Мовчання адресоване мені

її єдинi друзi гуси
тобi ввижаються коти
я сам немов собака
а все тому що я давно
не слухав радiо
котре висить
на мащенiй вапном стiнi
немов украдена iкона
усi твої боги сидять навпроти
дiжки з чимось визначним
i як звичайно сваряться
один iз них подарував менi недокурка
i п’ять есересерiвських копiйок
чому так тяжко повертатись?
у Києвi бомонд i купа вражень
у лiсi тiльки я
на рiчцi молоденька крига й гвалт
по радiо останнi вiстi

елегiя зими у пеленi колише тугу
душа iз зайцем ходить по снiговi
витоптують велику цифру вiсiм
згори це таїнство пантрує НЛО
запитую куди iти щоб втрапити
до тебе
показують у рiзнi боки
мене переконала чемнiсть
та гуманнiсть зайця
душа зосталася позаду
а в грудях щось тяжке й холодне
як пальцi покритки зими

минув Великдень
i Рiздво
i ти мене минула
на тому мiсцi де
ми зустрiчались раз у рiк
тепер щодня здибаю каяття
з дворучною пилою
а думав що минає все