Мовчання адресоване мені

мороз похукав у вiкно
снiгами дверi замiтає
впiймав снiжинку юний гном
i бiлi вiршi їй читає
i лавка i на лавцi гномик
i пiч i хата i зима
i бiлих вiршiв синiй томик
лише снiжиночки нема

про це
з самого ранку гудуть бджоли
сьогоднi
до рожевої квiтки
брат
жовтий метелик
прилiтає
мабуть з вiйська
повертається

шкребеться й плаче
на горищi нiч
i спати не дає менi
долiвкою веселий котик
золотого
мiсяченька котить
котить-котить
понад лiжком
стiною на стелю
а на стелi срiбнi зайцi
граються у снiжки
пiд лапами снiг рипить
я рахую кроки
тихо падає снiжинка
потрапляє в око

вiдлiтало лiто
на пташиних крилах
загубило лiто
солом’яний брилик