою кличку і знову підморгнув. Терезку ледь не вивернуло. Вона секунду вагалася, чи не піти закрапатися на самоті. Але Антон глянув на неї так, що в животі перевернулася на інший бік одна із недавнішніх мрій про хлопчика.
Буба продовжив розпитувати.
— Ага. Значить, як два Сонця, кажеш, — вдумливо повторив він, повертаючи Антонову увагу. — А я не здурію від того? Ну, коли відчую, шо в мене очні яблука розмірами як зірка?
