Я літери, видить вона у дзеркальних струминах диму й починає реготати. Я — погляд.

— Ти чуєш мене? — питає зовсім поруч Антон, і вона киває. Чути, як стогне Буба. Не по живому виразно вона ВИДИТЬ усе, що відбувається.

— Що це? — питає вона. — Просто шалено! Невже?.. мене НЕ МОЖЕ так щурити!

— Ти видиш?

Тереза не тратить сил на описи, просто каже:

— ВСЕ НАСТІЛЬКИ БУКВАЛЬНО!.. Ха ха ха, як класно! Так просто! Уяви собі: шо би ти зараз не казав, я все розумію добре, як ніколи! Виявляється, Все настільки просте, таке ОДНОЧАСНЕ… О, довкола якісь молекули.

Перетікають у різні форми… АГАААА! ЯСНО! Оце клас!

ЦЕ В Е ЛИКО!

— Вааааааааа! — кричить Буба. — Вааааааааааа!

— Поглянь на себе, Буба, тільки не лякайся. Це літери!

Ми з таких і складаємося.

— Я — не літера! Я — не літера! — долинають Бубині крики. — Я не можу бути буквою! Я не такий! Я СПРАВ

ЖНІЙ!!!

— Ну звичайно, — іронізує Антон. — А ти, мала, тримайся.

Це ж тільки g Що це було? Терезка роззирається. Довкола знову зависи літер. Вона силкується пригадати, де був її погляд секунду назад. Очний сплеск.

Простір. Не букви. Сріблясті молекули. Молекули живі.

Піняться.

— Мені все розпливається. Мені тоне фокус. Тебе очі не печуть?

— Нє. Тобі теж зараз пройде. Зосередься на смугах.

Бачиш їх? Згрупуй літери у смуги. Спробуй. Схоже на рівчаки, світлі і темні. Знайшла?

— Бачу.

— Це ти бачиш свої вії крізь архе. Зосередься на темних зернятах. Розпружся… обережно на коми.

— Бачу шось темне… трохи двоїться…

— А тепер виверни те, що бачиш.

— О Господи, ЦЕ Ж НЕМОЖЛИВО!!!

— Давай давай. Вивертай!

— Бути такого не може!!! Та тут ціла щілина між світами!

А он ще одна! Ціла пустеля горизонтів!

— Не фіксуйся. Це тільки пунктуація. Точки напру женості Архе. Краще фокусуй себе на рядках! Вони довгі довгі, і горизонтальні — У у у ух ти!!! Ну ти й сказанув! Мені аж дух захопило: го ри з онт аль н і… Ціла пустеля горизонтів!

— Не фіксуйсь, а то філолологом станеш!

— ОгоГОгоГО!!! ЛОГОГОЛОГОМ?!! Але мене малі монить! Я все зрозуміла! Як влучно! Та я просто не ві і і ірю! Уааааа!

— Сприймай це відсторонено. Ніби книгу читаєш. Просто пірни — Вау! Вау! Я вийшла! Вийшла на це! Я вивернула, Антон! Це тощо! ТОЩО! Я ЗРОЗУМІЛА! ЦЕ ТОЩО!

ОН ВОНО ЩО!!!

ТОЩО!

Вы читаете Архе
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

1

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату