Мовчання адресоване мені

навiщо менi все це коли я просив родимку
одну-єдину маленьку родимку

Жебрак кається

це моя торба сказав я
i потягнув до себе
це справдi була моя торба
i все те що в торбi також було моїм
окрiм торби я нiчого бiльше не мав
але ж навiщо було про це нагадувати
адже вона не збиралася вiдбирати її
у мене
а тiльки зазирнула до середини
можливо сплутала її з моєю душею
та й зробила вона це навiть
не з цiкавостi
а тiльки тому що не мала
про що говорити
тим паче що й у торбi не було нiчого
окрiм її подаяння
даремно я нагадав їй що вона любить жебрака

Жебрак обманюється

коли я побачив її вперше
то на згинi вказiвного пальця лiвої
руки
знагла виступила кров
це мiй рятунок подумалось менi
або моя смерть придивлявся до неї
коли я побачив її вперше
на долоню менi опустився голуб
чорний iз сивувато-срiбним вiдблиском
а в дзьобi тримав дорогу каблучку
iз смарагдовим камiнцем у формi
краплини
ця краплина переповнила мою душу
почуттями
це смерть моя подумалось менi
або рятунок невмiло сподiвався
а це була звичайна незвичайна
перехожа
яка завжди давала милостиню
i простувала повз мене