Мовчання адресоване мені

який я самотнiй
посеред пустелi
який я дрiбний
i нiкому не потрiбний
думав я
стоячи на долонi
у Бога

я коней крав i крав дiвчат
але любив лиш коней
i зрадив їм
прощався з ними пострiлом у вухо
заради iменi яке дзвенiло
срiбно мов вуздечка
я полюбив її та не зумiв украсти
щось нiжно шепче цiвка бiля вуха
холодна як її вуста

скажи менi що-небудь на прощання
нехай це буде ворон або крук
але нехай це так звучить
як вiра в солов’я i жайвора
скажи менi що-небудь
iз тих книг
якi повiрили у власну мудрiсть
як вiрить тихий добрий чоловiк
iз крайньої палати в те
що вiн наполеон i юлiй цезар
скажи менi
чи вернешся але скажи
якимсь iнакшим не коротким словом
аби воно було хоч трохи круглим
скажи
i я все одно не повiрю
у твоє мовчання

Книга II. СТОЛИЦЯ ОСЕНІ - ЗИМА